"22" червня 2016 р. Справа № 922/508/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Тихий П.В.
при секретарі судового засідання Пляс Л.Ф.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. №71 від 15.06.2016 року
відповідача - ОСОБА_2, дов. б/н від 09.03.2015 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1291 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 13 квітня 2016 року у справі № 922/508/16,
за позовом Публічного акціонерного товариства "Фідобанк", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстерміналсервіс, ЛТД" , м. Харків,
про стягнення 130089,29 грн.
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Фідобанк" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстерміналсервіс, ЛТД", відповідача, заборгованості за укладеним сторонами договором про надання овердрафту № 1735Ю від 23.07.2014р. в розмірі 130089,29 грн., у тому числі: 93970,32 грн. боргу за несплаченою частиною кредиту; 12285,42 грн. простроченої заборгованості за відсотками; 22362,44 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту; 1471,11 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13 квітня 2016 року у справі № 922/508/16 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транстерміналсервіс, ЛТД" (61044, м.Харків, пр-т Московський, буд. 257, к. 10011; код ЄДРПОУ: 37368138) на користь Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (01004, м.Київ, вул. Велика Васильківська, 10; р/р 2909409091300 в ПАТ "Фідобанк", МФО 300175; код ЄДРПОУ: 14351016) - заборгованість за Договором про надання овердрафту № 1735Ю від 23.07.2014р. в розмірі 130089,29 грн.; витрати з оплати судового збору в розмірі 1951,34 грн.
Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов залишити без розгляду.
Апеляційну скаргу, з урахуванням пояснень до апеляційної скарги (вх.№6452 від 21.06.2016 року), обґрунтовує тим, що в порушення вимог статті 54 ГПК України позовна заява підписана неповноважною посадовою особою позивача- Скворцовою І.І., яка не є його представником. При цьому, як зазначає відповідач, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ПуАТ "ФІДОБАНК" особою, яка наділена правом підписувати від імені позивача позовну заяву є його керівник - ОСОБА_3.
Також вказує на те, що особи, поіменно зазначені в наказі №294 від 26 серпня 2015 року та інші вказані в ньому особи не можуть вважатися такими, що уповноважені діяти від імені позивача відповідно до установчих документів або в порядку статті 28 ГПК України.
Окрім цього, зазначає, що довіреність №1984 від 10 листопада 2015 року не може вважатися такою, що видана у порядку передоручення із наступним нотаріальним посвідченням згідно зі статтею 245 Цивільного кодексу України, а також ця довіреність не є такою, що видана органом позивача або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами в порядку статті 246 Цивільного кодексу України.
Разом з цим відповідач вважає, що наказі №294 від 26 серпня 2015 року та довіреність №1984 від 10 листопада 2015 року є недійсними правочинами в розумінні статті 215 та частини 3,5 статті 203 ЦК України, оскільки волевиявлення учасників зазначених правочинів не були вільним і не відповідали їхній внутрішній волі і вказані правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 08.06.2016 року на 11:00 год.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року розгляд справи було відкладено на 22.06.2016 року на 11:30 год.
Представник відповідача в судовому засіданні 22.06.2016 року підтримав апеляційну скаргу.
Позивач у відзивах на апеляційну скаргу (вх.№5807 від 07.06.2016 року та №5999 від 10.06.2016 року) та його представник у судових засіданнях 08.06.2016 року та 22.06.2016 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Свої заперечення обґрунтовує тим, що до позовної заяви було надано належним чином посвідчену копію довіреності представника ПуАТ “ФІДОБАНК” ОСОБА_4 з наданими їй повноваженнями щодо підписання та подання позовних заяв і оригінал вказаної довіреності надавався у судових засіданнях місцевого господарського суду.
При цьому, вказує на те, що зазначену довіреність представнику позивача ОСОБА_4 видано заступником Голови Правління ПуАТ “ФІДОБАНК” ОСОБА_5, якій діє на підставі Статуту та Наказу № 294 від 26.08.2015 року.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, доводи відповідача та позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали та було вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 23.07.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Фідобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транстерміналсервіс, ЛТД", позичальником, було укладено Договір про надання овердрафту № 1735Ю (далі договір), за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику за поточним рахунком останнього овердрафт в межах ліміту овердрафту на умовах договору, а відповідач зобов'язався сплачувати заборгованість за овердрафтом, з врахуванням визначеного Договором строку безперервного користування овердрафтом та терміну погашення овердрафту, сплачувати проценти за користування овердрафтом, комісії та інші платежі в розмірі та на умовах, обумовлених договором.
Сторони домовились, що ліміт овердрафту - максимально допустима сума коштів понад залишок власних коштів позичальника на поточному рахунку, у межах якої банк може здійснювати платежі з поточного рахунку шляхом оплати розрахункових документів позичальника, та який може бути змінений банком самостійно в порядку, обумовленому цим Договором. Ліміт Овердрафту встановлюється у розмірі 250000,00 грн. Термін погашення овердрафту до 22.07.2015р. включно. Проценти за користування овердрафтом встановлюються в розмірі 25% річних.
Як зазначено у пункті 4.1. договору, позичальник зобов'язаний здійснювати погашення заборгованості за овердрафтом не пізніше останнього дня строку безперервного користування овердрафтом, але в будь-якому випадку не пізніше терміну погашення овердрафту. Нарахування процентів за користування овердрафтом здійснюється щоденно.
Пунктом 4.2.1. Договору встановлено, що проценти за користування овердрафтом нараховуються в валюті овердрафту за процентною ставкою, обумовленою договором, щоденно на фактичну заборгованість позичальника за Овердрафтом на кінець відповідного дня, виходячи із умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів у місяці та календарна кількість днів у році.
Згідно з пунктом 4.5.1. договору пеня розраховується щоденно, за кожний день прострочення сплати відповідного платежу (включаючи день виникнення простроченої заборгованості та день фактичного погашення простроченої заборгованості), в національній валюті України та має бути сплачена позичальником. Пеня розраховується, виходячи з умови тривалості року, що скаладається з фактичної кількості календарних днів у відповідному році, а також виходячи з фактичної кількості днів у місяці.
Позивачем на адресу відповідача було направлено лист б/н від 16.01.2016 р. з вимогою погасити заборгованість, який залишився без розгляду та задоволення.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що відповідачем не були виконані зобов'язання за договором щодо сплати основного боргу та відсотків у належний термін, у зв'язку з чим станом на 16.01.2016р. у нього перед позивачем виникла заборгованість на суму 130089,29 грн., у тому числі:
- 93970,32 грн. - борг за несплаченою частиною кредиту;
- 12285,42 грн. - прострочена заборгованість за відсотками;
- 22362,44 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту;
- 1471,11 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову, вихордячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 8.2 договору позичальник зобов'язаний своєчасно, у відповідності до умов договору, виконувати свої зобов'язання, в тому числі погашати заборгованість за овердрафтом, сплачувати проценти за користування овердрафтом, комісії, та здійснювати інші платежі, обумовлені договором.
Пунктами 9.1., 9.2. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Позичальник відповідає за зобов'язання, обумовленими цим договором, усім належним майном, коштами та всіма активами, на які може бути звернуто стягнення згідно чинного законодавства України.
Окрім цього відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно з пунктом 4.5.1 договору пеня розраховується щоденно, за кожний день прострочення сплати відповідного платежу (включаючи день виникнення простроченої заборгованості та день фактичного погашення простроченої заборгованості), в національній валюті України та має бути сплачена позичальником. Пеня розраховується, виходячи з умови тривалості року, що складається з фактичної кількості календарних днів у відповідному році, а також виходячи з фактичної кількості днів у місяці.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено господарським судом першої інстанції, відповідачем (позичальником) було порушено умови договору, оскільки ним не були виконані зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі сплати основного боргу та відсотків.
Таким чином, станом на 16.01.2016 р. заборгованість за Договором овердрафту № 1735Ю від 23.07.2014р. перед ПАТ "Фідобанк" склала 130089,29 грн., у тому числі:
-93970,32 грн. - борг за несплаченою частиною кредиту;
-12285,42 грн. - прострочена заборгованість за відсотками;
-22362,44 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту;
-1471,11 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.
При цьому відповідач доказів сплати вказаної заборгованості не надав, суму заборгованості не спростував, ані у суді першої інстанції, ані в апеляційному господарському суді.
Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позовна заява підписана неповноважною посадовою особою позивача - ОСОБА_4, яка не є його представником, тоді як відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань особою, яка наділена правом підписувати від імені позивача позовну заяву є його ткерівник - ОСОБА_3.
Також вказує на те, що особи, поіменно зазначені в наказі №294 від 26 серпня 2015 року та інші вказані в ньому особи не можуть вважатися такими, що уповноважені діяти від імені позивача відповідно до установчих документів або в порядку статті 28 ГПК України.
Окрім цього, зазначає, що довіреність №1984 від 10 листопада 2015 року не може вважатися такою, що видана у порядку передоручення із наступним нотаріальним посвідченням згідно зі статтею 245 Цивільного кодексу України, а також ця довіреність не є такою, що видана органом позивача або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами в порядку статті 246 Цивільного кодексу України.
Однак, колегія суддів не може погодитися із зазначеними посиланнями відповідача, зважаючи на таке.
Згідно зі статтею 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява від 23.02.2016 року до Господарського суду Харківської області підписано представником позивача - ОСОБА_4 1.1., яка діяла на підставі довіреності від 10.11.2015 року ( строком дії повноважень до 31.12.2016 року), копію якої було додано до позовної заяви.
За змістом вказаної довіреності представник, серед іншого, має право: подання будь-яких заяв, позовних заяв, уточнень до позовних заяв, зустрічних позовних заяв, а також подавати та підписувати від імені ПуАТ “ФІДОБАНК” будь-які запити, заяви в тому числі засвідчувати дану довіреність, позовні, зустрічні заяви.
Відповідно до частини 3 статті 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Зазначена довіреність ОСОБА_4 1.1 видана заступником Голови Правління ПуАТ “ФІДОБАНК” ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту та Наказу № 294 від 26.08.2015 року.
Так, згідно з пунктом 10.6.8. Статуту Голова Правління має право без довіреності діяти від імені Банку, в тому числі представляти інтереси Банку, вчиняти правочини від імені Банку, видавати Накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками Банку. Голова Правління може делегувати здійснення своїх повноважень іншим особам, зокрема передати повноваження на видачу довіреностей від імені Банку Заступнику Голови Правління та/або члену Правління.
Згідно з наказом від 26.08.2015 року № 294 “Щодо делегування повноважень на підписання довіреностей в ПУАТ “ФІДОБАНК” - п. 1 - “надати Заступнику Голови Правління ОСОБА_5 повноваження на підписання довіреностей від імені ПУАТ “ФІДОБАНК” на всіх працівників Банку та інших осіб, якщо цього вимагають інтереси Банку.
Таким чином, позовна заява була підписана особою, уповноваженою на це довіреністю, що видавалась їй заступником голови правління позивача, який відповідно до Статуту уповноважений на видачу довіреності керівником позивача головою правління.
Вказаний факт підтверджується належним чином засвідченими копіями наказу від 26.08.2015 року № 294 та Статуту позивача, доданими позивачем до відзиву на апеляційну скаргу (додаткові пояснення) (вх.№5999 від 10.06.2016 року) на виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року, а саме.
У пункті 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено про те, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК ( 1798-12 ) покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Апеляційний господарський суд приймає копії наказу від 26.08.2015 року № 294 та Статуту позивача як додаткові докази у справі, оскільки питання наявності у особи, що підписала позовну заяву, відповідних повноважень в суді першої інстанції позивачем не ставилося, а було порушено позивачем при поданні апеляційної скарги.
Також відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що наказ №294 від 26 серпня 2015 року та довіреність №1984 від 10 листопада 2015 року є недійсними правочинами в розумінні статті 215 та частини 3,5 статті 203 ЦК України, оскільки волевиявлення учасників зазначених правочинів не були вільним і не відповідали їхній внутрішній волі і вказані правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Однак, колегія суддів вважає такі твердження необґрунтованими, так як правочин щодо видачі довіреності №1984 від 10 листопада 2015 року не було оспорено в судовому порядку, а тому він вважається правомірним в силу статті 204 Цивільного кодексу України.
В той же час наказ №294 від 26 серпня 2015 року за своєю правовою природою взагалі не є правочином, а є розпорядчо-організаційним актом органу управління юридичної особи позивача, у зв'язку з чим до нього не можуть застосовуватися положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував порушив норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни цього рішення відсутні.
Керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 13 квітня 2016 року у справі № 922/508/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 24.06.2016 року.
Головуючий суддя Россолов В.В.
Суддя Гетьман Р.А.
Суддя Тихий П.В.