ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.06.2016Справа №910/5993/16
За позовом Державного підприємства «Держінвестконсалтинг»
До Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова
компанія»
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
ОСОБА_1
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова
компанія «Оранта»
Про стягнення 74 565,87 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представників учасників судового процесу:
від позивача: Барська Т.М. - по дов.; Мотицька С.М. - по дов.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Державне підприємство «Держінвестконсалтинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення 74 565,87 грн., з яких страхове відшкодування в сумі 40 416,39 грн., 3% річних в сумі 2458 грн. та інфляційні втрати в розмірі 31691,48 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2016р. порушено провадження у справі № 910/5993/16, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 та призначено розгляд справи на 25.04.2016р.
22.04.2016 представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а також у судовому засіданні подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які судом розглянуті та задоволені.
У судовому засіданні 25.04.2016р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи в дане судове засідання не з'явились, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 25.04.2016р. розгляд справи відкладено на 16.05.2016р., зобов'язано:
- відповідача та третю особу виконати вимоги ухвали про порушення провадження у справі у повному обсязі, а саме:
- відповідача надати суду належним чином завірену копію свідоцтва про реєстрацію ТЗ "Dacia Logan", реєстраційний номер НОМЕР_1; відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу;
- третю особі надати суду належним чином завірену копію свідоцтва про реєстрацію ТЗ "Dacia Logan", реєстраційний номер НОМЕР_1 та письмові пояснення по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються.
- позивача надати суду відомості про ДТП (розгорнуту довідку), яка сталась 14.11.2013 по АДРЕСА_1 за участю транспортних засобів "Dacia Logan", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та "Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5;
- Головне управління Національної поліції в Одеській області надати суду відомості про ДТП (розгорнуту довідку), яка сталась 14.11.2013 по АДРЕСА_1 за участю транспортних засобів "Dacia Logan", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та "Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5; інформацію щодо транспортного засобу "Dacia Logan", реєстраційний номер НОМЕР_1, зазначивши: дату перереєстрації, попередній реєстраційний номер транспортного засобу, VIN-код транспортного засобу; інформацію щодо транспортного засобу "Dacia Logan", реєстраційний номер НОМЕР_3, зазначивши: дату перереєстрації, новий реєстраційний номер транспортного засобу, VIN-код транспортного засобу.
Представник відповідача 16.05.2016 через канцелярію суду подав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів та відкладення розгляду справи, а в судовому засіданні надає усні пояснення, відповідно до яких підтримує подане клопотання.
Представники позивача проти клопотання про відкладення розгляду справи заперечують.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Вимоги ухвали суду від 25.04.2016 сторонами, третьою особою та Головним управлінням Національної поліції в Одеській області не виконані.
З огляду на викладене, ухвалою від 16.05.2016р. розгляд справи було відкладено на 30.05.2016р.
23.05.2016р. до господарського суду надійшла довідка №3/1-524вх від 18.05.2016р. Головного управління Національної поліції в Одеській області на виконання ухвали від 16.05.2016р. господарського суду міста Києва.
27.05.2016р. представником позивача подано суду письмові пояснення по суті спору.
У судовому засіданні 30.05.2016р. представниками позивача надано усні пояснення по суті спору.
Відповідач та третя особа у судове засідання 30.05.2016р. не з'явились, представників не направили, про причини неявки суд не сповістили, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
У судовому засіданні 30.05.2016р. представниками заявника подано клопотання про продовження строку вирішення спору.
Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання позивача про продовження строків розгляду справи.
За приписами ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
З матеріалів справи вбачається, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 14.11.2013р., цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу "Dacia Logan", державний номер НОМЕР_3 (після реалізації державний номер НОМЕР_1) з номером кузова НОМЕР_4 також було застраховано Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" за полісом серії АС ¹2423079.
Отже, враховуючи предмет та підстави позовних вимог, суд дійшов висновку, що рішення по справі може вплинути на права та обов'язки Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", внаслідок чого, суд вважає за необхідне з власної ініціативи залучити вказану особу до участі у розгляді справи в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Приймаючи до уваги наведене вище, ухвалою від 30.05.2016р. строк вирішення справи було продовжено на 15 днів, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" та відкладено розгляд справи на 15.06.2016р.
У судовому засіданні 15.06.2016р. представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.
Представником позивача надано усні пояснення по суті спору, відповідно до змісту яких останній позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач та треті особи у судове засідання 15.06.2016р. не з'явились, представників не направили, всіма правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористались, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Аналогічними правами у відповідності до ст.27 Господарського процесуального кодексу України наділено і третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Пунктом 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач та треті особи не з'явились у судове засідання 15.06.2016р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
В судовому засіданні 15.06.2016р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, Господарський суд міста Києва, -
14.11.2013р. о 21 годині 15 хвилин в місті Одеса по проспекту Шевченка, 4Д відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Dacia, державний номер НОМЕР_1, що належав ОСОБА_6, та керування яким здійснював ОСОБА_1, 2. Toyota, державний номер НОМЕР_2, керування яким здійснював ОСОБА_7.
З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що Державне підприємство «Держінвестконсалтинг» станом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди здійснювало користування транспортним засобом Toyota, державний номер НОМЕР_2 на підставі договору оренди №01/04 від 01.04.2013р., укладеного з Приватним акціонерним товариством «Президент-готель».
Відповідно до Наказу №01-11-2013р. від 01.11.2013р. Державного підприємства «Держінвестконсалтинг» вказаний автомобіль було закріплено за ОСОБА_5. На керування автомобілем Toyota, державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_5 видано доручення б/н від 01.11.2013р.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
За приписами ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Дорожньо-транспортною пригодою за вказаним нормативно-правовим актом визнається подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З наявної в матеріалах справи постанови від 28.11.2013р. Суворовського районного суду міста Одеси по справі №523/18280/13-п вбачається, що дорожньо-транспортна пригода 14.11.2013р. сталась в результаті порушення водієм автомобіля Dacia, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України.
Доказів оскарження та скасування наведеного судового рішення у визначеному чинним законодавством порядку матеріали справи не місять.
Статтею ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.
Отже, з наведеного вище вбачається, що відомості бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є публічними та можуть бути використані судом з метою визначення наявності полісу обов'язкового страхування у особи, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в межах провадження по справі №910/5993/16.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки №7/2-28/12512 від 11.05.2016р. Моторного (транспортного) страхового бюро України станом на 14.11.2016р. цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу Dacia, державний номер НОМЕР_1, було застраховано Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» за полісом ¹АС8828811. Строк дії полісу визначено з 04.11.2013р. по 03.11.2014р.
Одночасно, відповідно до означеної довідки цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу марки Dacia з vin-код НОМЕР_4 (такий самий як і Dacia, державний номер НОМЕР_1), проте, з державним номером НОМЕР_3 станом на 14.11.2013р. також було застраховано Публічним акціонерним товариством «Національна-акціонерна страхова компанія «Оранта» за полісом №АС2423079, строк дії якого встановлено з 06.06.2013р. по 05.06.2014р.
За приписами ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви. Особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов'язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов'язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.
Згідно ст.36 вказаного нормативно-правового акту страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, в тому числі, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що 28.11.2013р. Державне підприємство «Держівестконсалтинг» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» з заявою (повідомленням) про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування.
11.01.2014р. позивачем також було надано відповідачу постанову від 28.11.2013р. Суворовського районного суду міста Одеси по справі 523/18280/13-п.
Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» відповіді на заяву не надано, страховий випадок не врегульовано.
06.03.2014р. Державне підприємство «Держівестконсалтинг» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» з листом №06/03-2014р., в якому наголошовувало, що відповідачем так і не прийнято рішення щодо виплати страхового відшкодування.
Листом №1987 від 13.03.2014р. Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» повідомлено Державне підприємство «Держівестконсалтинг» про відмову у виплаті страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 14.11.2013р. В обґрунтування означеного рішення страховик посилався на нікчемність полісу ¹АС8828811.
Наразі, твердження відповідача щодо нікчемності полісу ¹АС8828811 в силу приписів ст.989 Цивільного кодексу України, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
За приписами ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Пунктом 3 ч.1 ст.989 Цивільного кодексу України визначено обов'язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.
При укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику (ч.3 ст.17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
З аналізу наведених норм полягає, що фактично їх дія розповсюджується у разі, коли страхувальником є одна й та ж особа, яка повинна подомити страховика про те, що її цивільно-правова відповідальність як власника/водія транспортного засобу вже застрахована.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки №3/1-524вх від 18.05.2016р. Головного управління Національної поліції в Одеській області, станом на момент укладання полісу №АС2423079 власником транспортного засобу був ОСОБА_8.
Одночасно, відповідно до означеної довідки 10.10.2013р., тобто, перед страхуванням цивільно-правової відповідальності власника/водія транспортного засобу Dacia, державний номер НОМЕР_1 у відповідача, автомобіль було знято ОСОБА_8 з реєстрації, а 15.10.2013р. право власності на вказаний транспортний засіб зареєстровано за ОСОБА_9.
Вказані обставини вказують, що при купівлі-транспортного засобу (внаслідок чого і було змінено його державний номер) страхувальник за полісом ¹АС8828811 не міг знати про те, що цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу вже застраховано Публічним акціонерним товариством «Національна-акціонерна страхова компанія «Оранта» за полісом №АС2423079, а отже, і не мав дійсної можливості повідомити про це Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія».
Тобто, з огляду на наведене вище, суд дійшов висновку щодо безпідставності тверджень відповідача про нікчемність полісу ¹АС8828811.
Таким чином, за висновками суду, звернення Державного підприємства «Держінвестконсалтинг» з розглядуваним позовом саме до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» є обґрунтованим.
У п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Обґрунтовуючи заявлений до стягнення розмір страхового відшкодування, позивачем представлено до матеріалів справи рахунок-фактуру №7956 від 10.02.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Автосервіс» (станція технічного обслуговування), відповідно до змісту якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_2 становила 40 416,39 грн.
Одночасно, відповідно до звіту про незалежну оцінку майна - колісних транспортних засобів, складеного Приватним підприємством «Екорт» на замовлення Державного підприємства «Держінвестконсалтинг», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 42 451,89 грн.
Виходячи з вартості ремонту, який було визначено Товариством з обмеженою відповідальністю «Омега-Автосервіс», позивачем заявлено до стягнення суму страхового відшкодування в сумі 40 416,39 грн.
Проте, за висновками суду, заявлення до стягнення з відповідача страхового відшкодування у визначеному вище розмірі є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.
Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
З представлених до матеріалів справи документів вбачається, що ліміт відповідальності страховика за полісом ¹АС8828811 складає 50000 грн. (по майну), а розмір франшизи - 1000 грн.
Тобто, приймаючи до уваги, що заявником не було враховано розміру франшизи, що визначений полісом ¹АС8828811, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Держінвестконсалтинг» до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" в частині стягнення страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню на суму 39 416,39 грн.
Наразі, з огляду на порушення відповідачем строків здійснення страхового відшкодування, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 2458 грн. та інфляційні втрати в розмірі 31691,48 грн. З приводу означених вимог суд зазначає наступне.
У частині другій статті 625 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини другої ст.8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 511 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Відповідно до частини першої статті 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.
Проаналізувавши норми статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У частині третій статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Отже, грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.
Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 01.06.2016р. Верховного Суду України по справі 6-927цс16, висновки наведені в якій у відповідності до приписів 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем було здійснено нарахування на суму страхового відшкодування без урахування розміру франшизи, що передбачена полісом ¹АС8828811.
Після проведення власного перерахунку суд дійшов висновку що з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 2399,89 грн. та інфляційні втрати в сумі 31610, 89 грн.
Згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32,33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м.Київ, Борщагівська, буд.145, ЄДРПОУ 23734213) на користь Державного підприємства «Держінвестконсалтинг» (01010, М.Київ, Печерський район, вул.Суворова, буд.13, ЄДРПОУ 37814212) страхове відшкодування в сумі 39 416,39 грн., 3% річних в сумі 2399,89 грн., інфляційні втрати в сумі 31610, 89 грн. та судовий збір в сумі 1356,96 грн.
3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
21.06.2016р.
Суддя О.М. Спичак