16 червня 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/77/16
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АКБ "Капітал" Щадних Олександра Леонідовича про зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
25 січня 2016 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АКБ "Капітал" Щадних Олександра Леонідовича (далі - відповідач) з позовними вимогами про зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- зобов'язати фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити відшкодування вкладу ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1) за договором №1/31/3m/01 від 15.12.2014 р. строкового банківського вкладу (депозиту), укладеного між ОСОБА_1 (як Вкладником) та публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "КАПІТАЛ" (як Банком) у розмірах та в порядку, визначених у відповідності до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 15 грудня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ АКБ «Капітал» укладено договір банківського вкладу (депозиту) №1/31/3m/01. За умовами договору Банк відкриває вкладний рахунок та приймає від вкладника на рахунок грошові кошти в сумі 50000 гривень на строк до 15 вересня 2015 року включно з нарахуванням 22% річних по депозиту. Постановою правління Національного банку України від 20.07.2015 р. № 466 прийнято рішення про віднесення ПАБ "АКБ "КАПІТАЛ" до категорії неплатоспроможних. Відповідно до постанови правління НБУ від 29 жовтня 2015 року №753 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ АКБ "Капітал"" виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 29 жовтня 2015 року №195 "Про початок процедури ліквідації ПАТ АКБ "Капітал" та делегування повноважень ліквідатору банку". За таких обставин у позивача, як Вкладника, виникло право на отримання від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суми вкладу з нарахованими на нього процентами, але всупереч вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ АКБ «Капітал» в письмовому вигляді відмовлено Вкладнику у праві на відшкодування. На адресу ОСОБА_1 надійшов лист уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ АКБ «Капітал» без номера та без дати, за яким Договір банківського вкладу (депозиту) №1/31/3m/01 від 15.12.2014 року визнано нікчемним на підставі п.9 ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». З посиланням на норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обґрунтовує правомірність своїх вимог. З наведеного позивач робить висновок про наявність підстав для постановлення судового рішення про зобов'язання вчинити дії.
Представник позивача16 червня 2016 року подав до суду клопотання про проведення судового засідання в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 09 лютого 2016 року замінено відповідача в справі з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АКБ "Капітал" Щадних Олександра Леонідовича.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення 06 червня 2016 року поштового відправлення №0405331001660.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.6 ст.128 КАС України).
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що 15 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "АКБ" "Капітал" та ОСОБА_1 укладено договір №1/31/3m/01 банківського вкладу (депозиту) (національна валюта України - гривня) (далі - договір), предметом якого є розміщення вкладу в сумі 50000,00 грн. на строк до 15.09.2015 р. із виплатою відсотків.
Судом під час розгляду справи на адресу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АКБ "Капітал" Щадних Олександра Леонідовича неодноразово направлялись ухвали про витребування доказів, а на адресу Головного управління Національної поліції у м. Києві ухвали про тимчасове вилучення доказів для ознайомлення в судовому засідання, але ці дії, в поєднанні з бездіяльністю адресатів, не призвели до отримання договору №1/31/3m/01 від 15.12.2014 року та інших витребуваних документів по справі.
В зв'язку з викладеним суд застосовує ч.6 ст.71 КАС України, згідно з якою, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Постановою правління Національного банку України від 20.07.2015 р. №466 прийнято рішення про віднесення ПАБ "АКБ "КАПІТАЛ" до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.07.2015 р. №140 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАБ "АКБ "КАПІТАЛ" з 21.07.2015р. р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАБ "АКБ "КАПІТАЛ" Ільчука Олександра Павловича.
За наслідками засідання комісії перевірки правочинів за вкладними операціями ПАБ "АКБ "КАПІТАЛ", оформленого протоколом застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу, за якими здійснено перерахування коштів на вклади як третім особам, так і власникам депозитних рахунків з підстав, визначених п.9 ч.2 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI (далі - Закон №4452-VI).
Листом без номера та без дати позивачу направлено лист - повідомлення щодо неплатоспроможності публічного акціонерного товариства "АКБ "КАПІТАЛ" та запровадження тимчасової адміністрації, а також про нікчемність договору банківського вкладу №1/31/3m/01 від 15.12.2014 року.
З матеріалів справи вбачається, що 20 липня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №140 про запровадження з 21 липня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи в ПАБ "АКБ "КАПІТАЛ"
В подальшому, відповідно до постанови правління НБУ від 29 жовтня 2015 року №753 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ АКБ "Капітал"" виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 29 жовтня 2015 року №195 "Про початок процедури ліквідації ПАТ АКБ "Капітал" та делегування повноважень ліквідатору банку".
Рішенням виконавчої дирекції Фонду №196 від 02 листопада 2015 року змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ АКБ "Капітал".
Згідно з даним рішенням всі повноваження ліквідатора ПАТ АКБ "Капітал" делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Щадних Олександру Леонідовичу з 02 листопада 2015 року.
Позивач, позовні вимоги не уточнював та просить суд зобов'язати фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити відшкодування вкладу ОСОБА_1 у розмірах та в порядку, визначених у відповідності до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Вирішуючи даний спір суд враховує такі обставини та приписи законодавства.
Відповідно до абз.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Статтею 4 Закону №4452-VI визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд здійснює функції в межах своїх повноважень, визначених цим Законом, іншими актами законодавства. Відповідно до пп. 4 ч.2 ст.4 Закону №4452-VI на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частиною 1 ст.3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, яка виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду та згідно з ч.3 ст.12 має повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом і кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Враховуючи зміст п.17 ч.1 ст.2, ст.ст.34-37 Закону №4452-VI, якими визначені повноваження Уповноваженої особи Фонду, відповідач є представником Фонду, який діє від імені банку в межах повноважень Фонду.
Зі змісту ч.ч.2,3 ст.38 Закону №4452-VI видно, що Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних. Однак таке право не є абсолютним, так як кореспондується з обов'язком встановлювати обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно може нівелюватись, як в даному випадку, протилежним доводом іншого учасника правочину про дійсність вкладу.
Слід звернути увагу на статтею 204 Цивільного кодексу України, якою визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (тобто зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.)
Оцінюючи доводи стосовно обставин визнання нікчемним договору суд врахував ч.2 ст.38 Закону №4452-VI, якою встановлений обов'язок Фонду протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Повноважень у Фонду або його уповноважених осіб визнавати недійсним договір чинним законодавством не передбачено.
Судом встановлено, що позивачу направлено повідомлення про те, що відповідно до Протоколу засідання комісії ПАТ "АКБ"Капітал" про перевірку договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "АКБ"Капітал" протягом року ПАТ "АКБ"Капітал", договір №1/31/3m/01 від 15 грудня 2014 року визнано нікчемним.
Разом з тим, ч.3 ст.38 Закону №4452-VI визначає вичерпний перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Відповідач не довів належними доказами, що вищенаведений договір банківського вкладу має ознаки нікчемності у розумінні вищенаведених норм ЦК України та ч.3 ст.38 Закону №4452-VI.
Листом Тимчасової адміністрації ПАТ "АКБ" "КАПІТАЛ" повідомлено позивача, що підставою для визнання нікчемним договору вкладу є п. 9 ч. 2 ст. 38 Закону №4452-VI. Такі дії, з огляду на невиплату коштів (невключення до переліку вкладників банку) позивачу порушують його право на власність.
Крім того, слід звернути увагу, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено форми власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Аналізуючи українське законодавство про власність на предмет його відповідності європейським стандартам, насамперед Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, статті 1 Першого протоколу, слід акцентувати увагу на деяких дуже важливих аспектах.
Так, стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набув чинності для України 11.09.1997 року) визначає: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів."
Щодо більшості інших положень Конвенції, стаття 1 Протоколу №1 може вимагати від держави вжиття належних позитивних дій для забезпечення дотримання права власності навіть у відносинах між приватними особами. Так, наприклад, держава може нести відповідальність за незабезпечення доступу власника до своєї власності.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, тоді як ст. 1 Протоколу №1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Показовою щодо цього права є справа "Совтрансавто-Холдинг" проти України" , в якій Європейський суд з прав людини безпосередньо вказав на порушення ст.1 Протоколу №1 з огляду на недотримання обов'язку держави забезпечити умови для належного захисту та реалізації права власності. Зокрема п.98 вказаного рішення вказано "…держава не забезпечила виконання свого зобов'язання гарантувати заявнику ефективне користування своїм правом власності, гарантованим статтею 1 Протоколу №1".
Захист прав і законних інтересів вкладників банків є метою Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Так, ст.26 Закону №4452-VI передбачає, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
При цьому, до суду не надано доказів існування рішення про визнання договору № 1/31/3m/01 від 15 грудня 2014 року, укладеного між ПАТ "АКБ" КАПІТАЛ" та ОСОБА_1 нікчемним.
Проте, навіть у випадку прийняття відповідачем рішення про визнання конкретних правочинів нікчемними, таке рішення не мало б ознак рішення суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України та не створювало б відносно позивача юридичних наслідків, виходячи з правової природи нікчемного правочину згідно з приписами ст.204, 215 Цивільного кодексу України, відповідно до яких нікчемність правочину виникає в силу закону, а не з рішень будь-яких суб'єктів правовідносин.
Оскільки позивача не включено в перелік вкладників банку, які мають право на отримання відшкодування, саме внаслідок застосування на стадії введення тимчасової адміністрації в ПАТ "АКБ" КАПІТАЛ" наслідків нікчемного правочину, що не мало вищевказаних правових підстав суд, керуючись положеннями ч.2 ст.11 КАС України для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та визнати такі дії протиправними.
Суд враховує Рішення виконавчої дирекції Фонду №196 від 02 листопада 2015 року, яким змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ АКБ "Капітал" на Щадних О.Л., який не усунув викладених порушень, пов'язаних з застосуванням наслідків нікчемності договору № 1/31/3m/01 від 15 грудня 2014 року, укладеного між ПАТ "АКБ" КАПІТАЛ" та ОСОБА_1
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Згідно з ч.5 ст.27 Закону №4452-VI протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку
Частина 6 ст.27 Закону №4452-VI визначає, що уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону №4452-VI.
Враховуючи, що законом встановлено конкретні строки, протягом яких уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів має бути вчинена певна дія, суд дійшов висновку, що будь-які перевірки документів, на підставі яких виникли правовідносини між банком та його клієнтом щодо виплати депозитів, мають бути здійснені протягом вказаного строку, а за наслідками таких перевірок особи мають бути включені до певного списку.
Суду не надано доказів включення позивача до переліку осіб, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.
Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі - Положення), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону №4452-VI, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку, який складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
Пунктом 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи:
1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду;
3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру;
4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Отже, відповідач мав повноваження щодо включення позивача саме у перелік вкладників, та надавати з цього приводу додаткову інформацію для формування Загального реєстру безпосередньо Фонду.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "АКБ" "КАПІТАЛ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Зважаючи на вказане, суд приходить до висновку, що позивачем при викладенні позовних вимог про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити відшкодування вкладу ОСОБА_1 за договором №1/31/3m/01 від 15.12.2014 р. строкового банківського вкладу (депозиту), укладеного між ОСОБА_1 (як Вкладником) та публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "КАПІТАЛ" (як Банком) у розмірах та в порядку, визначених у відповідності до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з урахуванням заміни неналежного відповідача, обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.
Таким чином, врахувавши норми ст.11 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невключення позивача у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "АКБ "КАПІТАЛ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до вищевказаного договору, зобов'язання відповідача включити позивача у наведений перелік і надати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ " АКБ " КАПІТАЛ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до наведеного договору банківського вкладу, а також визнання протиправними дій щодо застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу.
Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.
Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.
Згідно п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".
Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (Заява N 30856/03§43) суд наголошує, що «вислів "згідно із законом" не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах, а також закон має передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування ... Функція роз'яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам».
В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч.4,5 ст.11, ч.2 ст. 69, ч.5 ст.71 КАС України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (ч.2 ст. 71 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо такі приписи відповідач без поважних причин не виконує, то "суд вирішує справу на основі наявних доказів" (ч. 4,6 ст. 71 КАС України).
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Досліджені фактичні обставини та наявні докази є підставою для часткового задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 7, 8, 9,11,14, 71, 86, 94, 128, 158 - 163 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ АКБ "Капітал" Щадних Олександра Леонідовича з позовними вимогами про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКБ"Капітал" Щадних Олександра Леонідовича щодо застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) №1/31/3m/01 від 15.12.2014 року, укладеного між ПАБ "АКБ"Капітал" та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).
Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКБ"Капітал" Щадних Олександра Леонідовича щодо невключення ОСОБА_1, (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАБ "АКБ"Капітал" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) №1/31/3m/01 від 15.12.2014року.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКБ"Капітал" Щадних Олександра Леонідовича включити ОСОБА_1 (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "АКБ "КАПІТАЛ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладника ОСОБА_1, (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), якій необхідно здійснити відшкодування коштів згідно договору банківського вкладу (депозиту) №1/31/3m/01 від 15.12.2014року, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Кузьменко Н.А.
кат. 9.4.