08 червня 2016 року м. Київ К/800/38311/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
за участю секретаря Загороднього А.А.
та представників сторін:
позивача - Бровдій А.М.,
відповідача - не з'явились,
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція) та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Курскрезинотехніка - Україна" (далі - Товариство)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2015
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2015
у справі № 820/3039/15
за позовом Товариства
до Інспекції
про скасування податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень:
від 16.03.2015 № 0000642201, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 673 500 грн. за основним платежем та 163 375 грн. за штрафними санкціями;
від 16.03.2015 № 0000652201, за яким Товариство притягнуто до відповідальності за порушення норм з регулювання обігу готівки у вигляді штрафу в сумі 20871,95 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2015, позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.03.2015 № 0000652201; в решті позову відмовлено.
У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції підтримали правову позицію податкового органу зі спору відносного того, що доходи з джерелом їх походження з України у вигляді дивідендів, виплачені нерезидентові, оподатковуються за ставкою 15%. Водночас суди дійшли висновку про недоведеність Інспекцією наявності у платника неоприбуткованого залишку по касі за 03.01.2013.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій по суті даного спору, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти в частині відмови у позові та прийняти нове рішення по суті спору у відповідній частині. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник посилається на положення пункту 167.2 статті 167 Податкового кодексу України (далі - ПК) та на статтю 10 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків (дата підписання: 08.02.1995; дата ратифікації Україною: 06.10.1995; дата набрання чинності для України: 03.08.1999), в силу яких, на думку позивача, ставка податку на доходи у вигляді дивідендів становить 5% бази оподаткування.
Інспекція також скористалася правом на касаційне оскарження судових рішень зі спору та подала касаційну скаргу, в якій просить частково скасувати прийняті у справі судові рішення та повністю відмовити у позові Товариства, посилаючись на неоприбуткування у касі підприємства одержаної готівки за 03.01.2013.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.
Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті Інспекцією за наслідками проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, оформленої актом від 02.03.2015 № 555/20-34-22-01-05/36103268.
Перевіркою виявлено, зокрема, факт виплати позивачем за платіжним дорученням від 17.06.2013 № 736 дивідендів у сумі 4 265 500 грн. учаснику Товариства ОСОБА_2, який є резидентом Російської Федерації; з виплаченого доходу Товариство перерахувало до бюджету за платіжним дорученням від 17.06.2013 № 734 податок на доходи фізичних осіб у сумі 224 500 грн., обчислений із застосуванням 5%-кової ставки податку.
Приймаючи рішення про часткове задоволення даного позову, суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно керувалися положеннями статті 160 ПК, яка регулює порядок оподаткування доходів нерезидентів.
Так, відповідно до пункту 160.1 названої статті ПК будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються дивіденди, які сплачуються резидентом (підпункт «б»).
Пунктом 160.2 цієї ж статті ПК передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Частинами першою, другою статті 10 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків (дата підписання: 08.02.1995; дата ратифікації Україною: 06.10.1995; дата набрання чинності для України: 03.08.1999) передбачено, що дивіденди, що сплачуються підприємством однієї Договірної Держави резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є підприємство, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач дивідендів фактично має право на них, податок, що стягується в такому разі, не повинен перевищувати: а) 5 процентів загальної суми дивідендів, якщо резидент другої Договірної Держави зробив внесок в його акціонерний капітал (статутний фонд) не менше 50000 доларів США або еквівалентну суму у національних валютах Договірних Держав; та б) 15 процентів загальної суми дивідендів у всіх інших випадках.
Аналізовані норми матеріального права свідчать на користь висновку про те, що дивіденди, сплачені позивачем учасникові Товариства, який є резидентом Російської Федерації, можуть також оподатковуватись в Україні відповідно до її законодавства з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами. Положення статті 10 розглядуваної Угоди не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке тлумачення не відповідає дійсному змісту цієї міжнародної угоди та сутності податку на доходи фізичних осіб.
З огляду на установлені судами обставини щодо придбання ОСОБА_2 100% частки у статутному фонді Товариства за номінальною вартістю (52500 грн.), підстави для застосування 5%-кової ставки податку при оподаткуванні спірних дивідендів відсутні.
Посилання Товариства на положення пункту 167.2 статті 167 ПК, за змістом якого ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого як, зокрема, доходи у вигляді дивідендів, не є слушними, оскільки у розглядуваних правовідносинах спеціальною нормою, що визначає порядок оподаткування доходів нерезидентів (у тому числі у вигляді дивідендів) є стаття 160 ПК.
Підставою для застосування до платника оспорюваної суми штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 16.03.2015 № 0000652201 слугував виявлений перевіркою факт неоприбуткування Товариством у касі підприємства готівки у сумі 4174,39 грн. у день одержання коштів 03.01.2013.
По цьому епізоду суди встановили, що зазначену суму було оприбутковано до каси підприємства за прибутковим касовим ордером від 03.01.2013 № 1, як це передбачено пунктом 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.
Вказані кошти у цей самий день було видано працівникам Товариства як заробітну плату, у зв'язку з чим залишок по касі наприкінці 03.01.2013 складав 0 грн.
Наведені обставини цілком об'єктивно були розцінені судами як спростування факту порушення Товариством правил оприбуткування готівки, що, в свою чергу, виключає правомірність накладення на позивача оспорюваних штрафних санкцій.
Норми матеріального права застосовані судами правильно; порушень процесуальних норм, які тягнуть зміну або скасування оскаржуваних рішень, касаційним судом не виявлено.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційні скарги державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Курскрезинотехніка - Україна" залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2015 у справі № 820/3039/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько