29.06.2016 року Справа № 912/221/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.
при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.,
за участю представників сторін:
від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність №б/н від 09.06.2016 року;
від відповідача: представник ОСОБА_2, довіреність №30Д-10 від 01.10.2015 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.04.2016 року у справі № 912/221/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Торг Ічня", м. Ічня Ічнянського району Чернігівської області
до Приватного акціонерного товариства "Креатив", м. Київ
про стягнення 5 370 918, 00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Торг Ічня" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Креатив" про стягнення з останнього на свою користь збитків у вигляді неодержаних доходів у сумі 5 370 918, 00 грн.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11.04.2016 року у справі № 912/221/16 (суддя Змеул О.А.), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 21.04.2016 року, у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Креатив" про призначення у справі товарознавчої експертизи та зупинення провадження у справі відмовлено; позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Креатив" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Торг Ічня" збитки у вигляді неодержаних доходів у сумі 5 251 682, 09 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 78 775, 23 грн.; у решті позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд встановив наявність усіх елементів цивільного правопорушення для стягнення збитків, а саме: наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає в ухиленні від підписання акту визначення кінцевої ціни та вартості товару і укладення відповідної додаткової угоди, як це передбачено умовами договору № С14-01049 від 12.11.2014 року; збитків, втрат позивача у вигляді неодержаного доходу внаслідок недоотримання повної вартості насіння соняшнику (отримання 2 000, 00 грн. за 1 тонну за наявності діапазону ринкових цін до 9 850, 00 грн. за 1 тонну насіння згідно висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ЧК-338 від 26.08.2015 року); існування безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачеві збитками, оскільки збитки виступають об'єктивним наслідком поведінки відповідача, яка полягає в ухиленні протягом тривалого строку (товар отриманий протягом листопада 2014 року - січня 2015 року) від підписання акту визначення кінцевої ціни та вартості товару та укладення відповідної додаткової угоди; вини відповідача у неналежному виконанні своїх зобов'язань, яка полягає у неналежному виконанні умов договору поставки. В частині позовних вимог судом відмовлено у зв'язку з тими обставинами, що позивачем при розрахунку збитків враховано вартість 1 тонни насіння соняшнику у розмірі 9 800, 00 грн., тоді як відповідно до звіту № 001/08/015 про проведення незалежної оцінки вартості товарів в обороті від 04.08.2015 року ринкова вартість 1 тонни насіння соняшнику врожаю 2014 року станом на 31.03.2015 року становила 9 750, 00 грн., також позивачем при розрахунку не враховано 16 % річних, нарахованих на суму передоплати, передбачених умовами договору.
Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Креатив" подало апеляційну скаргу. Відповідач вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на ті обставини, що позивач здійснив розрахунок заявленої до стягнення суми заборгованості (збитків) виключно на підставі умов укладених між позивачем та відповідачем договорів поставки № С14-01049 від 12.11.2014 року та № С14- 01404 від 28.11.2014 року, отже, у тому числі і договору № С14-01049 від 12.11.2014 року, який розірвано в судовому порядку. Проте, за доводами відповідача, визначення розміру збитків має бути виконано з урахуванням вимог ст. 623 ЦК України на день пред'явлення позову, а розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, має доводитись самим кредитором. Разом з тим, як стверджує відповідач, суд першої інстанції вбачає в заявлених позовних вимогах позивача збитки у вигляді недоотриманого доходу за порушення умов договору (договірні збитки), не зазначаючи при цьому, якою нормою чинного законодавства визначено поняття договірних збитків. Виходячи з положень ст. 225 ГК України, на думку відповідача, законодавством чітко передбачено визначення поняття "збитки" та відповідні норми права, якими регулюється порядок відшкодування збитків, однак, з розрахунку позивача, виконаного у відповідності з умовами договорів поставки, вбачається, що сам по собі розрахунок є нічим іншим, як розрахунком заборгованості за договором, проте ніяк не розрахунком збитків (упущеної вигоди). Відповідач вважає, що позивач неправомірно застосовує при розрахунку збитків умови договору, оскільки даний договір в судовому порядку розірвано. За доводами відповідача, позивачем не надано доказів, які підтверджують вартість насіння соняшнику на день подання позовної заяви (у відповідності до вимог ст. 225 ГК України та ст. 623 ЦК України), отже, і підтвердження заявлених позивачем вимог у визначеній ним сумі. Також, відповідач не вбачає підстав вважати, що звіти про проведення незалежної оцінки вартості товарів в обороті від 04.08.2015 року та від 04.04.2016 року, які складені ТОВ "Експертно-правовий центр "Правекс" та враховані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, можуть вважатись належними та допустимими доказами в підтвердження розрахунку заявлених позивачем збитків, оскільки в зазначених звітах містяться дані про ринкову вартість насіння соняшнику урожаю 2014 року в кількості 690, 91 тонн з обмежувальними нормами для соняшнику (у тому числі вологість не більше 8%, сміттєва домішка не більше 3%, олійна домішка 7%), проте які саме показники були враховані при визначенні цієї ціни залишилося нез'ясованим: які умови поставки були враховані (DAP, FCA, EXW); яка ціна враховувалась при розрахунку: попиту чи пропозиції. Окрім наведеного, відповідач зазначає, що з метою визначення вартості насіння соняшнику станом на день подання позовної заяви, ним при розгляді справи у суді першої інстанції було заявлено клопотання про призначення товарознавчої експертизи, яке, з огляду на вказане вище, на думку відповідача, неправомірно не задоволено судом. Враховуючи, що об'єктивно встановити вартість насіння соняшнику може виключно особа зі спеціальними знаннями - експерт, а від вирішення питання про вартість насіння соняшнику залежить правильність та законність вирішення питання про відшкодування його вартості, відповідач вважає, що проведення товарознавчої експертизи в даному судовому процесі є обов'язковим.
Позивач відповідно до наданого відзиву на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що між сторонами укладено договір поставки від 12.11.2014 року № С14-01049, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу насіння соняшнику врожаю 2014 року, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар і оплатити його. Також, між сторонами щодо поставки позивачем відповідачу насіння соняшнику врожаю 2014 року було укладено договір поставки № С14-01404 від 28.11.2014 року. За доводами позивача, за результатами дослідження обставин справи та оцінки наявних у справі доказів, господарський суд встановив наявність усіх елементів цивільного правопорушення, а саме: наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає в ухиленні від підписання акту визначення кінцевої ціни та вартості товару і укладення відповідної додаткової угоди; збитків, втрат позивача у вигляді неодержаного доходу внаслідок недоотримання повної вартості насіння соняшнику (отримання 2 000,00 грн. за 1 тонну за наявності діапазону ринкових цін до 9 850 грн. за 1 тонну насіння згідно висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ЧК-338 від 26.08.2015 року); існування безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачеві збитками, оскільки збитки виступають об'єктивним наслідком поведінки відповідача, яка полягає в ухиленні протягом тривалого строку (товар отриманий протягом листопада 2014 року - січня 2015 року) від підписання акту визначення кінцевої ціни та вартості товару та укладення відповідної додаткової угоди. Водночас, як зазначає позивач, під час розгляду спору встановлено, що відповідачем не доведено відсутності його вини у неналежному виконанні своїх зобов'язань, навпаки, вина відповідача полягає у неналежному виконанні умов договору поставки. Відносно доводів відповідача про розірвання у судовому порядку договору поставки № С14-01049 від 12.11.2014 року, позивач вважає, що зобов'язання за вказаним договором припинилися на майбутнє. Проте, з розірванням договору не припинилися, залишилися в дії та можуть бути застосовані умови договору, які регулюють певні права та обов'язки сторін, що виникли до розірвання договору, зокрема, у випадку порушення стороною зобов'язання.
24.05.2016 року до апеляційного господарського суду від позивача електронною поштою, а 30.05.2016 року - поштовим зв'язком, надійшло клопотання про забезпечення проведення судового засідання у даній справі, призначеного на 30.05.2016 року, у режимі відеоконференції із забезпеченням його проведення для представника позивача у господарському суді Чернігівської області. Ухвалою апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року у задоволенні зазначеного клопотання позивача відмовлено з підстав пропуску строку звернення з відповідним клопотанням до суду.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 року розгляд апеляційної скарги відкладено у судове засідання на 29.06.2016 року.
У судовому засіданні 29.06.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, 12.11.2014 року Приватне акціонерне товариство "Креатив" (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Торг Ічня" (продавець) уклали договір поставки № С14-01049 (далі - Договір № С14-01049) (а.с. 82-85, т. 1), за умовами якого (п. 1.1.) продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2014 року (товар) на умовах даного Договору.
Розділом 2 Договору № С14-01049 визначені показники якості, яким повинен відповідати товар (п. 2.1.):
базисні норми: вологість - 8%, сміттєва домішка - 3%, олійна домішка - 15%;
обмежувальні норми: вологість - 6-16%, сміттєва домішка - не більше 10%, олійна домішка - не більше 20%, кислотне число олії - не більше 3мг КОН, натурна вага - не менше 360 г/дм3, зараженість шкідниками - не допускається, довжина насіння - не більше 14 мм, вміст насіння інших зернових культур - не більше 0, 3%, колір та запах - властиві.
Також, відповідно до п. 2.2. Договору № С14-01049 показники, які не вказані в Договорі, повинні відповідати ДСТУ 4694:2006. Відбір проб має здійснюватись пробовідбірниками Rakoral та/або Ерон. Насіння, довжина якого більше 14 мм, відноситься до сміттєвої домішки. Якщо фактична олійна домішка перевищує обмеження в 15%, половина від розміру перевищення відноситься до сміттєвої домішки.
Товар, який не відповідає обмежувальним нормам показників якості, вказаним в п. 2.1. Договору, покупцем не приймається (п. 2.3. Договору № С14-01049).
Якість товару визначається лабораторією складу покупця при розвантаженні. Продавець має право за власний рахунок здійснити незалежну перевірку якості товару представництвом Державної інспекції сільського господарства України при постачанні. Результати незалежної перевірки якості товару, проведеної представництвом Державної інспекції сільського господарства України, повинні бути надані продавцем в лабораторію покупця на складі покупця перед розвантаженням товару (п. 2.4. Договору № С14-01049).
Згідно з п. 3.1. Договору № С14-01049 товар поставляється на умовах DAP склад покупця (Правила Інкотермс 2010), за винятком застережень, прямо встановлених умовами Договору, за адресою: просп. Промисловий, 14/а, просп. Інженерів, 10а, м. Кіровоград, Кіровоградська область (склад покупця).
Термін поставки товару - протягом 8 днів після здійснення оплати покупцем, але не пізніше 22.11.2014 року. Продавець зобов'язаний у письмовій формі за 1 (один) календарний день повідомити покупця про готовність до поставки товару із зазначенням дати поставки. Після закінчення терміну поставки продавець не звільняється від обов'язку поставити товар на суму отриманої передплати. Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від отримання товару у випадку порушення терміну поставки продавцем (п. 3.2. Договору № С14-01049).
Кількість товару визначається згідно кількості, вказаної в товарно-транспортній накладній на товар при розвантаженні на складі покупця. Сторони дійшли згоди, що при виникненні розбіжностей щодо кількості товару, вказаної в товарно-транспортній накладній при завантаженні товару, і фактичній кількості товару при його розвантаженні, остаточною буде вважатися кількість товару, визначена на вагах на складі покупця (п. 3.3. Договору № С14-01049).
Згідно з п. 3.4. Договору № С14-01049 право власності на товар виникає у покупця з моменту фактичного отримання товару в місці поставки згідно п. 3.1. Договору.
Датою поставки товару є дата фактичного отримання товару та документів, визначених п. 3.7. та п. 3.8. Договору, покупцем (п. 3.5. Договору № С14-01049).
Поставка товару здійснюється силами та за рахунок продавця (п. 3.6. Договору № С14-01049).
Пункти 3.7. та п. 3.8. Договору № С14-01049 покладають на продавця обов'язок до розвантаження товару/ не пізніше наступного дня після отримання товару покупцем надати покупцю ряд документів.
Товар, при відсутності документів, передбачених п. 3.7. Договору, покупцем не приймається.
Відповідно до п. 4.1. Договору № С14-01049 кількість товару, що поставляється за даним Договором (залікова вага, визначена на вагах покупця шляхом перерахунку на базисні показники якості, вказані в п. 2.1. даного Договору) - 700 тон +/- 10% (за вибором покупця).
Даний Договір набирає силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання всіх умов, передбачених даним Договором (п. 9.1. Договору № С14-01049).
Також, 28.11.2014 року Приватне акціонерне товариство "Креатив" (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Торг Ічня" (продавець) уклали договір поставки № С14-01404 (далі - Договір № С14-01404) (а.с. 87-90, т. 1).
За умовами Договору № С14-01404 (п. 1.1.) продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2014 року (товар) на умовах даного Договору.
Вимоги щодо якості товару, наведені в п. 2.1. Договору № С14-01404, є тотожними вимогам, наведеним у п. 2.1. Договору № С14-01049.
Відповідно до п. 4.1. Договору № С14-01404 кількість товару, що поставляється за даним Договором (залікова вага, визначена на вагах покупця шляхом перерахунку на базисні показники якості, вказані в п. 2.1. даного Договору) - 500 тон +/- 10% (за вибором покупця).
Відповідно до матеріалів справи позивач поставив відповідачу товар у загальній кількості 690, 91 тонн на загальну суму 1 381 820, 00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними (а.с. 30-35, т. 1):
№ 40 від 20.11.2014 року про поставку товару у кількості 69, 97 тонн на суму 139 940, 00 грн. (з ПДВ);
№ 41 від 21.11.2014 року про поставку товару у кількості 37, 88 тонн на суму 75 760, 00 грн. (з ПДВ);
№ 42 від 23.11.2014 року про поставку товару у кількості 38, 23 тонн на суму 76 460, 00 грн. (з ПДВ);
№ 43 від 27.11.2014 року про поставку товару у кількості 29, 7 тонн на суму 59 400, 00 грн. (з ПДВ);
№ 59 від 24.12.2014 року про поставку товару у кількості 492, 26 тонн на суму 984 520, 00 грн. (з ПДВ);
№ 1 від 02.01.2015 року про поставку товару у кількості 22, 87 тонн на суму 45 740, 00 грн. (з ПДВ).
Видаткові накладні № 40 від 20.11.2014 року, № 41 від 21.11.2014 року, № 42 від 23.11.2014 року, № 43 від 27.11.2014 року як на підставу поставки містять послання на договір поставки без зазначення його номеру та дати.
Видаткові накладні № 59 від 24.12.2014 року та № 1 від 02.01.2015 року як на підставу поставки містять посилання на Договір поставки № С14-01404.
Проте, відповідно до пунктів 9.10 - 9.10.1. Договору № С14-01049 сторони домовились про те, що не укладатимуть нових договорів поставки між собою до повного виконання продавцем зобов'язань щодо поставки товару в кількості, передбаченій п. 4.1. Договору; у випадку укладання нового договору всупереч п. 9.10., поставлений за ним товар (насіння соняшнику урожаю 2014 року) вважається поставленим за даним Договором, до повного виконання продавцем зобов'язань щодо поставки товару в кількості, передбаченій п. 4.1. цього Договору.
За наведеного, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що поставка товару за накладними № 59 від 24.12.2014 року та № 1 від 02.01.2015 року, незважаючи на посилання в цих накладних як на підставу поставки на Договір № С14-01404, здійснена продавцем саме на виконання умов Договору № С14-01049.
Відповідно до п. 5.1. Договору № С14-01049 покупець зобов'язується здійснити оплату товару на умовах передоплати у сумі, вказаній в п. 4.9. Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури.
За умовами п. 4.9. Договору № С14-01049 попередня сума Договору (виходячи з первісної ціни) - 1 400 000, 00 грн. (з ПДВ).
13.11.2014 року в якості оплати насіння соняшнику згідно Договору № С14-01049 від 12.11.2014 року відповідач перерахував позивачу грошові кошти у сумі 1 400 000, 00 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача (а.с. 37, т. 1).
Згідно з п. 4.2. Договору № С14-01049 для оприбуткування покупцем поставленого товару продавець надає покупцю видаткові накладні на кількість фактично поставленого товару по ціні 2 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ, виписані датою фактичної поставки. Вказана ціна для оприбуткування товару є первісною. Подальше визначення ціни здійснюється сторонами в порядку, встановленому п. 4.3. даного Договору.
Згідно з п. 4.3. Договору № С14-01049 в редакції ОСОБА_3 угоди № 2 від 12.02.2015 року (а.с. 22, т. 1) ціна товару з якісними показниками, передбаченими в п. 2.1. Договору, встановлюється сторонами шляхом укладання ОСОБА_3 угоди (далі - ОСОБА_3 угода визначення ціни) та визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки на дату підписання зазначеної ОСОБА_3 угоди, але не пізніше 31 березня 2015 року, зменшена на 16% річних, нарахованих на суму здійсненої оплати (відповідно до п. 5.1. Договору) з дати перерахування коштів до дати переоцінки за кожну фактично поставлену тонну партії товару, що переоцінюється. Визначена таким чином ціна товару може як перевищувати первісну ціну для оприбуткування, вказану в п. 4.2. Договору, так і бути меншою.
Пунктом 5.2. Договору № С14-01049 передбачено, що остаточний розрахунок (доплата покупцем або повернення коштів продавцем) здійснюється після фактичного отримання товару згідно з умовами даного Договору та проведення досліджень поставленого товару на відповідність його якості вимогам п. 2.1. даного Договору протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами ОСОБА_3 угоди (п. 4.3.) та Акту визначення кінцевої ціни (п. 4.7.), виходячи з остаточної ціни на товар відповідно до п. 4.6. даного Договору.
Пунктом 4.5. Договору № С14-01049 в редакції ОСОБА_3 угоди № 2 від 12.02.2015 року визначено, що у випадку неотримання покупцем до 31 березня 2015 року (включно) ОСОБА_3 угоди визначення ціни, покупець складає та направляє продавцю ОСОБА_3 угоду визначення ціни, в якій ціна визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки станом на 31 березня 2015 року Складена та направлена таким чином ОСОБА_3 угода визначення ціни є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до пунктів 4.7. - 4.9. Договору № С14-01049 для розрахунків на підставі ОСОБА_3 угоди визначення ціни формується Акт визначення кінцевої ціни та вартості товару з врахуванням вимог даного розділу Договору; сума Договору визначається шляхом множення кількості поставленого товару на остаточну ціну товару; попередня сума Договору № С14-01049 (виходячи з первісної ціни) - 1 400 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ.
03.04.2015 року позивач на адресу відповідача направив лист № 13 від 31.03.2015 року з проханням зафіксувати ціну на соняшник урожаю 2014 року на рівні 9 800, 00 грн. за одну тонну на весь обсяг поставленого за Договорами товару в загальній кількості 690,91 тонн. До вказаного листа позивачем додано підписані зі свого боку ОСОБА_3 угоди визначення ціни від 31.03.2015 року та Акти визначення кінцевої ціни до Договорів (а.с. 23-29, т. 1).
Вказаний лист, незважаючи на його отримання відповідачем 10.04.2015 року, залишився без відповіді, примірники підписаних з боку позивача ОСОБА_3 угод та Актів визначення кінцевої ціни на адресу останнього не поверталися.
26.05.2015 року позивач звернувся до відповідача листом за № 18, відповідно до якого, згідно з п. 6.14. Договорів, просив повернути товар в повному обсязі. Зазначений лист відповідачем отримано 03.06.2015 року, однак, відповіді на нього позивачу не надано, товар не повернуто (а.с. 38-41, т. 1).
Також, 27.08.2015 року позивач направив відповідачу лист від 25.08.2015 року, вих. № 20, в якому зазначив, що у зв'язку з ненаданням відповіді на вищевказані листи та невиконанням вимог, наведеним у них, позивачем у вказані в листі дату та час буде подано до складу транспорт для навантаження товару (а.с. 42-44, т. 1).
Доказів повернення товару відповідачем позивачу матеріали справи не містять.
Апеляційний господарський суд бере до уваги ті обставини, що у листуванні сторонами помилково вказувався номер договору С14-014049, проте укладення договору під вказаним номером сторонами не доведено, тому суд вважає, що при написанні цього номеру договору допущено помилку, вірним номером договору є С14-01049.
Вказані вище фактичні обставини справи також встановлені рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2015 року у справі № 912/2438/15, у якій брали участь ті самі сторони. Це рішення не оскаржувалося, набрало законної сили (а.с. 47-62, т. 1). Встановивши, що невиконання відповідачем умов Договору № С14-01049 щодо визначення середньої ринкової закупівельної ціни насіння соняшнику врожаю 2014 року значною мірою позбавило позивача того, на що останній розраховував при укладенні даного Договору, суд вказаним рішенням розірвав договір поставки № С14-011049 від 12.11.2014 року.
При вирішенні спору апеляційний господарський суд враховує різницю в номерах договору: № С14-01049 у даній справі та № С14-011049, зазначений у резолютивній частині судового рішення у справі № 912/2438/15. Проте, у мотивувальній частині рішення по справі № 912/2438/15 вказано номер договору № С14-01049; окрім того, зі змісту рішення у справі № 912/2438/15 та з матеріалів даної справи вбачається, що вказані договори не є різними договорами.
Висновок, що поставка товару за накладними № 59 від 24.12.2014 року та № 1 від 02.01.2015 року, незважаючи на посилання в цих накладних як на підставу поставки на Договір № С14-01404, здійснена продавцем саме на виконання умов Договору № С14-01049, якого дійшов суд у справі № 912/2438/15, мав наслідком прийняття відповідного рішення у вказаній справі, отже не може бути переоцінений у даній справі.
На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача 5 370 918, 00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.
В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).
За приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1). Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 2). Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими, зокрема, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі (ч. 3).
Згідно з частиною другою ст. 217 ГК України відшкодування збитків є видом господарських санкцій у сфері господарювання.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Також, відповідно до частин другої, третьої та п'ятої ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи (у даному випадку позивача), що обмежує її інтереси, як учасника певних відносин, і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних особою доходах, які б вона одержала при умові правомірної поведінки іншої особи (у даному випадку - відповідача).
За змістом статті 623 Цивільного кодексу України відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для господарської відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Тобто, необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки, тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але і сам факт порушення боржником його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і збитками. Вжиті кредитором заходи з метою отримання доходів є критерієм визначення розміру збитків у вигляді упущеної вигоди.
У відповідності до п. 4.4.-4.5. Договору № С14-01049, обов'язок підготовки та направлення ОСОБА_3 угод визначення ціни покладається на продавця, а у випадку неотримання покупцем до 31 березня 2015 року (включно) ОСОБА_3 угоди визначення ціни, покупець складає та направляє продавцю ОСОБА_3 угоду визначення ціни, в якій ціна визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки станом на 31 березня 2015 року. Складена та направлена таким чином ОСОБА_3 угода визначення ціни є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач направляв на адресу відповідача відповідні ОСОБА_3 угоду та Акт визначення кінцевої ціни. Однак, покупець на пропозицію продавця жодним чином не відреагував, ОСОБА_3 угоду визначення ціни та Акт визначення кінцевої ціни до Договору № С14-01049 не підписав, відповіді на лист не надав, жодних обґрунтованих заперечень щодо узгодження остаточної ціни на товар на рівні 9 800, 00 грн. за 1 тонну не вказав, остаточну ціну не оспорив та не відхилив, а також, всупереч вимогам п. 4.5. Договору № С14-01049, ОСОБА_3 угоду визначення ціни за Договором № С14-01049 не склав та продавцю не направив.
Позивачем також вживалися заходи щодо повернення спірного товару на підставі п. 6.14. Договору № С14-01049. На підтвердження вказаних доводів позивач надав до матеріалів справи товарно-транспортну накладну від 02.09.2015 року.
Відповідно до приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України доказів повернення товару чи укладення угоди за визначеною формою відповідачем до матеріалів справи не надано.
Дослідивши обставини справи та надавши оцінку доказам у справі, апеляційний господарський суд вбачає наявність усіх елементів господарського правопорушення, а саме: наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає в ухиленні від підписання акту визначення кінцевої ціни та вартості товару та укладення відповідної додаткової угоди; збитків, втрат позивача у вигляді неодержаного доходу, а саме недоотримання повної вартості насіння соняшнику (отримання 2 000, 00 грн. за 1 тонну за наявності діапазону ринкових цін до 9 850, 00 грн. за 1 тонну насіння згідно висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ЧК-338 від 26.08.2015 року (а.с. 92, т. 1)); існування безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, оскільки збитки виступають об'єктивним наслідком поведінки відповідача, яка полягає в ухиленні протягом тривалого строку (товар отриманий протягом листопада 2014 року-січня 2015 року) від підписання акту визначення кінцевої ціни та вартості товару та укладення відповідної додаткової угоди. Водночас, під час розгляду спору встановлено, що відповідачем не доведено відсутності його вини у неналежному виконанні своїх зобов'язань; вина відповідача полягає у неналежному виконанні умов договору поставки.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розрахунку розміру збитків позивачем використовувались такі ж дані, як і в акті визначення кінцевої ціни та вартості товару на підставі додаткової угоди від 31.03.2015 року до Договору № С14-01049, проект якої був направлений на адресу відповідача, тобто виходячи із вартості 1 тонни насіння соняшнику у розмірі 9 800, 00 грн. за 1 тонну з урахуванням середньої ринкової ціни на насіння соняшнику на умовах поставки DAP згідно висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати ЧК-338 від 26.08.2015 року (а.с. 92, т. 1).
Позивачем надано до справи звіт № 001/08/015 про проведення незалежної оцінки вартості товарів в обороті, складений ТОВ "Експертно-правовий центр "Правекс" від 04.08.2015 року (а.с. 128-145, т. 1), відповідно до якого об'єктом оцінки було насіння соняшнику врожаю 2014 року в кількості 690, 91 тонн з обмежувальними нормами для соняшнику (у т.ч. вологість не більше 8%, сміттєва домішка не більше 3%, олійна домішка - 7%). Із вказаного звіту слідує, що ринкова вартість насіння соняшнику врожаю 2014 року в кількості 690, 91 тонн станом на 31.03.2015 року становила суму 6 736 372, 50 грн., оскільки станом на 31.03.2015 року ринкова вартість 1 тонни насіння соняшника становила 9 750, 00 грн.
Провівши перерахунок розміру збитків з урахуванням ринкової ціни насіння соняшнику станом на 31.03.2015 року у розмірі 9 750, 00 грн. за 1 тонну та врахувавши 16% річних, нарахованих на суму передоплати, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визначення розміру збитків у сумі 5 251 682, 09 грн., виходячи з такого розрахунку:
6 736 372, 50 грн. (9 750, 00 грн. х 690, 91 т) - 1 400 000, 00 грн. - 84 690, 41 грн. = 5 251 682, 09 грн.
При цьому судом обґрунтовано враховано період користування коштами в сумі 1 400 000, 00 грн. протягом 138 днів з дня їх отримання - з 13.11.2014 року до 31.03.2015 року, тому 16 % річних становлять суму 84 690, 41 грн.
За викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Отже, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Креатив" не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарський суд підлягає залишенню без змін.
Відповідно, апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності визначення розміру збитків станом на дату звернення позивача з позовом до суду, оскільки позивачем заявлені збитки у вигляді недоотриманого доходу за порушення умов Договору (договірні збитки), які виникли у зв'язку з ухиленням відповідача від підписання Акту визначення кінцевої ціни та додаткової угоди від 31.03.2015 року (проект якої був направлений відповідачу для підписання).
Виходячи з того, що сторонами не підписано акт визначення кінцевої ціни та додаткову угоду про вартість товару, у відповідача не виник обов'язок зі сплати заборгованості за Договором, відповідно, господарський суд відхиляє доводи відповідача про те, що заявлена позивачем до стягнення сума фактично є заборгованістю за Договором, оскільки розрахований позивачем розмір збитків з урахуванням правил визначення вартості товару, передбачених Договором, підтверджує понесення збитків у вигляді недоотриманого доходу внаслідок порушення умов Договору.
Доказів визначення іншої вартості спірного насіння соняшнику відповідач не надав, як і не спростував відповідні докази визначення вартості, подані позивачем.
Відносно посилання відповідача на відсутність підстав для застосування умов Договору при визначенні збитків апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, необхідним є з'ясування правових підстав покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (глава 25 ГК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Водночас необхідно враховувати, що можуть мати місце випадки, коли сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язання, що випливає з цього договору. За таких обставин, незалежно від наявності договору, при вирішенні спору слід керуватися нормами ЦК України та ГК України щодо відшкодування позадоговірної шкоди.
Як встановлено вище, між сторонами існували договірні зобов'язання, збитки, про стягнення яких заявлено позов у справі, є наслідком неналежного виконання Договору, отже, до вимог про їх стягнення підлягають застосуванню норми глави 25 ГК України.
Посилання відповідача на те, що укладений сторонами Договір поставки №С14-01049 від 12.11.2014 року розірваний у судовому порядку, не спростовують права позивача вимагати відшкодування збитків, виходячи з того, що розірвання Договору припиняє його дію на майбутнє, але не скасовує сам факт укладення та дії Договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачених для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання Договору, з огляду на характер цього Договору, за яким кредитор повністю виконав умови Договору до його розірвання.
Також, апеляційний господарський суд не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального законодавства у зв'язку з відхиленням клопотання відповідача про призначення у справі товарознавчої експертизи, оскільки необхідність призначення такої експертизи, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, які не спростовані відповідачем, відсутня. Відповідно, не вбачає підстав для призначення у справі товарознавчої експертизи та задоволення відповідного клопотання відповідача і апеляційний господарський суд.
Враховуючи доведеність всіх елементів правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги частково та стягнув з відповідача наведену у резолютивній частині рішення суду суму збитків, і такий висновок суду узгоджується з приписами ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства, і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Колегія суддів зауважує, що в даному випадку сума збитків, яка підлягає стягненню з відповідача, визначена місцевим господарським судом виходячи із засад справедливості та співрозмірності відповідальності сторони за неналежну поведінку. При цьому апеляційний господарський суд приймає до уваги, що явні порушення відповідачем договірних умов та правил добросовісної господарської практики створили перешкоди в роботі позивача, позбавили його майна, спричинили тривалу невизначеність у його господарській діяльності.
При прийнятті рішення місцевим господарським судом ретельно оцінені всі обставини справи у їх сукупності. При визначенні розміру збитків суд правомірно оцінював поведінку відповідача, висновки звіту про проведення незалежної оцінки; а відтак, розмір збитків, який підлягає стягненню, є таким, що достовірно, співрозмірно та справедливо встановлений судом.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ігноруючи свої договірні зобов'язання про двостороннє узгодження ціни та відповідні звернення позивача, відповідач брав на себе ризики, що така ціна буде для нього встановлена без врахування його позиції, за середньою ринковою ціною. Реалізація для недобросовісної сторони свідомо прийнятих нею на себе ризиків, пов'язаних з такою недобросовісною поведінкою, не може бути підставою для вишукування аргументів на її користь. А відтак, вимоги про стягнення упущеної вигоди у формі доходів, неодержаних кредитором від реалізації товару внаслідок порушення зобов'язання, є обґрунтованими та правомірно задоволені судом у зазначеній у судовому рішенні частині.
Судові витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.04.2016 року у справі № 912/221/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.04.2016 року у справі № 912/221/16 залишити без змін.
Повна постанова складена 02.07.2016 року.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя Н.В. Пархоменко
Суддя А.Є. Чередко