Справа № 461/658/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/783/36/16 Доповідач: ОСОБА_2
02 березня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючої: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря: ОСОБА_5
з участю прокурора: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
підозрюваної: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11 січня 2016 року про накладення арешту на майно,-
ОСОБА_8 органом досудового слідства підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.5 ст. 27-ч.5 ст. 191, ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 27-ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 199 КК України.
Старший слідчий в ОВС СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 , за погодженням із заступником начальника відділу прокуратури Львівської області ОСОБА_10 , звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що, відповідно до договору дарування від 23.02.2015 p., на праві приватної власності належить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (інд. НОМЕР_1 ), паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 25.03.1997 року Бродівським РВ УМВС України у Львівській області, зареєстрованій за адресою: Львівська область, Бродовський район, с.Лучківці.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11.01.2016 року дане клопотання було задоволено та накладено арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що, відповідно до договору дарування від 23.02.2015, на праві приватної власності належить ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 (інд. НОМЕР_1 ), паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 25.03.1997 року Бродівським РВ УМВС України у Львівській області, зареєстрованій за адресою: Львівська область Бродовський район с.Лучківці.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що існують достатні підстави вважати, що вказане нерухоме майно набуте за рахунок доходів від вчиненого злочину, оскільки на момент підписання договору, ОСОБА_8 , лише шляхом здійснення подвійних виплат на торговій точці ТОВ «М.С.Л.» за адресою м.Львів ву.Грінченка, 6б, де працювала розповсюджувачем, заволоділа коштами ТОВ «М.С.Л.» в сумі 1 067 250 грн., достатність доказів того, що незастосування заборони розпоряджатися майном, може призвести до його відчуження іншим особам або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. А в подальшому в разі постановлення вироку відносно підозрюваної ОСОБА_8 його виконання в частині конфіскації майна.
Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, підозрювана ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт квартири поАДРЕСА_1 . В обґрунтування покликається на те, що дана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки слідчий суддя безпідставно розглянув клопотання в порядку передбаченому ч.2 ст. 172 КПК України без її участі, внаслідок чого вона була позбавлена можливості подавати докази та заявляти клопотання, котрі б довели безпідставність накладення арешту на квартиру, що належить на праві власності її матері. Крім того вказує на те, що квартира по АДРЕСА_1 була нею придбана за кошти її матері, котрі вона переказувала їй з-за кордону. Також звертає увагу на те, що слідчим суддею при розгляді клопотання було застосовано норму ч.2 ст. 170 КПК України, яка дає право накладення арешту на майно, яке є не тільки власністю обвинуваченого, а й власністю третіх осіб. При цьому, суд послався нате, що їїпідозрюютьу вчиненнікримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 5. ст. 191 КК України, санкція якоїпередбачає конфіскацію майна.Разом з тим, суд не звернув увагу, що ст. 59 КК України передбачено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Також звертає увагу на те, що ст.96-1 в редакції на момент вчинення злочину не передбачала застосування спеціальної конфіскації за злочин передбачений ч.5 ст. 191 КК України.
Заслухавши доповідача, прокурора який заперечив проти поданої апеляційної скарги, захисника підозрюваної, який підтримав подану апеляційну скаргу, підозрювану ОСОБА_8 з аналогічною позицією і думкою, перевіривши матеріали клопотання, матеріали кримінального провадження, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
З клопотання вбачається, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні інкримінованих їй діянь в період часу з березня 2013 року по червень 2014 року, що підтверджується повідомленням про підозру від 02.10.2015 року.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 170 КПК ( в редакції станом на момент укладення договору купівлі-продажу квартири) арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, i перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Згідно ч.2 ст. 170 КПК України передбачає, що метою арешту майна є забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації.
Крім того з системного аналізу норм КПК станом на 02.10.2015 року, тобто на момент оголошення підозри гр. ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191, ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 199 КК України вбачається, що даними нормами не передбачено спеціальної конфіскації.
Згідно ст. 96-1 КК України ( в редакції станом на момент укладення договору купівлі-продажу квартири) спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна за умови вчинення злочину у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Крім того відповідно до ч.2 ст. 96-2 КК України ( в редакції станом на момент укладення договору купівлі-продажу квартири) у разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.
Щодо твердження апелянта та її захисника адвоката ОСОБА_7 про те, що дану квартиру вона придбала за кошти матері, яка постійно проживає та працює в Іспанії колегія суддів до уваги не приймає, оскільки таке не є предметом розгляду та з'ясування цих обставин повинно вирішуватись безпосередньо під час розгляду кримінального провадження по суті.
З врахуванням норм КПК та враховуючи той факт, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , чинний кримінальний закон не передбачав можливості спеціальної конфіскації за вчинення кримінальних правопорушень які інкримінують підозрюваній ОСОБА_8 , згідно підозри від 02.10.2015 року, а конфіскація вищезгаданого нерухомого майна не можлива в силу того, що підозрювана не є власником такого, а від так, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно наклав арешт на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_11 13.11.1963 року, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 11 січня 2016 року про накладення арешту на майно - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 про накладення арешту на квартиру яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності належить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4