Справа № 289/430/16-ц
Номер провадження 2/289/396/16
27.06.2016 року м.Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Сіренко Н.С.,
при секретарі Галькевич Ю.В.,
за відсутності сторін,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей,
18.03.2016 позивач звернулась до Радомишльського районного суду Житомирської області із вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що із 14.02.2009 перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. Від даного шлюбу сторони мають двох спільних дітей: дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Позивач зазначила, що вони з відповідачем вже протягом тривалого часу не проживають разом як подружжя, спільного господарства не ведуть, мають окремі бюджети. Позивач проживає окремо, сім'я існує формально, що і змусило звернутися позивача до суду. Збереження шлюбу та подальше спільне проживання суперечить інтересам сторін та унеможливлює примирення між сторонами. Відповідач являється батьком зазначених дітей та повинен надавати матеріальну допомогу на їх утримання.
Позивач в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву, у якій позовні вимоги підтримує, просить розглянути справу за її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву, у якій проти задоволення позовних вимог не заперечує, просить суд розглянути справу без його участі.
Враховуючи вищевикладені обставини, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 14.02.2009 перебувають у шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про одруження (повторно) від 01.09.2015 серії І-ОК № 187210. Після укладення шлюбу, дружина отримала прізвище чоловіка «Геза» (а.с.6).
Від даного шлюбу сторони мають двох спільних дітей: дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2., що підтверджується їх свідоцтвами про народження (а.с.7,8).
Як зазначає позивач у позовній заяві, вони з відповідачем вже протягом тривалого часу не проживають разом як подружжя, спільного господарства не ведуть, мають окремі бюджети. Позивач проживає окремо, сім'я існує формально, що і змусило звернутися позивача до суду. Збереження шлюбу та подальше спільне проживання суперечить інтересам сторін та унеможливлює примирення між ними.
У відповідності до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач позов підтримав та також просить шлюб між ними розірвати то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Згідно ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Окрім вимоги про розірвання шлюбу, позивачем у прохальній частині позовної заяви зазначено вимоги щодо стягнення на її користь аліментів на утримання двох малолітніх дітей до їх повноліття у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як вбачається з позовної заяви, відповідач ОСОБА_2 працює електриком у ВЧ 14/10.
У відповідності до ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Відповідно обов'язок по утриманню дитини в рівних частках покладається на її батьків.
Як вбачається із положень ст.ст. 141, 157 СК України, батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, розірвання шлюбу та окреме від дитини проживання не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, а той з батьків, з ким проживає дитина не має права перешкоджати тому із батьків, хто живе окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Згідно до ч. 3 ст. 181 СК України, аліменти на дитину присуджуються в частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі.
Згідно ст. 182 СК України, суд при визначенні розміру аліментів враховує такі обставини, як стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини, беручи до уваги, що обов'язок утримувати дітей не залежить від бажання чи можливостей батьків, з метою забезпечення нормального догляду за дітьми, враховуючи, що відповідач працездатний, працевлаштований, отримує заробітну плату, інших утриманців не має, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у в розмірі 1/3 частки всіх видів доходу, починаючи з дня подання позову до суду та до досягнення дітьми повноліття.
Згідно ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.
Суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їх дітей, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання, при цьому, суд вважає за необхідне визначити місце проживання спільних дітей сторін разом із матір'ю після розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд покладає на відповідача судові витрати.
Враховуючи викладене та на підставі ст.ст. 7, 24, 110, 112, 113, 115, 141, 157, 180-182 СК України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 14.02.2009 відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, актовий запис № 22 - розірвати.
Після розірвання шлюбу, визначити місце проживання дітей: дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 - разом із матір'ю - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Змінити прізвище позивача «Геза», після розірвання шлюбу, на дошлюбне прізвище «Гончаренко».
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох малолітніх дітей: дочки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду - з 18.03.2016 і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а далі щомісячно в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття ОСОБА_4.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 551,20 грн. судового збору, сплачений нею, при подачі позовної заяви.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 551,20 грн. судового збору.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення суду про розірвання шлюбу, після набрання ним законної сили, надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н.С. Сіренко