73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
23 червня 2016 р. Справа № 923/584/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Херсонського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів Філії УМГ "Харківтрансгаз", м. Херсон
до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство з іноземною інвестицією "Продагросервіс", смт. Антонівка м. Херсон
про стягнення 12586,16 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - представник ОСОБА_1, довіреність від 29.12.2015р.;
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Херсонського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів Філії УМГ "Харківтрансгаз" звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство з іноземною інвестицією "Продагросервіс" суму заборгованості у розмірі 12586,16 грн., з якої: 9053,63 грн. - сума основного боргу, 1997,26 грн. - сума пені, 633,75 грн. - сума штрафу, 168,17 грн. - сума 3% річних та 733,35 грн. - сума інфляційних втрат. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору № 105/520 від 08.08.2013р. на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, положення ст.ст. 526, 530, 536, 612, 625, 903 ЦК України та ст.ст. 193, 198 ГК України.
22 червня 2016 року відповідач у справі подав до суду клопотання, в якому просить суд здійснити розгляд справи без участі відповідача. Дане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Також 22 червня 2016 року відповідач у справі подав до суду відзив на позовну заяву, в якому суму основного боргу у розмірі 9053,63 грн. визнав у повному обсязі. Також у відзиві відповідач просить суд звільнити його від сплати штрафу та пені, оскільки підприємство знаходиться у скрутному матеріальному становищі. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Представник відповідача у судове засідання 23.06.2016р. не з'явився.
Представник позивача у судовому засіданні не заперечив проти розгляду справи без участі відповідача.
Суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Представник позивача у судовому засіданні 23.06.2016р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
Також у судовому засіданні представник позивача надав суду усні пояснення, в яких заперечив проти звільнення відповідача від сплати сум пені та штрафу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Матеріали справи свідчать, що 08 серпня 2013 року між публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі Херсонського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів Філії УМГ "Харківтрансгаз" (надалі - позивач або газотранспортне підприємство) і товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство з іноземною інвестицією "Продагросервіс" (надалі - відповідач або замовник) був укладений договір № 105/520 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (надалі - договір).
Відповідно до умов п.1.1. договору газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачігазу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.
Відповідно до приписів частини 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, договір № 105/520 від 08.08.2013р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що на виконання умов договору позивач у період з серпня по вересень 2015 року надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу, на загальну суму 17037,83 грн., що підтверджується актом № 4005 від 31.08.2015р. та актом № 4329 від 30.09.2015 року (а.с. 14).
Пунктом 5.5. договору сторони узгодили, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється відповідачем (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.
Відповідач самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов п.5.5. договору за надані позивачем послуги повністю не розрахувався, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 9053,63 грн.
Отже, у зв'язку із несплатою відповідачем 9053,63 грн. за послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 9053,63 грн., суму пені у розмірі 1997,26 грн., суму штрафу у розмірі 633,75 грн., суму 3% річних у розмірі 168,17 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 733,35 грн.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 9053,63 грн. визнав у повному обсязі.
Доказів сплати заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 9053,63 грн. відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми боргу у розмірі 9053,63 грн. є доведеними і обґрунтованими.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 1997,26 грн. та суми штрафу у розмірі 633,75 грн., то суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Нарахування пені узгоджено п.7.3. договору, яким передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Штраф позивач нарахував на підставі ч.2 ст. 231 ГК України, відповідно до якої у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
За наданим позивачем розрахунком, розмір пені та штрафу становить 1997,26 грн. та 633,75 грн. відповідно.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок штрафу, у зв'язку з чим визнано його обґрунтованим.
При перевірці розрахунку пені (а.с. 17), суд встановив наявність помилок у наданому позивачем розрахунку пені.
Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" здійснив власний розрахунок пені за період з 21.10.2015р. по 20.04.2016р., який має наступний вигляд:
Розрахунок суми пені
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
9053.6321.10.2015 - 29.10.2015922.0000 %0.121 %*98.23
9053.6330.10.2015 - 17.12.20154922.0000 %0.121 %*534.78
9053.6318.12.2015 - 28.01.20164222.0000 %0.121 %*458.39
9053.6329.01.2016 - 03.03.20163522.0000 %0.120 %*380.95
9053.6304.03.2016 - 20.04.20164822.0000 %0.120 %*522.44
Отже, загальна сума пені за період з 21.10.2015р. по 20.04.2016р. становить 1994,78 грн.
Таким чином, обґрунтований розмір пені становить 1994,78 грн.
Пеня у розмірі 2,48 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Доказів сплати нарахованої до стягнення суми пені у розмірі 1994,78 грн. та суми штрафу у розмірі 633,75 грн. відповідачем суду не надано, а отже пеня та штраф у цьому розмірі підлягають задоволенню.
Також, через несвоєчасне виконання зобов'язань, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 168,17 грн. та інфляційні витрати у розмірі 733,35 грн., у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.
Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
За наданим позивачем розрахунком, розмір 3% річних та інфляційних втрат становить 168,17 грн. та 733,35 грн. відповідно.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних, у зв'язку з чим визнано його обґрунтованим.
При перевірці розрахунку інфляційних втрат (а.с. 19), суд встановив наявність помилок у наданому позивачем розрахунку.
Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснив власний розрахунок інфляційних втрат за період з 01.11.2015р. по 31.05.2016р., який має наступний вигляд:
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
01.11.2015 - 31.05.20169053.631.080725.479779.10
Отже, сума інфляційних втрат за період з 01.11.2015р. по 31.05.2016р. становить 725,47 грн.
Таким чином, розмір інфляційних втрат становить 725,47 грн.
Інфляційні втрати у розмірі 7,88 грн. заявлені позивачем до стягнення безпідставно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Доказів сплати нарахованої до стягнення суми 3% річних у розмірі 168,17 грн. та суми інфляційних втрат у розмірі 725,47 грн. відповідачем суду не надано, а отже 3% річних та інфляційні втрати у цьому розмірі підлягають задоволенню.
Суд відхиляє клопотання відповідача про звільнення його від сплати штрафних санкцій, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування ГПК України", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідачем не надано суду жодних доказів в обґрунтування доводів щодо наявності скрутного матеріального становища на підприємстві, оскільки зменшення штрафних санкцій судом вирішується з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансованого стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів в економіці держави та інших обставин справи, які б свідчили про можливість зменшення штрафних санкцій.
При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Окрім того, ч.2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Таким чином, клопотання відповідача про звільнення його від сплати штрафних санкцій задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представника позивача про дату складення повного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне підприємство з іноземною інвестицією "Продагросервіс" (73035, Херсонська область, м. Херсон, селище міського типу Антонівка, провулок Янтарний, 25-А, код ЄДРПОУ - 31260655) на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Херсонського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів Філії УМГ "Харківтрансгаз" (73008, м. Херсон, Бериславське шосе, 15, код ЄДРПОУ - 25698645) суму основного боргу у розмірі 9053,63 грн., суму пені у розмірі 1994,78 грн., суму штрафу у розмірі 633,75 грн., суму 3% річних у розмірі 168,17 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 725,47 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1376,86 грн.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 29.06.2016р.
Суддя С.В. Нікітенко