донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
29.06.2016 справа №908/189/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_5 - за довіреністю
від відповідача:не з'явився
від третьої особи:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Лакофарбні матеріали» м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області
від05.04.2016р.
по справі№908/189/16 (суддя Носівець В.В.)
за позовом:ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Лакофарбні матеріали» м. Запоріжжя
до відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м. Запоріжжя ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Ніка 2012» м.Запоріжжя
простягнення 1 554 208,60грн.
ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Лакофарбні матеріали» м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м. Запоріжжя за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Ніка 2012» м.Запоріжжя про стягнення 1 554 208,60грн., з яких: 827 139,19 грн. основного боргу, 1521,68 грн. пені, 66 624,00 грн. 3% річних та 658 923,37грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.04.2016р. у справі №905/189/16 в позові відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 05.04.2016р. по справі №908/189/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає, що висновки господарського суду щодо пропуску строку позовної давності суперечать нормам матеріального права та фактичним обставинам справи, оскільки відповідачем здійснювалась часткова оплата за спірним договором, а саме, 10.04.2013р. та 12.04.2013р.; 06.06.2014р. сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, а також 11.06.2014р. було укладено договір відступлення права вимоги, що на його думку є підтвердженням факту переривання позовної давності.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав заперечення.
Представник позивача у судове засідання прибув, наполягав на задоволенні апеляційної скарги.
Представник третьої особи не з'явився, відзив не надав.
Представник позивача проти розгляду справи за відсутністю представників сторін не заперечує. Судова колегія вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
В оспорюваному рішенні господарський суд дійшов висновку щодо наявності порушеного права позивача з 15.08.2015р. При цьому, визнавши Угоду від 29.12.2012р. про розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти №9/12Т-1 від 02.08.2012р. новацією у договірних зобов'язаннях, суд зазначив, що строк сплати за постачання товару є невизначеним. Крім того, застосувавши позовну давність, і відмовивши у задоволенні позовних вимог, господарський суд визначив, що право пред'являти вимогу про виконання грошового зобов'язання виникло з 29.12.2012р. - з дня укладення Угоди про розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти №9/12Т-1 від 02.08.2012р.
Колегія суддів вважає такі висновки господарського суду такими, що не відповідають обставинам справи.
З матеріалів справи вбачається, що 02.08.2012р. ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Ника 2012» (постачальник) та Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (замовник) уклали договір про закупівлю товарів за державні кошти № 9/12Т-1 (надалі Договір № 9/12Т-1 від 02.08.2012р.), за умовами якого учасник (постачальник) зобов'язується у 2012 році поставити замовнику (покупцю) товар зазначений у пункті 1.2, а замовник - прийняти і оплатити такий товар. Найменування товару: 24.30.2 “Інші фарбувальні матеріали” (фарби для дорожньої розмітки у комплекті зі склокульками) - 3 лоти. Кількість товару 200 тонн фарби для дорожньої у комплекті зі склокульками (60 тонн) у тому числі: Лот 1 - фарби для дорожньої розмітки (100 т) у комплекті зі склокульками (30 т); Лот 2 - фарби для дорожньої розмітки (100 т) у комплекті зі склокульками (30 т) (п.п. 1.1., 1.2.).
Відповідно до п. 4.1 Договору № 9/12Т-1 від 02.08.2012р. розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати замовником (покупцем) протягом 280 календарних днів після пред'явлення учасником (постачальником) рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених пунктом 4.2 договору; або поетапної оплати замовником (покупцем) поставлених товарів відповідно до додаткової домовленості сторін.
За умовами п. 4.2 Договору № 9/12Т-1 від 02.08.2012р. до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат і паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством. В разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів учасник (постачальник) зобов'язується відшкодувати спричинені замовнику (покупцю) збитки (витрати).
Згідно з п. 4.3. Договору № 9/12Т-1 від 02.08.2012р. замовник (покупець) зобов'язується розрахуватися з учасником (постачальником) за отриманий товар протягом 280 днів з моменту отримання від учасника (постачальника) документів відповідно до п. 4.1 цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами підписана як додаток до договору Специфікація №1 від 02.08.2012р. відповідно до якої сторони узгодили поставку продукції із зазначенням її найменування, номенклатурного номеру, кількісних показників та ціни.
Договір та специфікація до нього підписані та засвідчені печатками сторін без заперечень.
Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором купівлі-продажу (поставки), відносини за яким підпадають під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.
Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та Специфікації № 1 від 02.08.2012 р. за видатковими накладними № 497 від 02.08.2012р. на суму 672750,00 грн., №498 від 02.08.2012р. на суму 293625,00 грн., товарно-транспортними накладними №Р497/020812 від 02.08.2012 р., № Р498/020812 від 02.08.2012 р., позивач поставив, а відповідач прийняв товар на підставі довіреності від 02.08.2012 р. № 293, яка видана на ім'я ОСОБА_7, що підтверджується матеріалами справи, які підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про продукцію, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірної продукції, виходячи з приписів ст.664 Цивільного кодексу України.
В матеріалах справи містяться докази часткової оплати Дочірнім підприємством «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» отриманого товару за договором № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р. на суму 45000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку ТОВ «НИКА 2012» - 10.04.2013 р. в сумі 20000,00 грн. та 12.04.2013 р. в сумі 25000,00 грн.
Згідно з п. 4.1 Договору № 9/12Т-1 розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати замовником (покупцем) протягом 280 календарних днів після пред'явлення учасником (постачальником) рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених пунктом 4.2 договору; або поетапної оплати замовником (покупцем) поставлених товарів відповідно до додаткової домовленості сторін.
Згідно з п. 4.2 договору № 9/12Т-1 до рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат і паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первинні документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством. В разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів учасник (постачальник) зобов'язується відшкодувати спричинені замовнику (покупцю) збитки (витрати).
З урахуванням умов оплати відповідно до специфікації за видатковими накладними №497 та №498 від 02.08.2012р. відповідач повинен був оплатити товар до 09.05.2013р. включно.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, прострочення виконання зобов'язання починається з наступного дня, тобто з 10.05.2013р.
29.12.2012р. ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Ніка 2012» м.Запоріжжя та Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м. Запоріжжя уклали Угоду про розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти №9/12Т-1 від 02.08.2012р. (далі - Угода від 29.12.2012р.).
Як вбачається з змісту угоди сторони визначили, що їх зобов'язання за договором припинилися, а грошові зобов'язання вважаються виконаними після повної оплати боргу за поставлений товар.
Глава 50 Цивільного кодексу України визначає підстави припинення зобов'язання.
Господарський суд, застосувавши приписи ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що зобов'язання за Договором №9/12Т-1 припинилось у зв'язку із заміною первісного зобов'язання новим зобов'язанням, тобто відбулась новація.
Як вірно визначив господарський суд, новація - це угода про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов'язальне правовідношення.
Разом з тим, зобов'язання є новим, якщо воно виникає між тими самими сторонами, але з іншим предметом та умовами. Таким чином, істотними ознаками новації є відсутність зміни суб'єктивного складу та зміна предмета договору, яка пов'язана зі зміною виду договору.
Як вбачається з Угоди від 29.12.2012р. про розірвання договору №9/12Т-1 від 02.08.2012р. змін будь-якої умови договірного зобов'язання не відбулось, оскільки її направлено на розірвання договору із визначенням про виконання зобов'язання його оплатою. При цьому судом залишено поза увагою, що за приписами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється проведеним належним чином виконанням.
Таким чином Угода від 29.12.2012р. засвідчує факт розірвання Договору №9/12Т-1 від 02.08.2012р., що відповідає приписам ст. 651 та ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України, не містить посилання на будь-які зобов'язання, які сторони визначили як новацію. При таких обставинах, відсутні підстави застосовувати приписи ч. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України.
В подальшому, між ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Ніка 2012» (первісний кредитор) та ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Лакофарбні матеріали» м. Запоріжжя (новий кредитор) був укладений Договір про відступлення права вимоги від 11.06.2014р. № ВПВ-110614 (далі - Договір від 11.06.2014р. № ВПВ-110614), за умовами якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором: про закупівлю товарів за державні кошти № 9/12Т-1 від 02.08.2012 р., укладений між первісним кредитором та дочірнім підприємством “Запорізький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що за цим договором новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання грошових зобов'язань (здійснення розрахунку) за основними договорами в сумі 827139,19 грн.
Згідно з п. 3.2 договору встановлено, що первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором в термін до 20 червня 2014 р., шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення боржнику копії цього договору.
Колегія суддів зазначає, що господарський суд дійшов вірного висновку, що Договір від 11.06.2014р. № ВПВ-110614 укладено з додержанням п. 3.2. цього договору та п. 11.5 Договору від 02.08.2012 р. №9/12/Т-1, якими визначено, що відступлення права вимоги однією із сторін до інших (третіх) осіб допускається виключно за умови письмового погодження з іншою стороною та про вручення боржнику копії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Договір в установленому порядку не визнано недійсним, тому в силу ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Закон України «Про здійснення державних закупівель» (в редакцій чинній на момент укладання договору № 9/12Т-1, укладення угоди про його розірвання) не містив застережень щодо здійснення учасниками правочину заміни однієї із сторін, тоді як норми Цивільного кодексу України, навпаки, надають таку можливість.
Отже, доводи відповідача про нікчемність договору через заміну учасника договору внаслідок відступлення права вимоги, є безпідставними.
Первісно (у Договорі від 02.08.2012р.) строк виконання зобов'язань щодо оплати отриманого товару визначений - протягом 280 календарних днів після пред'явлення учасником (постачальником) рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів.
Рахунки на оплату отримані відповідачем 02.08.2012 р., про що свідчать підписи на них. До того ж, відповідач не спростував фактів отримання рахунків на оплату товару, підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів, визначених в договорі.
Звертаючись з позовною заявою позивач (новий кредитор) просив стягнути 827139,19грн. боргу, переданого йому за Договором про відступлення права вимоги від 11.06.2014р. № ВПВ-110614, а також застосував відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді 1521,68 грн. пені за період з 09.05.2013р. по 09.11.2013р., 66624,00 грн. 3% річних та 658923,37 грн. інфляційних втрат за період з 09.05.2013р. по 13.01.2016р.
Господарський суд дійшов висновку щодо порушення права позивача з 15.08.2015р., після пред'явлення вимоги на оплату в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, виходячи з новації договору (не визначено строк оплати), за Угодою від 29.12.2012р.
При цьому, за заявою сторони у справі суд застосував позовну давність, яка складає 3 роки за приписами ст.ст. 257, 267, ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України та визначив, що право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання виникло з 29.12.2012р. - дня укладення угоди про розірвання Договору №9/12Т-1 від 02.08.2012р. У задоволенні вимог відмовлено саме у зв'язку із застосуванням до спірних відносин позовної давності.
Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1.1. Договору про відступлення права вимоги від 11.06.2014р. № ВПВ-110614 позивач стає кредитором за Договором № 9/12Т-1 від 02.08.2012р.,а згідно з п. 1.2. - новий кредитор набуває права вимагати від боржника здійснення розрахунків в сумі 827 139,19грн. за цим же договором.
Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що угода про розірвання договору не встановлює будь-яких новацій до договору і не є самостійним правочином, який породжує для сторін нові права і обов'язки, то, розглядаючи момент виникнення оплатити та заяву про застосування позовної давності, слід виходити з наступного.
Згідно з п.п. 4.1., 4.3. Договору про закупівлю № 9/12Т-1 від 02.08.2012р. розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати замовником (покупцем) протягом 280 календарних днів після пред'явлення учасником (постачальником) рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених пунктом 4.2 договору; або поетапної оплати замовником (покупцем) поставлених товарів відповідно до додаткової домовленості сторін. Сторони свідчать, що замовник (покупець) зобов'язується розрахуватися з учасником (постачальником) за отриманий товар протягом 280 днів з моменту отримання від учасника (постачальника) документів відповідно до п. 4.1 цього договору.
Як визначено вище, товар отримано 02.08.2012р. разом з оговореними документами, тому оплата мала надійти 09.05.2013р. (останній день строку).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України)
Частиною 5 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ст. 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Тобто, порушеним право позивача щодо стягнення суми основного боргу є з 10.05.2013р.
Звернувшись з позовом до суду 21.01.2016р., позивачем не пропущений встановлений законом строк для захисту порушеного права.
При таких обставинах, вимога про стягнення 827 139,19грн. заборгованості є доведеною та підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 66624,00 грн. 3% річних та 658923,37 грн. інфляційних втрат за період з 09.05.2013р. по 13.01.2016р.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зі змісту ст.ст. 512,514 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. До нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора.
Тобто, за договором цесії може бути відступлена тільки дійсна вимога, тобто та яка існувала на момент переходу відступлення прав.
Як вбачається з матеріалів справи, за договором про відступлення права вимоги від 11.06.2014р. №ВПВ-110614 передана дійсна вимога щодо стягнення суми боргу у розмірі 827 139,19грн., будь-яких інших вимог сторони не обумовили.
Таким чином, право на нарахування та стягнення сум 3% річних та інфляційних витрат у позивача виникає лише з 12.06.2014р.
У зв'язку з вищевикладеним та здійснивши повний розрахунок 3% річних та інфляційних витрат колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення даної вимоги частково в сумі 39 498,73грн. 3% річних та 512 866,09грн. інфляційних витрат за період з 12.06.2014р. по 13.01.2016р. В іншій сумі нарахувань право позивача не є порушеним.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 1521,68 грн. пені за період з 09.05.2013р. по 09.11.2013р., у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання.
За приписами статей 611, 612 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу країни, статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.
Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 258 Цивільного кодексу України встановлює скорочену позовну давність в 1 рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України)
В ході розгляду справи відповідачем надана заява про застосування наслідків пропуску позовної давності від 17.02.2016р. №13/189/1 до вимог про стягнення пені
Оскільки позивач звернувся з позовом 21.01.2011р., то строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені є пропущеним, а вимога задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Згідно з ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене та здійснивши повний перегляд справи, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 05.04.2016р. у справі №908/189/16 підлягає скасуванню в частині стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних витрат за період з 09.05.2013р. по 11.06.2014р., а апеляційна скарга - частковому задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Лакофарбні матеріали» м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 05.04.2016р. у справі №908/189/16 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 05.04.2016р. у справі №908/189/16 скасувати в частині відмови у стягненні основного боргу, 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих за період з 09.05.2013р. по 11.06.2014р. та прийняти в цій частині нове рішення, яким:
«Стягнути з Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м.Запоріжжя (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ - 32025623) на користь ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Лакофарбні матеріали» м. Запоріжжя (69083, м. Запоріжжя, вул. Складська, буд. 8, код ЄДРПОУ - 36648226) 827 139,19грн. основного боргу, 39 498,73грн. 3% річних та 512 866,09 грн. інфляційних витрат за період з 12.06.2014р. по 13.01.2016р.»
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м.Запоріжжя (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ - 32025623) на користь ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Лакофарбні матеріали» м. Запоріжжя (69083, м. Запоріжжя, вул. Складська, буд. 8, код ЄДРПОУ - 36648226) 20 693,33грн. судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м.Запоріжжя (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ - 32025623) на користь ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю «Лакофарбні матеріали» м. Запоріжжя (69083, м. Запоріжжя, вул. Складська, буд. 8, код ЄДРПОУ - 36648226) 22762,68грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Н.В. Ломовцева
Судді: О.В. Стойка
ОСОБА_3
Надруковано 6 прим.:
1прим.-Позивачу;
1прим.-Відповідачу;
1прим.-Третій особі;
1прим.-У справу;
1прим.-ДАГС;
1прим.-ГСЗО.