24 червня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/1156/16
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Бородавкіна С.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Державної фінансової інспекції в Чернігівській області до Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго", третя особа, - Семенівська міська рада про стягнення грошових коштів,-
Позивач 22.06.2016 звернувся до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» та просить стягнути з відповідача до міського бюджету грошові кошти в сумі 21484,38 грн. за оренду цілісного майнового комплексу.
Пунктами 1, 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України (пункт 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом із тим, слід звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи його посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Так, позивачем у справі, яка надійшла на розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду, є Державна фінансова інспекція в Чернігівській області, яка є суб'єктом владних повноважень в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Правовий статус органів державного фінансового контролю в Україні визначається Законом України від 26.01.1993 № 2939-ХІІ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - Закон).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі ? підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Разом з тим, частиною 1 статті 4 Закону інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Відповідно до статті 10 Закону органу державного фінансового контролю, серед іншого, надається право: вимагати від керівників підконтрольних установ проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій; при проведенні ревізій вилучати у підприємств, установ і організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про порушення, а на підставі рішення суду вилучати до закінчення ревізії оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів; вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі; у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Із системного аналізу вищенаведених норм слідує, що орган державного фінансового контролю проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ, його право вимоги, передбачене статтею 10 Закону, може бути адресоване виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами виконання вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.
Отже, здійснення органом державного фінансового контролю своїх повноважень обумовлює виникнення правовідносин із підконтрольною установою, які мають публічно-правовий характер.
Тому, в силу положень частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на такі правовідносини юрисдикція адміністративних судів поширюється.
Разом з тим, Законом не передбачено повноважень органу державного фінансового контролю щодо направлення вимоги про усунення виявлених ревізією порушень до інших третіх осіб.
З огляду на викладене, в силу положень статті 10 Закону, необхідною умовою для звернення до суду органу державного фінансового контролю в інтересах держави є незабезпечення підконтрольною установою виконання вимоги щодо усунення порушень законодавства, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.
Однак, повноваженнями щодо направлення таких вимог не до підконтрольних установ відповідний орган не наділений. Тому, звернення органу фінансового контролю до суду з позовними вимогами про відшкодування третіми особами завданих державі збитків хоча й охоплюється компетенцією цього органу державної влади, однак не може відбуватись шляхом подання адміністративного позову, оскільки у такому разі не може йти мова про наявність публічно-правових відносин між відповідним органом державної влади і третьою особою, щодо якої такий суб'єкт не здійснював жодних владних управлінських функцій.
Таким чином, на переконання суду, відшкодування іншими (непідконтрольними) особами збитків, що, на думку позивача, завдані державі чи об'єкту контролю, має відбуватись за загальними правилами відшкодування шкоди (збитків), визначеними цивільним законодавством.
Судом встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Чернігівській області проведено планову ревізію міського бюджету, фінансово-господарської діяльності Семенівської міської ради за період з 01.10.2012 по 31.10.2015, за результатами якої складено акт від 17.12.2015 № 25-08-21/16.
В подальшому, на адресу підконтрольної установи направлено лист-вимогу від 23.12.2015 № 25-08-18-14/7522 щодо усунення порушень законодавства.
Відтак, у даному випадку публічно-правові відносини виникли між Державною фінансовою інспекцією в Чернігівській області та Семенівською міською радою як підконтрольною установою.
Водночас, позовні вимоги про стягнення завданих збитків в сумі 21484,38 грн. звернуті не до підконтрольної установи, яка не забезпечила виконання вимог органу державного фінансового контролю, а до іншої особи Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго», з вини якої, на думку позивача, було заподіяно такі збитки.
Наведене вище вказує, що у спірних правовідносинах позивач не здійснює відносно відповідача владних управлінських функцій, оскільки не наділений правом вимоги до цієї особи щодо усунення виявлених ревізією порушень.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, а тому компетенція адміністративного суду на цей спір не поширюється.
Відтак, позивачу має бути відмовлено у відкритті провадження в адміністравній справі, на підставі пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України від 08.01.2011 № 3674 «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження.
На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити Державній фінансовій інспекції в Чернігівській області у відкритті провадження у справі за її адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго», третя особа, - Семенівська міська рада та повернути заяву із усіма доданими до неї матеріалами.
Повернути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, код 38054398, отримувач: УК у м.Чернігові/ м.Чернігів/ 22030001, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь Державної фінансової інспекції в Чернігівській області (код ЄДПРОУ 21395267) судові витрати в сумі 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
Попередити позивача, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя С.В. Бородавкіна