ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.06.2016Справа №910/8857/16
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дарт"
до приватного підприємства "Інфолайн"
про стягнення 66 315,43 грн.
Представники:
від позивача: Лахманик Ю.Р. - представник за довіреністю № б/н від 06.11.2015 р.;
від відповідача: Марунич Г.І. - представник за довіреністю № 1/6 від 03.06.2016 р.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Дарт" до приватного підприємства "Інфолайн" про стягнення 66 315,43 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.03.2015 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Дарт" та приватним підприємством "Інфолайн".укладено договір № 17/03-15.
Відповідно до п.1.1. договору, підрядник зобов'язується виконати, власними силами і засобами з використанняv власних матеріалів, по завданню замовника, комплекс ремонтних робіт на борту літака UR-CJU.
Згідно з п. 3.1. договору, розрахунок по даному договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів національній валюті України на розрахунковий рахунок.
Позивач здійснив передплату за ремонтні роботи, що підтверджується платіжними дорученнями № 1315 від 17.03.2015 р. на суму 100 000,00 грн., № 1341 від 26.03.2015 р. на суму 50 000 грн., № 1459 від 21.04.2015 р. на суму 50 000,00 грн.,№ 1483 від 27.04.2015 р. на суму 75 000,00 грн., № 1548 від 14.05.2015 р. на суму 20 000, № 1944 від 29.07.2015 р. на суму15 000,00 грн, всього на суму310 000, грн.
Проте, відповідач не виконав умови договору у повному обсязі, а саме не надав всі послуги, замовлені ТОВ «Дарт» та не повернув отримані зайво сплачені кошти в розмірі 62 450,00 грн., тому позивач звернувся до суду.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.05.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.06.2016 р.
В судовому засіданні 06.06.2016 р. оголошена перерва до 14.06.2016 р.
14.06.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав документи по справі.
В судовому засіданні 14.06.2016 р. представник відповідача підтримав подане клопотання про розстрочку виконання рішення.
Представник позивача заперечував проти даного клопотання.
Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення.
Представник позивача не виконав вимоги ухвали суду від 18.05.2016 р.
Представника позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представника відповідача визнав позовні вимоги в частині основної суми заборгованості та заперечував проти позову в іншій частині, просив відмовити у задоволенні.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
14.06.2016 р. до господарського суду міста Києва позивач подав уточнення до позовної заяви.
У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Дане уточнення суд не прийняв до розгляду, оскільки воно подане 14 червня 2016 року о 11:00, тобто подане стороною після закінчення розгляду справи по суті.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
17.03.2015 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Дарт" та приватним підприємством "Інфолайн".укладено договір № 17/03-15.
Відповідно до п.1.1. договору, підрядник зобов'язується виконати, власними силами і засобами з використанняv власних матеріалів, по завданню замовника, комплекс ремонтних робіт на борту літака UR-CJU.
Ціна договору визначається згідно додатків до даного договору (п. 2.1.).
Згідно з п. 3.1. договору, розрахунок по даному договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарт" здійснило передплату за ремонтні роботи, що підтверджується платіжними дорученнями № 1315 від 17.03.2015 р. на суму 100 000,00 грн., № 1341 від 26.03.2015 р. на суму 50 000 грн., № 1459 від 21.04.2015 р. на суму 50 000,00 грн.,№ 1483 від 27.04.2015 р. на суму 75 000,00 грн., № 1548 від 14.05.2015 р. на суму 20 000, № 1944 від 29.07.2015 р. на суму15 000,00 грн., всього на суму310 000, грн. (наявні в матеріалах справи).
Пунктом 4.1. договору передбачено, що підрядник зобов'язується виконати роботи, передбачені п. 1.1. даного договору і передати результати виконаних робіт замовнику в строк, не пізніше 25 календарних днів з дати підписання сторонами даного договору.
Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Строк виконання робіт можуть бути передбачені лише за взаємною згодою сторін (4.2.).
Таким чином, зобов'язання ПП «Інфолайн» за договором мали бути виконані до 11 квітня 2015 року (включно).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача стосовно продовження дії договору.
Відповідач в порушення умов договору роботи не виконав та суму попередньої оплати в розмірі 62 450,00 грн. позивачу не повернув, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість на вказану суму.
Для досудового врегулювання спору мирним шляхом позивач направив позивачеві претензію щодо повернення надмірно сплачених грошових коштів вих. № 1013 від 04 грудня 2015 року разом із актом звірки взаєморозрахунків, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0303602146998 від 04.12.2015 р. та фіскальним чеком № 9346 від 04.12.2015 р.
Із акту звірки взаєморозрахунків видно, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 62 450,00 грн.
У відповідь на претензію приватне підприємство «Інфолайн» надіслало листа вих. № 1812-15 від 18.12.2015 р., з якому підтвердило наявність боргу в сумі 62 450,00 грн. та зобов'язалось повернути до 31 січня 2016 р.
Статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Позовні вимоги про стягнення надмірно сплачених грошових коштів в розмірі 62 450 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, на підставі ст. 1212, ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 2638,67 грн. та 3% річних в розмірі 1 226,76 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.
У судовому засідання 21.06.2016 р. відповідач заперечував проти заявлених інфляційної складової боргу та 3% річних.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Частиною 2. ст. 1214 Цивільного кодексу України встановлено, що разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 цього Кодексу (постанова Верховного Суду України від 2 березня 2016 р. у справі № 6-249цс15).
З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 226,76 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 638,67 грн. не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:
на позивача в сумі 80,34 грн., на відповідача - 1 297,66 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 32-34, ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. ст.82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємства "Інфолайн» (03037, м. Київ, вул. Петра Радченка, 27/29, ідентифікаційний код 31861309) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дарт" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 15/23, к. 107, ідентифікаційний код 25203037) надмірно сплачені кошти у розмірі 62 450 (шістдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 297 (один тисяч двісті дев'ятнадцять сім) грн. 66 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 30.06.2016 року.
Суддя С.М. Мудрий