328/2203/16-ц
29.06.2016
2/328/1120/16
Іменем України
29 червня 2016 року м. Токмак
Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді: Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання: Похвалітової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Токмак цивільну справу за позовом ОСОБА_1, в особі представника адвоката ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно,
встановив:
08 червня 2016 року представник позивача звернулася до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просила визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на підставі укладеної на товарній біржі «Українська» угоди купівлі-продажу від 30 червня 1998 року, реєстраційний номер 006276, в бюро технічної інвентаризації зареєстрованій за номером 8391.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачкою з відповідачем була укладена 30 червня 1998 року угода купівлі-продажу нерухомості - квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2. Дана угода купівлі-продажу була укладена на товарній біржі «Українська» 30.06.1998 року, реєстраційний номер 006276 і зареєстрована в Токмацькому бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 8391, про що видане реєстраційне посвідчення.
Позивачкою були виконані всі умови договору купівлі-продажу, вона прийняла у своє володіння квартиру, сплатила обумовлену договором її вартість та зареєструвала своє право власності на квартиру в Токмацькому БТІ.
З боку відповідачки (продавця) теж було виконано всі умови договору купівлі-продажу.
З моменту купівлі-продажу зазначеної квартири, а саме: з 30 червня 1998 року по теперішній час позивачка постійно утримувала квартиру, сплачувала за неї комунальні послуги.
У зв'язку з сімейними обставинами у неї виникла необхідність продати належну їй квартиру.
З метою оформлення договору купівлі-продажу вона звернулася до державної нотаріальної контори, де нотаріусом усно відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з причин недійсності біржової угоди купівлі-продажу.
На сьогоднішній день позивачка не має можливості повноцінно, як власниця квартири володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, таким чином змушена звернутися до суду.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач, ОСОБА_3, повторно в судове засідання не з'явився, причину своєї неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, у зв'язку з чим, судом визнана неповажною причина неявки відповідача у дані судові засідання.
Також відповідач не надав суду будь-яких клопотань про відкладення розгляду цієї справи, заяв про визнання позову або заперечень проти позову.
Згідно із ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. 224 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи за відсутністю відповідача по наявних у справі матеріалах та доказах.
Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 30 червня 1998 року була укладена угода купівлі-продажу нерухомості - квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2. Дана угода купівлі-продажу була укладена на товарній біржі «Українська» 30.06.1998 року, реєстраційний номер 006276 і зареєстрована в Токмацькому бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 8391, про що видане реєстраційне посвідчення.
Згідно п. 11 вказаного угоди купівлі-продажу передбачено, що відповідно до ст. 227 Цивільного кодексу України ця угода підлягає реєстрації у Бюро Інвентаризації за місцем розташування Об'єкта Нерухомості.
На виконання вимог ст. 227 ч. 2 ЦК УРСР, угода була зареєстрована в Токмацькому бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 8391, відповідні відомості про нового власника ОСОБА_1 були внесені в технічний паспорт на квартиру.
На час укладення угоди купівлі-продажу нерухомості БТІ визнало законність вчиненого правочину та зареєструвало за позивачем право власності на зазначену квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, на підставі вказаної угоди.
З моменту купівлі-продажу зазначеної квартири, а саме: з 30 червня 1998 року по теперішній час позивачка постійно утримувала квартиру, сплачувала за неї комунальні послуги.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 1 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про власність» (Закон № 697 - XII) від 07. 02.1991 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачалися підстави виникнення права приватної власності, зокрема: громадянин набував право власності на майно, одержане внаслідок укладання угод, не заборонених законом.
При цьому ч. 1 ст. 13 Закону № 697 - XII квартира відносилась до об'єкта власності, ч. 4 цієї ж статті визначалось, що законодавчими актами України може бути встановлено спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, а також види майна, що не може перебувати у власності громадян, а відповідно до вимог статті 49 цього ж закону щодо правомірності володіння майном передбачалось, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.
За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов'язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Згідно ст. 15 Закону України "Про товарні біржі" не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.
Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржовий договір з моменту його реєстрації на біржі є вчиненим правочином.
Реєстрація бюро технічної інвентаризації за позивачем права власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, станом на червень 1998 року не суперечила чинному законодавству. Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі - продажу, міни зареєстрованих біржею.
Крім того, Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.98 N 121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 р. за N 399/2839, також передбачено підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, міни, зареєстрованих біржею.
Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно - правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
Вищезазначене не суперечить й вимогами ст. 328 ЦК України (в ред. 2003 р.) відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Оскільки позивач повністю виконала умови угоди купівлі-продажу квартири, сплатила за придбане майно чотири тисячі двісті двадцять дев'ять гривень які продавець одержав від покупця до підписання даної угоди, проживає в даній квартирі, договір у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 227 ЦК УРСР зареєстрований в Токмацькому бюро технічної інвентаризації, у передбаченому законом порядку угода купівлі-продажу з підстав недотримання нотаріальної форми судом не визнавався недійсним, ОСОБА_1 на підставі ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР і ст. 49 Закону України "Про власність" набула право власності на квартиру і правомірно володіє нею. Передбачених законом підстав для визнання дійсним неоспореної угоди купівлі-продажу спірної квартири в судовому порядку не має.
Статтею 392 діючого ЦК України передбачено право власника майна на пред'явлення позову про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ст.114 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, в особі представника адвоката ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 64, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1, в особі представника адвоката ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (паспорт серії СА 770796 виданий Токмацьким МВ УМВС України в Запорізькій області 16 липня 1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на підставі укладеної на товарній біржі «Українська» угоди купівлі-продажу від 30 червня 1998 року, реєстраційний номер 006276, в бюро технічної інвентаризації зареєстрований за номером 8391.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя /підпис/
з оригіналом згідно
Суддя: