29 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6894/15
Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,
при секретарі Мадюді В.В.,
за участю представника відповідача Санжарук О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом Одеської митниці ДФС до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -
У грудні 2015 року Одеська митниця ДФС (далі Одеська митниця) звернулась до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Одеській області (далі ДФІ в Одеській області) про визнання протиправною та скасування вимоги від 5 листопада 2015 року № 15-08-23-14/10370 «Щодо усунення порушень законодавства».
В обґрунтування позову зазначалось, що з 30 червня по 29 вересня 2015 року посадовими особами відповідача проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 1 липня 2011 року по 11 серпня 2015 року. За результатами ревізії складено акт від 29 вересня 2015 року за № 08-11/72, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 серпня 2013 року № 597 «Деякі питання оплати праці працівників Міністерства доходів і зборів та його територіальних органів», що призвело до зайвої виплати заробітної плати на загальну суму 649813 грн. 72 коп. та відрахувань до державних цільових фондів у сумі 220864 грн. 93 коп.. На підставі акта перевірки відповідачем пред'явлено вимогу від 5 листопада 2015 року № 15-08-23-14/10370 «Щодо усунення порушень законодавства», якою позивача зобов'язано усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку. На думку позивача, названа вимога є протиправною та підлягає скасуванню.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року в задоволенні адміністративного позову Одеської митниці ДФС відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Одеської митниці в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції надано неналежну оцінку доказам у справі, неповно з'ясовано та не доведено обставини, які суд вважає встановленими, а також порушено норми матеріального права. Так, на думку апелянта, судом не прийнято до уваги, що вимога, що передбачає стягнення або повернення сплачених коштів, не може бути включена до вимоги про усунення порушень законодавства, оскільки для реалізації такого права встановлений спеціальний (судовий) порядок. Крім того, оскаржувана вимога суперечить положенням ст. 22 Закону України «Про оплату праці» та ст. 97 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановленні законодавством, угодами і колективними договорами. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника відповідача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом встановлено, що з 30 червня по 29 вересня 2015 року (з призупиненнями на період з 1 липня по 11 серпня та з 20 по 25 серпня 2015 року для проведення зустрічних звірок та отримання запитів) посадовими особами ДФІ в Одеській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Одеської митниці за період з 1 липня 2011 року по 11 серпня 2015 року.
За результатами ревізії складено акт від 29 вересня 2015 року за № 08-11/72, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 7 серпня 2013 року № 597 «Деякі питання оплати праці працівників Міністерства доходів і зборів та його територіальних органів», що призвело до зайвої виплати заробітної плати на загальну суму 649813 грн. 72 коп. та відрахувань до державних цільових фондів у сумі 220864 грн. 93 коп..
На підставі акта перевірки відповідачем пред'явлено вимогу від 5 листопада 2015 року № 15-08-23-14/10370 «Щодо усунення порушень законодавства», якою позивача зобов'язано усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що виявлені за результатами ревізії збитки, на відшкодування яких відповідачем фактично пред'явлено вимогу, відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог Одеської митниці по даній справі.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Згідно ст. 2 названого Закону головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
На підставі п. 1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Підпунктом 4 п. 4 названого Положення визначено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
В п. 6 Положення зазначено, що Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Положенням також установлено, що якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Крім того, на підставі пунктів 10 та 13 названої статті Закону органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права пред'являти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
Як встановлено матеріалами справи, за результатами проведеної планової ревізії фінансово-господарської діяльності Одеської митниці за період з 1 липня 2011 року по 11 серпня 2015 року відповідачем пред'явлено позивачу вимогу від 5 листопада 2015 року № 15-08-23-14/10370 «Щодо усунення порушень законодавства», якою позивача зобов'язано усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку (а. с. 15).
Матеріалами справи також встановлено, що оскаржена вимога безпосередньо пов'язана з відшкодуванням виявлених збитків, завданих за висновками контролюючого органу державному бюджету, оскільки вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.
Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 21 квітня 2015 року у справі № 21-155а15, від 9 червня 2015 року у справі № 2а/2570/614/2012 та від 11 листопада 2015 року у справі № 0870/250/12. Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України такий висновок Верховного Суду України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Із врахуванням викладеного та наведених вище норм законодавства, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Одеської митниці, є правильним.
Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 1 липня 2016 року.
Головуючий: О.С. Золотніков
Судді: Ю.В. Осіпов
В.О. Скрипченко