Номер провадження 2/754/63/16
Справа №754/8090/14-ц
Іменем України
20 травня 2016 року
Деснянський районний суд м. Києва в складі :
головуючого судді Мальченко О.В.
секретаря Яремус-Байсанової А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства « Бар»єр» про визнання незаконним та скасування наказу , зміну формулювання причини звільнення , стягнення вихідної допомоги , заборгованості по компенсаційним виплатам , середнього заробітку за час затримки розрахунку ,
20.05.2014 р. до Деснянського районного суду м. Києва звернувся ОСОБА_2 із позовною заявою до ДП « Бар»єр» , в якій просив визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення від 06.05.2014 р. № 33/0с , розірвати трудовий договір на підставі ст. 38 КЗпП України , зобов»язати відповідача змінити формулювання причини звільнення , визнати незаконним та скасувати наказ про скасування наказу від 01.04.2014 р. № 22/к в частині надання йому матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу , стягнути заборгованість по заробітній платі за березень , квітень 2014 р. у розмірі 13 307 , 94 грн . , вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку , заборгованість по компенсаційним виплатам за відрядження , середній заробіток за час затримки розрахунку , моральну шкоду у розмірі 50 000 грн .
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.11.2014 р. проваження по вищезазначеній справі було закрито на підставі п. 6 ч.1 ст. 205 ЦПК України .
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12.02.2015 р. ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20.11.2014 р. скасовано частково , а саме в частині закриття провадження у справі за вимогами про :
1)визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_2 від 06 травня
2014 року №33/ос;
2)розірвання трудового договору на підставі ст.38 КЗпП України у зв'язку
невиконанням ДП «БАР'ЄР» законодавства про працю та умов колективного договору;
3) зобов'язання ДП «БАР'ЄР» змінити формулювання причини звільнення, виклавши трудовій книжці, що запис №46 є недійсним, внести запис - звільнений згідно із ст.38 КЗпП України у зв'язку із невиконанням підприємством законодавства про працю та умов колективного договору;
4) визнання незаконним та скасування наказу про скасування наказу від 01 квітня 2014 року № 22/к в частині надання ОСОБА_2 матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу та стягнення з рахунка ДП «БАР'ЄР» матеріальної допомоги і оздоровлення у розмірі посадового окладу;
5)стягнення з рахунку ДП «БАР'ЄР» заборгованості по заробітній платі за березень -квітень 2014 року в розмірі 13307,94 грн.;
6)стягнення з рахунка ДП «БАР'ЄР» вихідної допомоги у розмірі тримісячно середнього заробітку;
7)стягнення з рахунку ДП «БАР'ЄР» заборгованості по компенсаційним виплатам за відрядження;
8)стягнення з рахунку ДП «БАР'ЄР» середнього заробітку за весь час затримки випла сум, які повинні бути виплачені при звільнені .
Ухвалою суду від 03.06.2015 р. ОСОБА_1 було залучено в якості правонаступника померлого ОСОБА_2
Відповідно до уточнених позовних вимог позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила :
1)визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_2 від 06 травня
2014 року №33/ос;
2)вважати трудовий договір , таким, що є розірваним на підставі ст.38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням ДП «БАР'ЄР» законодавства про працю та умов колективного договору;
3) зобов'язати ДП «БАР'ЄР» змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_2 , виклавши у трудовій книжці, що запис №46 є недійсним, внести запис - звільнений згідно із ст.38 КЗпП України у зв'язку із невиконанням підприємством законодавства про працю та умов колективного договору;
4) визнати незаконним та скасувати наказ про скасування наказу від 01 квітня 2014 року № 22/к в частині надання ОСОБА_2 матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу та стягнути ДП «БАР'ЄР» матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 400 грн. ;
5)стягнути з ДП «БАР'ЄР» вихідну допомогу у розмірі тримісячної середнього заробіткуу розмірі 24 178 грн. ;
6)стягнути з ДП «БАР'ЄР» заборгованості по компенсаційним виплатам за відрядження у розмірі 24 270 грн. ;
7)стягнути з рахунку ДП «БАР'ЄР» середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 192 216 грн . ( а.с. 78 т.2 )
Позовні вимоги ОСОБА_1 в судовому засіданні обґрунтувала обставинами , що викладені у позовній заяві .
Представник відповідача в судовому засіданні 04.08.2015 р. позовні вимоги не визнав , зазначив про те , що ОСОБА_2 був звільнений 06.05.2014 р. за прогул , який мав місце 02.04.2014 р. . День звільнення ОСОБА_2 не припадав на день його відпустки . Спір стосовно причини звільнення є немайновим спором , а тому немайнові права не входять до складу спадщини . Призначення матеріальної допомоги на оздоровлення нерозривно пов»язано з померлою особою , тому зазначена допомога не може входити до складу спадщини. Вимоги про стягнення вихідної допомоги при звільненні є необґрунтованими оскільки ОСОБА_2 був звільнений за прогул . Стосовно заборгованості підприємства перед ОСОБА_2 по виплаті витрат на відрядження , то зазначене питання було предметом кримінального провадження , порушеного стосовно ОСОБА_2, яке було закрито у зв»язку зі смертю останнього . Витрати на відрядження не є заробітною платою та не входять до складу спадщини . ДП « Бар»єр» є державним підприємством , тому у колективному договорі підприємства виплата матеріальної допомоги на оздоровлення була передбачена за наявності фінансування з бюджету . У 2014 р. фінансування витрат на оздоровлення за рахунок бюджетних коштів не передбачалось .
Вислухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали справи , суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного .
Судом встановлено , що на підставі наказу в.о. директора ДП « Бар»єр» ОСОБА_3 від 01.08.2013 р. № 135 /ос ОСОБА_2 був прийнятий на посаду заступника директора з правових питань Державного підприємства « Бар»єр» з посадовим окладом у розмірі 5 400 грн . ( а.с. 69 т. 2 ) .
Наказом в.о. директора ДП « Бар»єр» ОСОБА_3 від 01.04.2014 р. № 22/к ОСОБА_2 було надано щорічну відпустку з 03.04.2014 р. по 06.05.2014 р. ( 31 календарний день ) . Пунктом 2 зазначеного наказу передбачено видати ОСОБА_2 матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу ( а.с. 219 т. 1 ) .
Наказом директора ДП « Бар»єр» ОСОБА_4 від 02.04.2014 р. № 58 з метою впорядкування оплати праці окремих працівників підприємства до вирішення питань щодо можливості виплати матеріальної допомоги на оздоровлення був відмінений п.2 наказу № 22 к від 01.04.2014 р. щодо відпуски ОСОБА_2 ( а.с. 68 т. 2 ) .
02.04.2014 р. директором ДП « Бар»єр» ОСОБА_4 було видано розпорядження № 5 про створення комісії для проведення службового розслідування за фактом вчинення працівниками ДП « Бар»єр» протиправних дій щодо перешкоджання директору підприємства ОСОБА_4 02.04.2014 р. здійснювати покладені на нього законодавством та статутними документами функцій керівника підприємства . Пунком 5 вищезазначеного розпорядження на час проведення службового розслідування ОСОБА_2 було відсторонено від виконання посадових обов»язків ( а.с. 220 т.1 ) .
В Акті службового розслідування за фактом вчинення 02.04.2014 р. працівниками ДП « Бар»єр» протиправних дій щодо перешкоджання директору підприємства ОСОБА_4 02.04.2014 р. здійснювати покладені на нього законодавством та статутними документами функцій керівника підприємства від 04.04.2014 р. зазначено , що заступник директора з правових питань ОСОБА_2 , керуючись своїми особистими переконаннями на власний розсуд визнав незаконним наказ Міністра енергетики та вугільної промисловості України № 42-к/к від 01.04.2014 р. « Про призначення директора ДП «Бар»єр» та відмовився виконувати розпорядження директора підприємства ОСОБА_5 , забороняв працівникам підприємства виконувати розпорядження останнього , чим грубо порушив трудову дисципліну підприємства . Отримати пояснення від заступника директора з правових питань ОСОБА_2 щодо причин вчинення зазначеного вище порушення трудового законодавства не можливо у зв»язку з перебуванням ОСОБА_2 у відпустці ( а.с. 228-229 т.1 ) .
29.04.2014 р. ОСОБА_2 на адресу ДП « Бар»єр» було направлено заяву про звільнення за власним бажанням згідно із ст. 38 КЗпП України у зв»язку з невиконанням підприємством законодавства про працю та умов колективного договору . Останнім днем роботи заявник просив вважати останній день відпустки . Зазначена заява отримана відповідачем 05.05.2014 р. ( а.с. 10, 11 т.1 ) .
Наказом директора ДП « Бар»єр» ОСОБА_4 від 06.05.2014 р. № 33/ос ОСОБА_2 був звільнений з посади заступника директора з правових питань на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов»язків ( а.с. 8 т.1 ) .
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України крім підстав , передбачених статтею 40 цього Кодексу , трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов»язків керівником підприємства , установи організації ( філіалу , представництва , відділення та іншого відокремленого підрозділу ) , його заступниками , головним бухгалтером підприємства , установи , організації , його заступниками, а також службовими особами митних органів , державних податкових інспекцій , яким присвоєно персональні звання , і службовими особами державної контрольно- ревізійної служби та органів державного контролю за цінами .
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України розірвання трудового договору у випадках . передбачених цією статтею , провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40 .
Відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності ( крім звільнення за пунктом 5 цієї статті ) , а також у період перебування працівника у відпустці . Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства , установи , організації .
Звільнення за п.1 ст. 41 КЗпП України є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил , встановлених для застосування таких стягнень .
Відповідно до ч.1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення .
З встановлених по справі обставин вбачається , що ОСОБА_2 був звільнений з посади заступника директора з правових питань на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов»язків 06.04.2014 р. , т.т. у останній день відпустки , що суперечить вимогам ч.3 ст. 40 КЗпП України та не отримавши від останнього письмових пояснень , в порушення вимог ст. 149 КЗпП України .
Відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням , якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю , умови колективного чи трудового договору .
Стаття 38 КЗпП України зобов»язує власника звільнити працівника в строки , в які просить працівник .
З встановлених по справі обставин та досліджених в судовому засіданні доказів вбачається , що на час звернення ОСОБА_2 із заявою про звільнення за власним бажанням згідно із ст. 38 КЗпП України в діяльності ДП « Бар»єр» мали місце порушення законодавства про працю та умов колективного договору , а саме несвоєчасна виплата заробітної плати за березень , квітень 2014 р , необґрунтоване скасування наказу в частині виплати ОСОБА_2 матеріальної допомоги на оздоровлення , передбаченої п. 6.2 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДП « Бар»єр» , несвоєчасна виплата компенсації витрат на відрядження.
Аналізуючи встановлені по справі обставини та зібрані по справі докази у їх сукупності , суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позову в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_2 від 06 травня
2014 року №33/ос за п.1 ст. 41 КЗпП України ; визнання трудового договору , укладеного 01.08.2013 р. № 135/ос між ДП « Бар»єр» та ОСОБА_2 таким, що є розірваним на підставі ст.38 КЗпП України з 06.05.2014 р. у зв'язку з невиконанням ДП «БАР'ЄР» законодавства про працю та умов колективного договору; зобов'язання ДП «БАР'ЄР» змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_2 , виклавши у трудовій книжці, що запис №46 є недійсним та внесення запису до трудової книжки ОСОБА_2 запису про його звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України у зв'язку із невиконанням підприємством законодавства про працю та умов колективного договору; визнання незаконним та скасування наказу про скасування наказу від 01 квітня 2014 року № 22/к в частині надання ОСОБА_2 матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу та стягнення з ДП «БАР'ЄР» на користь правонаступника ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 400 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю , колективного чи трудового договору ( статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі передбаченому колективним договором , але не менше тримісячного середнього заробітку .
Оскільки умовами колективного договору , який наданий відповідачем на вимогу суду , не передбачений розмір вихідної допомоги при звільненні за ч.3 ст. 38 КЗпП України , розмір останньої , що підлягає стягненню на користь правонаступника ОСОБА_1 має складати тримісячний середній заробіток ОСОБА_2 , зазначений у довідці відповідача від 15.02.2016 р. № 03173 - 24 178 грн. 20 коп. ( а.с. 71 т.2 ) .
Згідно довідки відповідача від 22.09.2015 р. № 03/304 заборгованість відповідача перед ОСОБА_2 по виплаті компенсаційних витрат на відрядження складає 24 270 грн. 70 коп ( а.с. 217 т.1 ) .
Відповідно до ст. 1 Закону України « Про оплату праці » заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України « Про оплату праці » визначену структуру заробітної плати до якої входить основна , додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Таким чином , матеріальна допомога на оздоровлення , вихідна допомога при звільненні , компенсаційні виплати за відрядження є виплатами , які згідно до ст.. 2 Закону України « Про оплату праці» входять у структуру заробітної платі .
Позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 , як спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , пов»язані із стягненням виплат , які входять в структуру заробітної плати та підставами їх нарахування та входять до складу спадщини відповідно до правил ст. 1218 ЦК України .
Заперечення представника відповідача надані в судовому засіданні проти вимог позову є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами .
Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Згідно із ч. ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
За змістом ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за ст. 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З представленого позивачем розрахунку середній заробіток за час затримки розрахунку обчислений нею на підставі довідки відповідача від 15.02.2016 р. № 03/72 про розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_2 за два останні місяці , що передують місяцю звільнення ( згідно постанови КМ України від 08.02.1995 р. № 100 ) та складає станом на 01.04.2016 р. 192 216 грн . ( а.с. 70,80 т.2) , що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача .
Таким чином , з відповідача на користь позивача , як правонаступника померлого ОСОБА_2, підлягає стягненню 5 400 грн. ( матеріальна допомога на оздоровлення ) , 24 178 грн. ( вихідна допомога при звільненні ) , 24 270 грн. ( заборгованість по виплатам за відрядження ) та 192 216 грн. (середній заробіток за час затримки розрахунку ) , а всього 246 064 грн. 00 коп .
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 460 грн. 64 коп .
На підставі викладеного, керуючись ст. 10,11,60,88, 209 , 212-215 ЦПК України , суд
Позов задовольнити .
Визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_2 від 06 травня2014 року №33/ос за п.1 ст. 41 КЗпП України .
Визнати трудовий договір , укладений 01.08.2013 р. № 135/ос між Державним підприємством « Бар»єр» та ОСОБА_2 таким, що є розірваним на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з 06.05.2014 р. у зв'язку з невиконанням Державним підприємством «Бар»єр » законодавства про працю та умов колективного договору.
Зобов'язання Державне підприємство «Бар»єр» змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_2 , виклавши у трудовій книжці, що запис №46 є недійсним та внести запис до трудової книжки ОСОБА_2 про його звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України у зв'язку із невиконанням підприємством законодавства про працю та умов колективного договору.
Визнати незаконним та скасувати наказ про скасування наказу від 01 квітня 2014 року № 22/к в частині надання ОСОБА_2 матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу .
Стягнути з Державного підприємства «Бар»єр» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 400 ,00 грн., вихідну допомогу при звільненні у розмірі 24 178,00 грн. , заборгованість по виплатам за відрядження у розмірі 24 270,00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 192 216 ,00 грн. , а всього 246 064 ,00 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Бар»єр» на користь держави судовий збір у розмірі 2 460 грн. 64 коп .
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10-ти днів з моменту отримання копії рішення .
Суддя :
.