61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
21.06.2016 Справа № 905/1415/16
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю., при секретарі судового засідання Татарині Б.Т., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю “Метбудзабезпечення” м. Красноармійськ Донецької області
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецько-Курахівський машинобудівний завод” с. м. т. Курахівка, Селидівський район Донецької області
про стягнення 136124,80 грн.
за участю представника позивача - ОСОБА_1 - довіреність від 24.12.2015р.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 136124,80грн. боргу за зобов'язаннями.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на невиконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 31301298 від 31.08.2013 р., відповідно до якого позивач передає у власність відповідача металопродукцію у будь-який з п'яти днів з моменту її оплати, а відповідач здійснює її попередню оплату у строки, вказані у рахунку та приймає її, об'єм, перелік, вартість, вартість доставки якої вказуються у рахунках (рахунках-фактурах) та видаткових накладних, які є невід'ємними частинами договору.
06.06.2016 року представником позивача надані письмові пояснення, якими вказує на неможливість надання суду видаткових накладних, за якими передавалась металопродукція за договором у зв'язку з проведенням АТО влітку 2014 року у Донецькій області та вважає надані податкові накладні належним доказом поставки продукції відповідачу. Зазначає неможливість надання документальних підтверджень часткової сплати відповідачем поставленої позивачем продукції у розмірі 50000,00 грн. у зв'язку з відсутністю відділень банку на доступній для позивача відстані, який отримував дані грошові кошти (ПАТ «ОСОБА_2 МКБ», посилається на ігнорування центральним офісом зазначеного банку прохань позивача, щодо надання йому банківських виписок.
Представником позивача надано заяву про продовження розгляду справи на 15 днів у відповідності до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання судом задоволено, про що винесена ухвала від 06.06.2016 року.
21.06.2016 року представником позивача надані односторонні акти-звірки взаємних рахунків з відповідачем та банківські виписки в підтвердження заявлених вимог.
Представник відповідача не з'явився на виклик суду втретє, про причини неявки не повідомив, не виконав дії, передбачені судом ухвалами про порушення та відкладення справи. Підпис відповідача на повідомленні про відправлення ухвали суду свідчить про попередження належним чином про час і місце судового засідання.
Неявка представника відповідача не обмежує права суду на вирішення спору по суті в строки, встановлені ст. 69 ГПК України за достатністю документів.
Перевіряючи надані позивачем документи до позовної заяви, якими він обґрунтовує позовні вимоги, пояснення позивача, встановивши фактичні обставини та їх повноту, надавши юридичну оцінку цим обставинам, суд -
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору купівлі-продажу № 31301298 від 31.08.2013 р. товар, отримання якого підтверджено податковими накладними і довідкою Красноармійської об'єднаної Державної податкової інспекції.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
При дослідженні тексту договору, на якій посилається позивач як на підставу своїх вимог, господарським судом встановлено, що за підписаним керівниками підприємств договором купівлі-продажу № 31301298 від 31.08.2013 р. Продавець (позивач) передає у власність Покупця металопродукцію, а Покупець (відповідач) приймає та сплачує металопродукцію на умовах та у порядку, визначеним даним договором, згідно товарно-супровідним документам.
Об'єм, перелік товару та його вартість, а також вартість доставки товару вказуються у рахунках (рахунках-фактурах) та видаткових накладних, які є невід'ємними частинами договору (п.2.1).
Оплата товару або його частини та вартості його поставки Покупцю здійснюється перерахуванням грошових коштів Продавцю передплатою в строки, вказані у рахунку-фактурі за пунктом 2.1 договору. Розрахунки між сторонами можливі за їх згодою в інших формах, які не суперечать діючому законодавству, у тому числі і взаєморозрахунком (п.2.2).
Оплата вартості товару або його частини, у тому числі і вартості доставки товару Покупцю вважається погодженням ціни сплаченого товару і вартості його доставки (п.2.3).
Товар, прийнятий покупцем на умовах, які відрізняються від п.2.3 договору, являється погодженням ціни, асортименту та кількості товару, а також вартості доставки товару Покупцю та сплачується Покупцем протягом 5-ти банківських днів з моменту прийняття товару Покупцем. Доказом отримання Покупцем рахунку (рахунку-фактури), в якому вказується ціна, асортимент та кількість товару, а також вартість доставки товару, є отримання покупцем даного товару (п.2.4).
Розділом 3 договору сторони погодили умови поставки:
Передача товару здійснюється на складі Продавця у будь-який з 5-ти днів з моменту оплати, здійсненої у відповідності з п. 2.2 договору або на складі Покупця (за його вказівкою) протягом 5-ти днів після оплати, здійсненої у відповідності з п. 2.2 договору. Передача товару при його сплаті на умовах п. 2..4 договору здійснюється в момент передачі товару Покупцю.
Разом з поставленим товаром Постачальник зобов'язується передати Покупцю товарно-супровідні документи, передбачені п. 4.1 договору.
Сума договору визначається загальною сумою всіх товарних накладних в період його дії (п. 6.1.3).
Даний договір укладений на невизначений строк та вступає в силу з моменту його підписання сторонами - 31.08.2013 року (п. 6.1).
Враховуючи, що договір має всі істотні умови для даного виду, він вважається судом укладеним.
За своїм змістом та правовою природою договір № 31301298 від 31.08.2013 р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання зазначеного договору та специфікації позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними, які позивач не може надати суду у зв'язку з їх втратою при зміні місцезнаходження бухгалтерії.
В якості доказу виконання зобов'язань по договору купівлі-продажу № 31301298 від 31.08.2013 р. надав податкові накладні.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
відсутність первинних документів обліку.
Судом враховуються приписи п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", за яким підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.
Тобто факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань за правочинами, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами
Таким чином, докази (податкові накладні), на які посилається позивач як на обґрунтування виконання своїх зобов'язань, можуть бути судом прийняті як доказова база виконання господарського зобов'язання, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту, відтак і реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару).
За податковою накладною № 123 від 12.03.2014 року вбачається, що продавець - ТОВ «Метбудзабезпечення» передав покупцю - ТОВ «Донецько-Кураховський машинобудівний завод» відповідно договору купівлі-продажу від 31.08.2013 року № 31301298 металеву продукцію на загальну суму 86954,50 грн.
За податковою накладною № 151 від 13.03.2014 року вбачається, що продавець передав покупцю металеву продукцію за цим же договором на загальну суму 25456,76 грн.
За податковою накладною № 152 від 13.03.2014 року вбачається, що продавець передав покупцю металеву продукцію за цим же договором на загальну суму 5667,70 грн.
За податковою накладною № 240 від 19.03.2014 року вбачається, що продавець передав покупцю металеву продукцію за цим же договором на загальну суму 20817,52 грн.
За податковою накладною № 293 від 21.03.2014 року вбачається, що продавець передав покупцю металеву продукцію за цим же договором на загальну суму 134182,82 грн.
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався оплатити товар протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання товару (п.2.4) або до його поставки (п.3.1).
За вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Доведено податковими накладними, що відповідач здійснив господарське зобов'язання: отримав за договором поставки від 31.08.2013 року № 31301298 від позивача товар на загальну суму 273079,30 грн.
Оскільки відповідач не надав ніяких заперечень стосовно отримання товару, господарський суд вважає, що господарське зобов'язання виконано позивачем.
Витяг з банківського рахунку доказує, що відповідач відповідно до платіжного документу № 320 від 12.03.2014 року перерахував позивачу за визначеним договором 134850,07 грн.; платіжними дорученнями: № 591 від 30.04.2014 року перерахував 10000,00 грн., № 615 від 14.05.2014 року - 10000,00 грн., № 653 від 15.05.2014 року - 10000,00 грн., № 693 від 22.05.2014 року - 20000,00 грн.
Оскільки доведені факт поставки товару і факт оплати прийнятого товару відповідачем, господарський суд задовольняє вимогу про стягнення основного боргу в сумі 136124,80 грн. частково в сумі 88229,23 грн. (273079,30 - 184850,07), в решті заявленого відмовляє за недоведеністю.
Оскільки спір виник з вини відповідача, на нього покладаються судові витрати у розмірі, пропорційно стягненої суми.
На підставі 33, 34, 75, 49, 82, 84, 81-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Задовольнити позов частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецько-Курахівський машинобудівний завод”, ЄДРПОУ 31301298, Селидівський район Донецької області, с.м.т. Курахівка - 85490, вул. Жовтнева, 15 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Метбудзабезпечення”, ЄДРПОУ 35484448, м. Красноармійськ Донецької області, 85300, АДРЕСА_1 заборгованість в розмірі 88229,23 грн., судові витрати 1323,44 грн.
В решті заявленого відмовити за недоведеністю підстав.
Суддя С.Ю. Гринько