Справа № 643/12215/15-к Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/790/1111/16 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: Злочини проти життя та здоров'я особи
16 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2016 року щодо ОСОБА_7 ,-
Цим вироком ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м. Харкова, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше судимого: 04.02.1998 року вироком Московського районного суду м. Харкова за ч.1 ст.225, ч. 1 ст..229-1, ст..42 ( в редакції 1960 року) до 2-х років позбавлення волі, звільненого 22.10.1999року по відбуттю строку покарання; 28.11.2002 року вироком Московського районного суду м. Харкова за ч.2 ст.309 КК України до 3-х років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки; 16.03.2007 року вироком Московського районного суду м. Харкова за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до 4-х років 1-го місяця позбавлення волі, звільненого 21.01.2008 року по відбуттю строку покарання; 25.02.2011 року за вироком Московського районного м. Харкова суду та ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 14.06.2012 року за ч.2 ст.185 КК України до 2-х років позбавлення волі, звільненого 14.06.2012 року по відбуттю строку покарання, фактично мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ,
Визнано винним у скоєнні злочинів ч.2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.2 ст.125 КК України та призначено покарання:
- за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України у виді 8 (восьми ) років позбавлення волі;
- за ч.2 ст.125 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70, ч.1 ст.72 КК України визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 , на підставі ч.5 ст.72 КК України, обчислений з 14.05.2015 року із зарахуванням в строк відбуття покарання час знаходження під вартою.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили , залишений без змін у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №27.
Стягнуто зі ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати, які пов'язані із залученням експертів під час здійснення досудового розслідування у розмірі 736 (сімсот тридцять шість) гривень 56 копійок.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.
Згідно вироку, 14.05.2015 року приблизно о 01 годині, обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи біля б. 19 по вул. Героїв Праці у м. Харкові, з особистих неприязних стосунків, що виникли між ним та раніше незнайомим йому ОСОБА_9 , на підґрунті того, що останній зробив зауваження ОСОБА_7 , який знаходився поблизу автомобіля потерпілого, у якому раніше спрацювала автомобільна сигналізація та попрохав ОСОБА_7 відійти від автомобіля, на що обвинувачений відреагував агресивно та висловився у відношенні потерпілого брутальною лайкою, після чого, діючи за раптово виниклим умислом, спрямованим на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 , завдав йому одного удару клинком невстановленого в ході досудового розслідування та суду ножа, який обвинувачений ОСОБА_7 тримав у правій руці, у ліву половину грудної клітини, тобто у ділянку життєво важливих органів людини, чим завдав потерпілому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1379-С/15 від 05.07.2015 року, колото-різане поранення грудної клітини зліва, що проникає у плевральну порожнину з розвитком лівобічного гідропневмотораксу, що є за ступенем важкості тяжким тілесним ушкодженням, як небезпечне для життя (згідно п.п.2.1. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень Наказу № 6 від 17 січня 1995 року МОЗ України).
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 , виконав усі необхідні, на його думку дії, спрямовані на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_9 , але не довів свій злочинний умисел, до кінця, через те, що раніше знайомий потерпілому ОСОБА_10 , який був присутній під час вказаних подій, бажаючи припинити протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_7 , вчинив йому фізичний опір, а суспільно-небезпечний наслідок у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_9 не настав завдяки своєчасно наданій ОСОБА_9 медичній допомозі.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 , приблизно о 01 годині 14.05.2015 року, перебуваючи біля б. АДРЕСА_2 , діючи за раптово виниклим умислом, спрямованим на завдання тілесних ушкоджень раніше незнайомому йому ОСОБА_10 , який, бажаючи припинити злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_7 , спрямовані на заподіяння смерті іншій людині потерпілому ОСОБА_9 , вчинив опір ОСОБА_7 , поваливши його на землю, в свою чергу обвинувачений завдав ОСОБА_10 одного удару клинком невстановленого в ході досудового розслідування та суду ножа, який обвинувачений ОСОБА_7 тримав у правій руці, у ділянку лівого передпліччя ОСОБА_10 , в наслідок чого, завдав останньому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1054-С/15 від 29.05.2015 року , колото-різану рану на лівій руці, що належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня), згідно п.п. 2.3.1.а, 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений ОСОБА_7 просив вирок скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
При цьому зазначає,що судом безпідставно не були взяті до уваги покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,які бачили, як двоє чоловіків били його .
Вказує, що він сам отримав від потерпілих тілесні ушкодження середньої тяжкості.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - ОСОБА_8 просить вирок суду змінити, переквалікувавши дії ОСОБА_7 на ст. 124 КК України.
При цьому зазначає, що в ході конфлікту з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_7 знаходився в стані необхідної оборони, та діяв лише з метою самозахисту. Зазначає, що судом не були взяті до уваги покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,які бачили, як двоє чоловіків били ОСОБА_7 .
В результаті зазначених дій ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Крім того вказує, що у ОСОБА_7 був відсутній умисел на спричинення буть-кому смерті.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить вирок суду скасувати та ухвалити свій вирок, призначивши ОСОБА_7 покарання: за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України у виді 9 років позбавлення волі; за ч.2 ст.125 КК України у вигляді 2 років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 9 років позбавлення волі.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу захисника, думку прокурора який заперечував проти апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 та підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до положень п.п. 4, 22Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 « Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи»вирішуючи питання про те, з яким ( прямим чи непрямим) умислом діяв винуватий, тобто для з'ясування змісту і спрямованості умислу, необхідно зважати на сукупність всіх обставин учиненого діяння і враховувати не тільки поведінку винуватого до, під час і після злочину , його взаємини з потерпілим, що передували події, кількість, характер і локалізацію поранень ( поранення життєво важливих органів), заподіяних потерпілому, причин припинення злочинних дій, а й спосіб учинення злочину, засоби і знаряддя злочину. При цьому якщо винна особа відмовилась від убивства потерпілого вже після вчинення дій, які вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до частини другої статті 15 КК України, як закінчених замах на умисне вбивство, яке може бути вчинено лише з прямим умислом. Про наявність прямого умислу можуть свідчити, зокрема, конкретні дії винуватого, які завідомо для нього повинні були потягти смерть потерпілого і не призвели до смертельного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі.
Згідно досліджених в судовому засіданні - висновками судово-медичних експертиз за № 1379-С/15 від 05.07.2015 року та за № 1660-С/15 від 21.07.2015 року, згідно до яких, у ОСОБА_9 мали місце тілесні ушкодження: колото-різане поранення грудної клітини зліва, що проникає у плевральну порожнину з розвитком лівобічного гідропневмотораксу, яке виникло можливо від одноразового колючо-ріжучої дії гострого предмету, та могло бути спричинено в строк вказаний засвідчуваним, що є за ступенем важкості тяжким тілесним ушкодженням, як небезпечне для життя (згідно п.п.2.1. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень Наказу № 6 від 17 січня 1995 року МОЗ України). Згідно з висновками судово-медичних експертиз, встановлено у ОСОБА_9 виявлена колючо-різана рана глибиною до 10 см. рановий канал розташований зліва на право. Обставини, на які посилається ОСОБА_9 в ході проведення з ним слідчого експерименту взагалі не суперечать обєктивним судово-медичним даним в частині способу та механізму спричинення йому тілесного ушкодження. Виникнення тілесних ушкоджень, встановлених у ОСОБА_9 при тих обставинах, на які посилається ОСОБА_7 в ході проведення з ним слідчого експерименту малоймовірно.
В судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_7 пояснював, що з метою самооборони він дістав з карману, надягнутої на ньому куртки ніж, який носив при собі на брелку з ключами. Ніж був розкладний довжина леза приблизно 15 см. Він його випрямив, тобто розложив, потім встав, тримаючи ніж у правій руці та почав їм розмахувати в різні сторони, таким чином він намагався себе захищати. Яким чином він спричинив тілесні ушкодження обом потерпілим він зазначити у суді не зміг.
Разом з тим, враховуючи характер та локалізацію тілесного ушкодження, які мали місце у ОСОБА_9 , та в сукупності з іншими доказами, безпосередньо, дослідженими судом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про спрямованість умислу ОСОБА_7 саме на спричинення смерті ОСОБА_13 .
Що стосується доводів апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 про неприйняття до уваги судом показів свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,які бачили, як двоє чоловіків били ОСОБА_7 , колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції їм буда дана належна оцінка, і вони були оцінені критично, оскільки свідки надавали непослідовні суперечливі між собою покази, не в змозі були у суді зазначити ні час, ні дату події, так кожний зазначив іншу дату та пору року, а також бачили події, як вони стверджують у нічний час на відстані біля 30 метрів з вікна квартири силуети чоловіків.
Стосовно призначеного покарання колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції у відповідності до ст.65 КК України в достатній мірі враховані характер і ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_7 злочинів, та дані про його особу, зокрема, що він не одноразово судимий, не одружений, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, має місце мешкання за яким не зареєстрований, та характеризується задовільно.
З 2013 року ОСОБА_7 перебуває на профілактичному обліку з діагнозом: вживання опіоїдів, без синдрому залежності.
Висновком судово-психіатричної експертизи за №628 від 20.07.2015 року, які були предметом дослідження у суді першої інстанції, встановлено, що ОСОБА_7 на теперішній час ознак психозу та слабоумства не виявляє, виявляє дисоціальний розлад особи, синдром залежності від опіоїдів, на теперішній час стриманість. По своєму психічному стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними.
В період часу до якого відноситься правопорушення, ОСОБА_7 знаходився в вищезазначеному стані, поза будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_7 на теперішній час по своєму психічному стану у застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено. Обставиною, що обтяжують його покарання, відповідно до вимог ст.67 КК України, є рецидив злочинів.
З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст.404,405,407,418,419 УПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а вирок Московського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2016 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання час попереднього ув'язнення з 14 травня 2015 року по 16 червня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим з дня вручення копії ухвали.
Головуючий : /підпис/
Судді:/підписи/
Згідно з оригіалом суддя: