Дата документу 20.05.2016
Справа № 334/518/16-ц
Провадження № 2/334/1305/16
20 травня 2016 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Дубини Л.А., при секретарі Нестеренко Ю.І., за участю адвоката ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю, -
Позивачка звернулася до суду з позовом у якому вказує, що є власником ? частки житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, пров. Арбатський, буд. 7. Зазначену частку будинку їй подарував ОСОБА_4 за договором дарування частки будинку від 23 червня 1999р. Договір був зареєстрований у реєстрі ОП ЗМБТІ 10 травня 2001р.
Інша ? частка житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, пров. Арбатський, буд. 7 належить відповідачу - ОСОБА_3, з яким вони оформили «домашню угоду» від 14.11.2000р. щодо купівлі-продажу його ? частки житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, пров. Арбатський, буд. 7. Але ми нотаріально її не оформили та в БТІ не реєстрували.
На теперішній час оформити отриману у дар частку жилого будинку неможливо, так як місце знаходження відповідача невідоме.
Таким чином, з листопада 2000р. позивачка володіє зазначеним житловим будинком повністю. Провела воду, сплачує комунальні послуги, з 24.05.2001р., зареєструвалася за зазначеною адресою, вільно користується вказаним будинком.
Позивачка просить суд визнати з нею право власності на ? частку житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, пров. Арбатський, буд. 7, яка належить ОСОБА_3, в порядку набувальної давності.
Адвокат позивачки у судове засідання не з'явився, подав до с уду заяву, у якій просив справу розглядати без його часті, позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, з заявою про розгляд справи у його ї відсутність до суду не звертався.
Судові повістки, направлені відповідачу за вказаною у позові адресою та останньою відомою адресою реєстрації його місця проживання, повернуті до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Відповідач не повідомив суд про зміну адреси проживання чи листування, а тому відповідно до приписів ст. 77 ЦПК України, вважається таким, що повідомлений про час і місце судового розгляду.
У зв'язку з чим, зі згоди позивача суд ухвалює у справі заочне рішення у порядку ст.. 224-226 ЦПК України
Дослідивши матеріали справи та надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов такого висновку.
Згідно ст. 319 ЦК України - власність зобов'язує. Відповідно до ст. 322 власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.
Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, слід враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.
Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Судом установлено, що ОСОБА_2 є власником ? частки житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, пров. Арбатський, буд. 7. Зазначену частку будинку їй подарував ОСОБА_4 за договором дарування частки будинку від 23 червня 1999р. Договір був зареєстрований у реєстрі ОП ЗМБТІ 10 травня 2001р.
Інша ? частка житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, пров. Арбатський, буд. 7 належить відповідачу - ОСОБА_3, з яким вони оформили «домашню угоду» від 14.11.2000р. щодо купівлі-продажу його ? частки житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, пров. Арбатський, буд. 7. Але ми нотаріально її не оформили та в БТІ не реєстрували.
На теперішній час оформити отриману у дар частку жилого будинку неможливо, так як місце знаходження відповідача невідоме.
Таким чином, з листопада 2000р. позивачка володіє зазначеним житловим будинком повністю. Провела воду, сплачує комунальні послуги, а з 24.05.2001р., зареєструвалася за зазначеною адресою позивачка, проживає у даному будинку, добросовісно, відкрито та безперервно володіє житловим будинком з відповідними господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Запоріжжя, пров. Арбатський, буд. 7, і, відповідно, в розумінні ст. 344 ЦК України набула право власності на ? частку цього будинку, яка належить за документами ОСОБА_3 в порядку набувальної давності.
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).
Згідно технічного паспорта на житловий будинок власником будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами за адресою: м. Запоріжжя, пров. Арбатський, буд. 7 є ОСОБА_2 і відповідач - ОСОБА_3, кожний по ? частці.
ОСОБА_3 добровільно розпорядився належним йому майном і здійснив його відчуження, з 2000 року своєю власністю не опікується і не претендує на неї, тому суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є доведеними та обгрунтованими, і тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 169, 212, 213, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 319, 344 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) право власності на ? частку житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, пров. Арбатський, буд. 7, яка належить ОСОБА_3, в порядку набувальної давності.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: Дубина Л. А.