23 червня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/1083/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.
за участі секретаря - Гайдука С.В.,
представника позивача - Репеха Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про скасування постанови,
Позивач 08.06.2016 звернувся до суду з адміністративним позовом до Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Голосіївський РВ ДВС) та просить скасувати постанову відповідача про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 51020762 від 06.05.2016.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 07.02.2013 першим заступником начальника Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області була винесена постанова № 12 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності відносно Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс». Дана постанова була оскаржена в судовому порядку і постановою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2016 по справі № 810/976/13-а визнана правомірною.
Враховуючи, що постанова про накладення штрафу оскаржувалась, вважає, що остання набрала законної сили не з зазначеної в ній дати, а з моменту проголошення Вищим адміністративним судом України постанови. Таким чином, дворічний термін для пред'явлення виконавчого документа до органів виконавчої служби у примусовому виконанні розпочався також з вищевказаної дати.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, заперечень на позов не надав, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, телефонограмою та звітом про надсилання не електронну пошту (а.с. 29, 31, 32).
Частиною 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов має бути задоволений, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області 07.02.2013 винесено постанову № 12, якою до Українського Державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» застосовано штрафні санкції за порушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 103 230,00 грн. (а.с. 10).
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, підприємство оскаржило її і постановою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2016 по справі № 810/976/13-а останню визнано правомірною (а.с. 11-14).
05.05.2016 позивач звернувся до Голосіївського РВ ДВС із заявою про примусове виконання постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 07.02.2013 № 12.
Постановою державного виконавця від 06.05.2016 ВП № 51020762 Інспекції було відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі статей 21, 23, п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 9).
Вказана постанова була направлена позивачу листом від 06.05.2016 за № 2582/10 та отримана Інспекцією 30.05.2016 (а.с. 15).
Вважаючи постанову Голосіївського РВ ДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження протиправною, позивач звернувся до суду із відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року № 150 Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області як юридичну особу публічного права - ліквідовано.
Положенням «Про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року № 294, визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Відповідно до п. 7 Положення «Про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України» Державна архітектурно-будівельна інспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи. Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
Відповідно до абзацу п'ятого п. 6 ч. 3 ст. 2 Закону України від 14.10.1994 № 208/94-ВР «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Закон № 208/94) суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за ведення виконавчої документації з порушенням будівельних норм, державних стандартів і правил - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат.
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону № 208/94 штраф підлягає сплаті у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови. Копія завіреного банком платіжного документа, що засвідчує факт сплати суми штрафу в повному обсязі, надсилається органу, яким накладено штраф.
У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку.
Не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).
Статтею 1 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Частиною 1 статті 11 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Статтею 18 Закону № 606-XIV встановлено вимоги до виконавчого документа, зокрема, відповідно до п. 5 ч. 1 - дата набрання законної (юридичної) сили рішенням.
Частиною 1 ст. 19 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ч. 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
Як вбачається з наданої Інспекцією до Голосіївського РВ ДВС для примусового виконання постанови про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності, вона набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а саме: 21.02.2013. Строк пред'явлення постанови до виконання два роки з дня її винесення.
У зв'язку з наведеним та тим, що позивач звернувся до Голосіївського РВ ДВС із заявою про примусове виконання 05.05.2016 відповідач в оскаржуваній постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження зробив висновок, що Інспекцією порушено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 06.04.1995 № 244 (далі - Положення) затверджено процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
Пунктом 29 Положення встановлено, що оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.
У разі несплати штрафу в установлений строк уповноважена посадова особа інспекції надсилає другий примірник постанови про накладення штрафу до органу державної виконавчої служби для примусового виконання за адресою місцезнаходження (місця проживання, місця реєстрації), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у встановленому законом порядку.
Постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку з дня набрання нею законної сили.
У разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідної інспекції про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом (п. 30, 31 Положення).
Пунктом 34 Положення передбачено, що не підлягає виконанню постанова про накладення штрафу, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.
У разі зупинення виконання постанови відповідно до пункту 29 цього Порядку перебіг строку давності її виконання, визначеного статтею 4 Закону, зупиняється до набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Строк, протягом якого виконання постанови про накладення штрафу було зупинено, до загального строку давності виконання такої постанови не зараховується.
Судом встановлено, що постанова Інспекції від 29.04.2013 № 37 була оскаржена боржником в судовому порядку і остаточне рішення щодо її законності прийнято Київським апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 21.01.2015. Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що саме 21.01.2015 вона набрала законної сили, а тому саме з цієї дати розпочинається термін для пред'явлення її до виконання.
Тобто, при зверненні позивача з заявою про примусове виконання постанови, останнім не було порушено передбачений Законом № 606-XIV строк пред'явлення документу до виконання.
Суд звертає увагу, що у зв'язку з судовим оскарженням постанови про накладення штрафу остання не набрала законної (юридичної) сили, а тому у випадку звернення Інспекції до виконавчої служби із заявою про примусове виконання вказаної постанови, нею було б порушено вимоги Закону № 606-XIV, що стало б підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, оскільки прийнята Інспекцією постанова про стягнення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності від 07.02.2013 № 12, надана для примусового виконання до Голосіївського РВ ДВС, відповідала всім вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», та не закінчився строк пред'явлення її до виконання, суд вважає, що відповідачем було необґрунтовано винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 06.05.2016, тому остання має бути скасована, а позовні вимоги Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області задоволені.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області звернулась до суду з адміністративним позовом як суб'єкт владних повноважень, у зв'язку з реалізацією владних управлінських функцій.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VІ).
У відповідності до ст. 1 Закону № 3674-VІ судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VІ судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
При цьому, з 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким встановлені нові ставки сплати судового збору та звужено коло осіб звільнених від його сплати.
Так, ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VІ (у редакції від 01.09.2015) встановлено, що за подання суб'єктом владних повноважень позову немайнового характеру сплачується 1 розмір мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (мінімальна - 1 378, 00 грн.).
Частиною 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Тобто, даною нормою чітко визначено, що у випадку задоволення позовних вимог суб'єкта владних повноважень, з відповідача можуть бути стягнуті виключно судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз, однак останні до участі у справі не залучались, експертизи не проводились.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи наведене, та те, що ухвалою суду від 15.06.2016 позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення, яким закінчиться розгляд справи, суд вважає, що судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. має бути стягнутий з Державної архітектурно-будівельної інспекції України на відповідні платіжні реквізити.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області задовольнити.
Скасувати постанову Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження від 06.05.2016 ВП № 51020762.
Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (код ЄДРПОУ 37471912) судовий збір за подачу адміністративного позову в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. на такі платіжні реквізити:
Отримувач коштів: УК у м. Чернігові /м. Чернігів/22030001
Код отримувача: (код за ЄДРПОУ) 38054398
Банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській обл.
Код банку отримувача (МФО): 853592
Рахунок отримувача: 31216206784002
Код класифікації доходів бюджету: 22030001
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб; Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Чернігівський окружний адміністративний суд).
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя С.В. Бородавкіна