36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
23.06.2016 р. Справа №917/600/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані", вул.Київська, 8, м.Вишневе, Київська область,08132
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-410", вул.Першотравнева, 61, м. Кременчук, Полтавська область,39600
про стягнення 15 218,89 грн.
Суддя Киричук О.А.
Представники :
від позивача: не з"явився
від відповідача: не з"явився
Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором поставки № Кр0086/11-14 від 10.11.2014р. у розмірі 15 218,89 грн., з яких 8300 грн. основного боргу, 4076,64 грн. пені, 424,93 грн. 3% річних та 2416,96 грн. інфляційних.
Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка до цього часу не погашена.
Сторони, повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, про що свідчать матеріали справи, явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій відповідач значиться в реєстрі за адресою, що вказана позивачем у позові.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.
Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд, встановив:
Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2014 року між ТОВ «Альфа-Метал-Комлані» (далі - «Позивач») як Постачальником, та ТОВ «Електромонтаж-410» (далі - «Відповідач»), як Покупцем, було укладено Договір поставки №Кр0086/11-14 (далі - «Договір»).
Умовами договору визначено, зокрема, наступне:
- п.1.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) Покупцю визначену цим Договором продукцію, а Покупець зобов'язується приймати цю Продукцію та своєчасно здійснювати її оплату.
- п.2.1. Постачання Продукції за цим Договором відбувається після обов'язкового узгодження між сторонам асортименту, кількості та ціни Продукції, яка зазначається у специфікаціях, які г невід'ємною частиною даного договору.
- п.2.2. Строки поставки Продукції вказуються у специфікаціях.
- п.2.3. У разі якщо у специфікації строк поставки Продукції не вказано, поставка Продукції здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту зарахування грошових коштів (передплати за кожну партію продукції) на рахунок Постачальника.
- п.2.5. Датою поставки Продукції-є дата видаткової накладної Постачальника.
- п.3.1. Загальна сума Договору складає загальну вартість поставленої Продукції, яка зазначена в усіх специфікаціях які були підписані Постачальником та Покупцем та інших додатках до Договору та у видаткових накладних Постачальника.
- п.3.2. Оплата Продукції здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у Договорі або у рахунках-фактурах чи інших додатках до Договору.
- п.3.3. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.
- п.3.4. Оплата Продукції здійснюється Покупцем на умовах передплата 100 відсотків.
- п.3.5. Підставою для оплати Продукції є рахунок-фактура.
- п.4.1. Продукція вважається поставленою Постачальником і прийнятою Покупцем з моменту видачі видаткової накладної.
- п.5.1. У випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть, відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
- п.5.2. За порушення термінів оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
- п.8.1 Договір набуває чинності з дати його укладання, шляхом його підписання уповноваженим представниками Сторін і діє до 31 грудня 2015 р. року, а в частині взаеморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами.
Позивач вказує, що свої зобов'язання перед Відповідачем виконав належним чином, на виконання умов договору 26.01.2015 року за видатковою накладною №14901 поставив Відповідачу ОСОБА_1 на загальну суму 90388,10 гри. та надав послуги на суму 900,00 грн., які були прийняті Відповідачем за актом про надання послуг №14901 від 26.01.2015 р.
В підтвердження цього позивачем надані названі вище видаткова накладна та акт про надання послуг.
З наданої позивачем специфікації №14901 від 26.01.2015 року вбачається визначення сторонами порядку оплати протягом чотирьох календарних днів з моменту поставки продукції.
Позивач зазначає, що у визначені договором строки (до 31.01.2015 року) відповідач за отриману продукцію та надані послуги не розрахувався, лише 25.02.2015 року частково розрахувався в сумі 81288,10 грн.
За даними бухгалтерського обліку позивача станом на 25.02.2015р., заборгованість Відповідача за поставлений товар складала 9100,00 грн. та 900 грн. - за доставку товару до Покупця.
Позивач, вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 15 218,89 грн., з яких 8300 грн. основного боргу, 4076,64 грн. пені, 424,93 грн. 3% річних та 2416,96 грн. інфляційних.
При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору № Кр0086/11-14 від 10.11.2014р., кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки та договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України).
За приписами ст. 692, ст. 693 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Як вже зазначено вище, позивач на виконання умов договору 26.01.2015 року за видатковою накладною №14901 поставив Відповідачу ОСОБА_1 на загальну суму 90388,10 грн. та надав послуги на суму 900,00 грн., які були прийняті Відповідачем за актом про надання послуг №14901 від 26.01.2015 р.
Таким чином, суд встановив, що відповідач товар та послуги отримав, однак оплату вартості отриманого товару здійснив частково, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем на суму 8300,00 грн. Докази того, що відповідач сплатив позивачу вартість товару та послуг у повному обсязі в матеріалах справи відсутні.
За даних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 8300,00 грн. за договором № Кр0086/11-14 від 10.11.2014р. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Сторони у п.5.2 договору передбачили, за порушення термінів оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Посилаючись на ст.625 ЦК України та п.5.2. Договору позивач нарахував відповідачу 4076,64 грн. пені за період з 31.01.2015р. по 30.07.2015р., 424,93 грн. 3% річних за період з 31.01.2015р. по 30.07.2015р. та 2416,96 грн. інфляційних за період з березня 2015р. по лютий 2016р.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних (з урахування моменту виникнення у відповідача зобов"язань з оплати отриманого товару та фактично здійсненою частковою оплатою), суд прийшов до висновку, що заявлені розміри нарахувань відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", а тому вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних у заявлених позивачем розмірах є правомірними та такими, що підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").
Відповідачем не спростовані обставини, на які посилається позивач, таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 8300 грн. основного боргу, 4076,64 грн. пені, 424,93 грн. 3% річних та 2416,96 грн. інфляційних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-410" (вул.Першотравнева, 61, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 36410555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" (вул.Київська, 8, м.Вишневе, Київська область, 08132, код ЄДРПОУ 34202711) 8300 грн. основного боргу, 4076,64 грн. пені, 424,93 грн. 3% річних, 2416,96 грн. інфляційних, 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 29.06.2015 р.
Суддя Киричук О.А.