ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.06.2016№910/9797/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/9797/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив», м. Бровари Київської області,
до Державної екологічної інспекції України, м. Київ,
про стягнення 204 929,16 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Вінокурова В.О. (довіреність від 13.05.2016 №34-Д);
відповідача - Короткової Т.І. (довіреність від 11.01.2016 №4-17-21).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державної екологічної інспекції України (далі - Інспекція): 104 985 грн. основного боргу, який утворився у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 26.11.2013 №45/5020 (далі - Договір); 92 385,24 грн. втрат від інфляції; 7 558,92 грн. 3% річних, а всього 204 929,16 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що: 13.12.2013 позивачем на виконання умов Договору було поставлено та передано у власність відповідача товар; жодних претензій та зауважень до позивача щодо кількості, якості та порядку поставки товару у відповідача не було; проте, незважаючи на належне та повне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, відповідач поставлений йому товар так і не оплатив, у зв'язку з чим у Інспекції наявна перед Товариством заборгованість у сумі 104 985 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2016 порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 21.06.2016.
Інспекція 17.06.2016 подала суду відзив на позовну заяву, у якому зазначило таке: як підтверджено відміткою на Договорі, управлінням Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва 13.12.2013 зареєстровано та взято на облік Договір, чим підтверджується, що Інспекцією було вжито заходів стосовно забезпечення оплати позивачу отриманих відповідачем товарів; однак з невідомих для Інспекції причин органами казначейства оплату отриманого товару згідно з Договором проведено не було; в межах наданих повноважень Інспекцією з 2014 року постійно вживаються заходи щодо вирішення питання про оплату позивачу товарів, отриманих Інспекцією згідно з Договором у сумі 104 985 грн., а тому відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Інспекція є невинуватою.
Представник позивача у судовому засіданні 21.06.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, поданому суду 17.06.2016 у письмовому вигляді, проти задоволення позовних вимог заперечив.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва
26.11.2013 Товариством (виконавець) і Інспекцією (замовник) укладено Договір, за умовами якого:
- виконавець зобов'язується у 2013 році поставити замовнику товари, зазначені і специфікації товару, яка є невід'ємною частиною Договору (додаток №1), та відповідають пропозиції конкурсних торгів на закупівлю «Прилади для контролювання інших фізичних характеристик (26.51.5)», а замовник - прийняти і оплатити такі товари (пункт 1.1 Договору);
- найменування товару - «Прилади для контролювання інших фізичних характеристик (26.51.5)»: фотометр фотоелектричний КФК-3-01 «ЗОМЗ»; кількість товару - 3 (три) одиниці (пункт 1.2 Договору);
- обсяги закупівлі за Договором можуть бути зменшені залежно від фактичного обсягу видатків замовника (пункт 1.3 Договору);
- виконавець повинен поставити замовнику товари, якість яких відповідає технічним, якісним, кількісним характеристикам предмета закупівлі - технічному завданню, яке є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.1 Договору);
- сума Договору складає 104 985 грн., в тому числі податок на додану вартість - 17 497,50 грн. (пункт 3.1 Договору);
- розрахунки за Договором здійснюються замовником за фактично поставлений товар після підписання сторонами акта приймання-передачі товару та надання виконавцем рахунку на оплату товару протягом 15 банківських днів з дня та в межах фактично отриманого фінансування, але не пізніше останнього робочого (операційного) дня 2013 року (пункт 4.1 Договору);
- термін поставки товарів - до 20.12.2013 (пункт 5.1 Договору);
- місце поставки товарів - Україна, 01042, м. Київ, Печерський район, пров. Новопечерський, буд. 3, корп. 2, кім. 1 (пункт 5.2 Договору);
- замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар; приймати поставлені товари згідно з актами приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей (пункт 6.1 Договору);
- виконавець зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, вставлені Договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам встановленим розділом ІІ Договору (пункт 6.3 Договору);
- Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013 (пункт 10.1 Договору).
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов Договору та додатків №1 і №2 до нього позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується таким:
видатковою накладною від 13.12.2013 №ХМ000998 на суму 104 985 грн., відповідно до якої відповідачу поставлено: фотометр фотоелектричний КФК-3-01-«ЗОМЗ» у кількості 3 штуки;
актом приймання-передачі від 13.12.2013 №б/н.
Судом встановлено, що видаткова накладна від 13.12.2013 №ХМ000998 підписана повноважними представниками сторін і скріплена печаткою позивача.
Акт приймання-передачі від 13.12.2013 №б/н підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства і Інспекції. У вказаному акті зазначено таке: товари поставлені в повному обсязі, згідно із видатковою накладною від 13.12.2013 №ХМ000998; товари постачальник здав, а замовник прийняв; замовник до постачальника претензій не має.
Таким чином, позивачем виконано умови Договору у повному обсязі, поставлено товар, а відповідачем прийнято такий товар без будь-яких зауважень на загальну суму 104 985 грн.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Що ж до доводів відповідача стосовно того, що Інспекція не мала можливості сплатити Товариству заборгованість за виконані роботи за Договором у зв'язку з ненадходженням коштів з державного бюджету, то слід зазначити таке.
Відповідно до частини другої статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
На підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 зі справи «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 зі справи № 11/446.
Відповідно до частини першої статті 11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Відповідач умови Договору не виконав, поставлений позивачем товар не оплатив, а тому у Інспекція наявна перед Товариством заборгованість у сумі 104 985 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 92 385,24 грн. втрат від інфляції та 7 558,92 грн. 3% річних.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунок за продукцію здійснюється після її реалізації в торгових мережах України кожні 7 (сім) календарних днів. Підставою для проведення оплати є Договір, накладна або рахунок.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 92 385,24 грн. втрат від інфляції та 7 558,92 грн. 3% річних за період з 01.01.2014 по 25.05.2016.
У пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум втрат від інфляції і 3% річних та періоди їх нарахування, суд дійшов висновку про те, що вони неправильні з огляду на таке.
Пунктом 4.1 Договору сторони узгодили, що розрахунки за Договором здійснюються замовником за фактично поставлений товар, після підписання сторонами акта приймання-передачі товару та надання виконавцем рахунку на оплату товару протягом 15 банківських днів.
Відповідно до пункту 1.3 Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою правління НБУ від 03.12.2003 №514 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.12.2003 за №1213/8534, банківський день - це робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.
Таким чином, враховуючи умови Договору, за перерахунком суду суми втрат від інфляції і 3% річних та періоди їх нарахування становлять з 11.01.2014 (оскільки 10.01.2014 п'ятнадцятий банківський день) по 25.05.2016 (дата, визначена позивачем у розрахунку) сума втрат від інфляції становить 92 582,61 грн., а 3% річних - 7 472,63 грн.
Разом з тим, такий розрахунок втрат від інфляції може призвести до виходу суду за межі позовних вимог.
Пунктом 2 частини першої статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення втрат від інфляції та 3% річних, а тому стягненню з відповідача підлягає 92 385,24 грн. втрат від інфляції за розрахунком позивача та 3% річних у сумі 7 472,63 грн. за розрахунком суду, в іншій частині стягнення суми 3% річних (86,29 грн.) слід відмовити.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної екологічної інспекції України (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 3, корп. 2; ідентифікаційний код 37508533) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Щолківська, 8; ідентифікаційний код 23522853): 104 985 (сто чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. основного боргу; 92 385 (дев'яносто дві тисячі триста вісімдесят п'ять) грн. 24 коп. втрат від інфляції; 7 472 (сім тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 63 коп. і 3 072 грн. (три тисячі сімдесят дві) грн. 66 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 29.06.2016.
Суддя О. Марченко