11 травня 2016 року о/об 12 год. 17 хв.Справа № 808/885/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТОН» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,
за участю представників:
від позивача - Прокопенко І.Г.
(діє на підставі довіреності № 08/016 від 21.12.2015)
від відповідача - Терехова Ю.О.
(діє на підставі довіреності № 2064/92/08-70 від 30.12.2015)
11 березня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТОН» (далі - позивач) до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №112050000/2016/000014/2 від 26 січня 2016 року;
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2016/00048 від 26 січня 2016 року, прийняту Запорізькою митницею ДФС.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформлені товару митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товару №112050000/2016/000014/2 від 26 січня 2016 року та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2016/00048. Позивач зазначає, що подані до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам частини 2 статті 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Вказує на те, що митний орган безпідставно витребував додаткові документи, а потім застосував резервний метод, у той час коли жодних обмежень для застосування основного методу визначення митної вартості не було, оскільки числове значення митної вартості було підтверджено належними документами. Отже Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2016/000014/2 від 26 січня 2016 року та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2016/00048 від 26 січня 2016 року є неправомірними та такими, що порушують законні інтереси ТОВ «Юнітон».
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому адміністративний позов не визнав, у письмових запереченнях від 6 квітня 2016 року № 589/92/08-70-10 відповідач посилається на те, що під час здійснення контролю правильності визначеннями митної вартості товарів, митний орган встановив, що документи, подані до митного оформлення товарів, містять розбіжності, у зв'язку з чим митниця витребувала у позивача додаткові документи. Декларантом було надано додаткові документи та повідомлено митницю, що інші документи надати неможливо. Відповідач вказує, що Митним органом встановлено, що додаткові документи декларантом були подані не у повному обсязі, а подані додаткові документи не підтверджували заявлену декларантом митну вартість. У зв'язку з викладеним відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №112050000/2016/000014/2 від 26 січня 2016 року та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2016/00048. Враховуючи вищезазначене відповідач вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості товару №112050000/2016/000014/2 від 26 січня 2016 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2016/00048 є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству.
В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».
Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне.
Відповідно до свідоцтва серії А01 №026010, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнітон», 21 грудня 1995 року зареєстроване, як юридична особа за адресою: 69118, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд. 1, ідентифікаційний код 23853490.
03 квітня 2015 року між ТОВ «Юнітон» (покупець) та ?ARITAS ЗELIK SANAYI VE TICARET A. ?., Стамбул, Туреччина (продавець) укладено Контракт №06VD15, за умовами якого продавець продав а покупець купив нержавіючу сталь згідно з відповідними специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього контакту.
Крім того, 15 січня 2016 року між ТОВ «Юнітон» (покупець) та ?ARITAS ЗELIK SANAYI VE TICARET A. ?., Стамбул, Туреччина (продавець) укладено додаткову угоду №5 до Контракту №06VD15 від 03 квітня 2015 року.
Згідно даного Контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж - прокат плоский з корозійностійкої (нержавіючої) сталі без подальшого оброблення, гарячекатаний марки 304L, 321, 430 (загалом 7 товарів).
Згідно Інвойсу постачальника від 15 січня 2016 року №F550836 товар постачався вагою 14291 кг на загальну суму 30581,61 на умовах CIF Одеса - Інкотермс 2010.
Для здійснення митного оформлення товару 25 січня 2016 року позивачем до Запорізької митниці ДФС подано для оформлення електрону митну декларацію ВМД №112050000/2016/000945, відповідно до якої митна вартість товарів була заявлена за основним (першим) методом, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару декларантом до митного органу було подано:
- зовнішньоекономічний контракт №06VD15 від 03 квітня 2015 року
- специфікація №6 від 25 грудня 2015 року;
- додаткова угода №4 від 28 грудня 2015 року;
- додаткова угода №5 від 15 січня 2016 року;
- комерційний інвойс №F550836 від 15 січня 2016 року з перекладом;
- платіжне доручення в іноземній валюті №105 від 06 січня 2016 року;
- пакувальний лист б/н від 15 січня 2016 року;
- коносамент №ARKIST0000178737 д 20 січня 2016 року;
- міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №42260 від 23 січня 2016 року;
- страховий поліс №26020943Y-0 від 15 січня 2016 року;
- договір про надання послуг митного брокера №ВБ-001 від 03 січня 2014 року;
- інформація про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару №2761 від 19 січня 2016 року;
- копія митної декларації країни відправлення №16343100ЕХ008185 від 15 січня 2016 року;
- сертифікат про походження товару №С0048662 від 15 січня 2016 року, №М0250307 від 15 січня 2016 року;
- сертифікат якості №ВІ520ІА17, ВІ520ІА59 від 20 липня 2015 року, №ВІ520ВА26 від 27 липня 2015 року, №15К0054433-01V03, №15K0054438-01V03 від 18 листопада 2015 року, №F02014887161100027 від 17 грудня 2014 року, №150626-ARNE-056-001 від 27 червня 2015 року.
При перевірці правильності визначення митної вартості товару, митний орган дійшов висновку, що документи надані до митного оформлення містять наступні розбіжності:
-наявні відмінності в вартості товару за інвойсом №F550836 від 15 січня 2016 року та за специфікацією №6 від 25 грудня 2015 року;
- наявні відмінності в вартості товару за інвойсом №F550836 від 15 січня 2016 року та за платіжним щодо 100% передплати. Платіжне доручення в іноземній валюті №105 від 06 січня 2016 року; копія експортної декларації країни відправника №16343100ЕХ008185 від 15 січня 2016 року подана без перекладу на українську мову.
У зв'язку з зазначеним, митний орган повідомив декларанта про необхідність надання додаткових документів, а саме:
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прайси виробника товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини;
- додаткові документи за бажанням декларанта.
26 січня 2016 року декларантом на вимогу митниці було надано: Лист ТОВ «Юнітон» вихідний №18 від 26 січня 2016 року; прас-лис б/н від 24 грудня 2015 року; замовлення №429399 від 25 грудня 2015 року; огляд ринку нержавіючої сталі; експертний висновок Запорізької ТПП №ОИ-44 від 26 січня 2016 року.
Також декларантом було зроблено запис про те, що інші документи надати неможливо.
Відповідач провів з позивачем Консультацію, в ході якої відповідач дійшов висновку, що наданих документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару. На цій підставі відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку: товар №1 - 2,56 доларів США за 1 кг товару (МД № 209140000/15/42915 від 10 грудня 2015 року); товар №2 - 2,53 доларів США за 1 кг товару (МД №112050000/15/021955 від 03 грудня 2015 року); товар №4 - 3,04 доларів США за 1 кг товару (МД №125130013/16/400119 від 12 січня 2016 року); товар №5 - 2,66 доларів США за 1 кг товару (МД №100270001/16/246443 від 15 січня 2016 року), та прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2016/000014/2 від 26 січня 2016 року.
На підставі даного Рішення відповідач оформив Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2016/00048 від 26 січня 2016 року.
З метою випуску у вільний обіг товарів, позивач скористався правом та оформив 26 січня 2016 року нову МД по формі МД-2 №112050000/2016/001090 сплативши митні платежі згідно із заявленою позивачем митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою позивачем митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем.
Не погодившись із рішенням та карткою відмови Запорізької митниці щодо відмови у митному оформлені товару за ціною угоди, ТОВ «Юнітон» оскаржило їх до суду.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, який набув чинності з 01 червня 2012 року.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частини 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Судом встановлено та не заперечується представником Запорізької митниці, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару №112050000/2016/000945 від 25 січня 2016 року були подані всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України.
Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності, зокрема:
-наявні відмінності в вартості товару за інвойсом №F550836 від 15 січня 2016 року та за специфікацією №6 від 25 грудня 2015 року;
- наявні відмінності в вартості товару за інвойсом №F550836 від 15 січня 2016 року та за платіжним щодо 100% передплати. Платіжне доручення в іноземній валюті №105 від 06 січня 2016 року;
- копія експортної декларації країни відправника №16343100ЕХ008185 від 15 січня 2016 року подана без перекладу на українську мову.
У зв'язку з зазначеним, митний орган повідомив декларанта про необхідність надання додаткових документів, а саме:
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прайси виробника товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини;
- додаткові документи за бажанням декларанта.
Однак, суд вважає, що частина 2 статті 53 Митного Кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість. Серед зазначеного переліку документів відсутній такі документи, як 1) каталоги, специфікація виробника товару, 2) висновок про якісні та вартісні характеристики товару. До того ж, вказані документи не впливають на числові значення складових митної вартості товарів та не підтверджують обраний метод її визначення у розумінні статті 53 Митного кодексу України.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам часини 2 статті 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Крім того, щодо розбіжностей, про які зазначає відповідач, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Щодо твердження відповідача про те, що наявні відмінності в вартості товару за інвойсом №F550836 від 15 січня 2016 року та за специфікацією №6 від 25 грудня 2015 року, та наявні відмінності в вартості товару за інвойсом №F550836 від 15 січня 2016 року та за платіжним щодо 100% передплати. Платіжне доручення в іноземній валюті №105 від 06 січня 2016 року, суд зазначає, що на поставку попереднього замовлення було укладено специфікацію №6 на суму 30843,47 доларів США, яка оплачена шляхом 100% передплат платіжним дорученням №105 на суму 30843,47 доларів США. Після підготовки металопрокату до відвантаження під час зважування було виявлено, що вага менша ніж зазначена у специфікації №6, тому інвойс було оформлено відповідно до фактичної ваги на суму 30581,61 доларів США. Залишок передплати буде повернуто постачальником позивачу відповідно до умов контракту.
Щодо посилання відповідача на те, що копія експортної декларації країни відправника №16343100ЕХ008185 від 15 січня 2016 року подана без перекладу на українську мову, суд зазначає, що по-перше відсутність перекладу експортної декларації не є розбіжністю, яка впливає на визначення числових складових митної вартості, а по-друге позивачем переклад такої декларації на запит митного органу був наданий.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач усунув виявлені відповідачем розбіжності.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 МК України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини 2 статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
У судовому засіданні представником відповідача, відповідно до статті 71 КАС України, не доведено наявність обставин, визначених частиною 3 статті 53 МК України, для витребування додаткових документів.
Отже, витребування Запорізькою митницею додаткових документів здійснено за відсутності визначених законом правових підстав.
Тому, не подання, або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створює наразі для позивача негативних наслідків, оскільки разом із деклараціями митної вартості були подані всі передбачені частиною 2 статті 53 МК України документи, які давали змогу Миколаївській митниці достовірного та обґрунтовано визначити митну вартість товарів.
Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Згідно частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 МК України.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації, згідно: товар №1 - МД № 209140000/15/42915 від 10 грудня 2015 року; товар №2 - МД №112050000/15/021955 від 03 грудня 2015 року; товар №4 - МД №125130013/16/400119 від 12 січня 2016 року; товар №5 -МД №100270001/16/246443 від 15 січня 2016 року.
Частина друга статті 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до частини першої статті 33 МК України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене МК України.
Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості Запорізькою митницею у графі 33 спірних рішень, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених
статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно прийнято Рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №112050000/2016/000014/2 від 26 січня 2016 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2016/00048 від 26 січня 2016 року, вони є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №112050000/2016/000014/2 від 26 січня 2016 року;
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2016/00048 від 26 січня 2016 року, прийняту Запорізькою митницею ДФС.
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТОН» з бюджетних асигнувань Запорізької митниці Державної фіскальної служби України судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.
Суддя Д.В. Татаринов