22 червня 2016 року м. Київ К/800/12624/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Загородній А.Ф.,
розглянувши клопотання ОСОБА_1 про повернення сплаченої суми судового збору за подачу касаційної скарги
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року
у справі № 826/3515/15
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України , Міністерства юстиції України
про зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року у справі № 826/3515/15 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.
21 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про повернення судового збору в сумі 1 378, 00грн., сплаченого за подачу касаційної скарги.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Згідно пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі також у випадках, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом пункту 5 частин 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя має дати оцінку наведеним у касаційній скарзі доводам, порівняти їх із висновками судів, викладеними в судових рішеннях, та вирішити питання, чи є необхідність перевірити висновки судів на підставі матеріалів справи.
Такі дії судді не є суто процесуальними діями і потребують оцінки обґрунтованості наведених у касаційній скарзі доводів порівняно з висновками судів у судових рішеннях.
Водночас за загальним змістом частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір повертається у випадку, коли настали процесуальні наслідки, які не залежать та не потребують розгляду справи по суті й оцінки обставин справи та наданих сторонами доказів.
Таким чином, вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» не можуть бути застосовані у разі відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 12 листопада 2014 року у справі №6-138цс14, від 16 червня 2015 року у справі №21-619а14 та від 29 березня 2016 року №21-3893а15.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору відсутні.
Керуючись статтями 98, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 7 Закону України «Про судовий збір»,-
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору.
Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Ф. Загородній