Іменем України
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1.,
суддів ОСОБА_2. і ОСОБА_3.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 30 червня 2016 року заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2012 року щодо нього,
вироком Апеляційного суду Донецької області від 08 серпня 2011 року ОСОБА_4 засуджено за частиною четвертою статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого; за пунктом 6 частини другої статті 115 КК до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого. Відповідно до вимог частини першої статті 70 КК, за сукупністю злочинів, йому призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого. На підставі частини другої статті 71 КК, за сукупністю вироків, шляхом поглинення невідбутої частини покарання, призначеного ОСОБА_4 вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 02 серпня 2005 року у виді одного року сім місяців вісім днів позбавлення волі довічним позбавленням волі з конфіскацією майна, яке є його власністю, остаточно призначено йому покарання - довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2012 року вирок Апеляційного суду Донецької області від 08 серпня 2011 року щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.
Засуджений ОСОБА_4 подав до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2012 року щодо нього з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у редакції від 13 квітня 2012 року.
На обґрунтування зазначеної підстави стверджує про неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 45, 47 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, статей 49, 52 КПК, статей 59, 62 Конституції України. Крім цього ОСОБА_4 зазначає про неповноту досудового та судового слідства, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність його вини та порушення права на захист. Зазначає, що суд касаційної інстанції, при розгляді справи щодо нього, не взяв до уваги роз'яснення викладені у постановах Пленуму Верховного Суду України № 8 від 24 жовтня 2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» та № 7 від 30 травня 1997 року «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина», що стало наслідком його безпідставного засудження. Просить скасувати вирок Апеляційного суду Донецької області від 08 серпня 2011 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2012 року щодо нього, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
На підтвердження підстави для перегляду рішення суду касаційної інстанції Верховним Судом України, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445 КПК, засуджений долучив до заяви копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 квітня і 23 квітня 2015 року, якими колегія суддів судової палати у кримінальних справах цього ж суду надала доручення Київському центру з надання безоплатної вторинної допомоги про призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 захисників для здійснення їх захисту в касаційній інстанції.
Одночасно засуджений ОСОБА_4 заявив клопотання про поновлення строку для подання заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2012 року щодо нього. Причину пропуску строку обґрунтовує тим, що він з 15 червня 2012 року по 20 квітня 2016 року відбував покарання у СІЗО № 5 м. Донецька, а з 07 квітня 2014 року по 20 квітня 2016 року знаходився у місцях позбавлення волі на тимчасово окупованій території, а відтак можливість подати заяву до Верховного Суду України про перегляд судових рішень з'явилась у нього тільки 20 квітня 2016 року, оскільки саме з цього часу він був переведений для відбування покарання у слідчий ізолятор м. Маріуполя. При цьому зазначає, що він неодноразово звертався до Верховного Суду Донецької Народної Республіки з проханням етапувати його на територію
України, проте згідно відповідей цього суду від 28 квітня 2015 року та 02 липня 2015 року йому було відмовлено.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши викладені у заяві доводи, перевіривши додані до неї матеріали та клопотання про поновлення строку, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно з частиною першою статті 447 КПК (у редакції Закону України №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року), заява про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 або 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, стосовно якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 або 2 статті 445 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше.
Відповідно до копій долучених до заяви документів, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ стосовно ОСОБА_4 була постановлена 15 березня 2012 року. Заяву про її перегляд засудженим надіслано до Верховного Суду України 04 червня 2016 року, тобто після закінчення тримісячного терміну.
Судові рішення касаційної інстанції, надані заявником на підтвердження неоднакового правозастосування (порівнювані), постановлені 21 квітня і 23 квітня 2015 року, що також значно перевищує тримісячний процесуальний строк, встановлений у частині першій статті 447 КПК для подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень.
Отже, засуджений ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України з вказаною заявою поза межами визначеного процесуальним законом тримісячного терміну.
Відповідно до вимог частини шостої статті 447 КПК України, у разі пропущення строку, встановленого частинами першою - третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк.
Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у передбачений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Перевіривши доводи заяви, долучені до неї матеріали, та розглянувши клопотання про поновлення строку для її подання, колегія суддів вважає, що посилання ОСОБА_4 на письмові відмови Верховного Суду Донецької Народної Республіки від 28 квітня 2015 року та 02 липня 2015 року щодо передачі його для відбування покарання на території України не може бути підставою для поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України, оскільки рішення касаційного суду щодо нього було постановлено 15 березня 2012 року, а відтак він мав достатньо часу для подання заяви про перегляд цього судового рішення до Верховного Суду України. Крім того, засуджений не надав жодного підтвердження того, що саме з 20 квітня 2016 року він відбуває покарання на території України і саме з цього часу почався перебіг строку для подачі заяви про перегляд судового рішення касаційної інстанції. До того ж, як вбачається з матеріалів, наявних у Верховному Суді України, засудженому ОСОБА_4 листом цього суду від 26 вересня 2012 року № 5-502к10 надавалось роз'яснення щодо підстав та порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України. Доводи засудженого про те, що саме перебування у місцях позбавлення волі позбавило його можливості вчасно підготувати заяву про перегляд судового рішення щодо нього Верховним Судом України та подати її у визначений законом строк, не можуть бути визнані переконливими, а причини пропуску строку поважними, тому у задоволенні клопотання про поновлення цього строку слід відмовити, а заяву засудженого залишити без розгляду.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що можливість реалізації засудженим ОСОБА_4 права на звернення до Верховного Суду України не втрачена за умови подання ним нової заяви та долучення до неї судового рішення касаційної інстанції (порівнюване рішення), яке за строком ухвалення буде відповідати вимогам частини першої статті 447 КПК.
На підставі викладеного, керуючись частиною шостою статті 447, статтею 450 КПК України, колегія суддів
відмовити засудженому ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2012 року щодо нього.
Заяву засудженого ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2012 року щодо нього - залишити без розгляду.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_1