"08" червня 2016 р. м. Київ К/9991/29630/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Ємельянової В.І.,
Кобилянського М.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою прокуратури Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до прокуратури Харківської області, прокурора Харківської області про зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2011 року позивачі звернулися до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначали, що у лютому 2011 року звернулися до прокуратури Харківської області зі скаргою на неправомірні дії та бездіяльність прокуратури Дзержинського району міста Харкова, в якій просили провести перевірку у їх присутності, проте відповіді та інформації не отримали, чим порушено встановлені Конституцією України їх права.
Посилаючись на неправомірність дій та бездіяльності відповідачів просили зобов'язати усунути порушення прав та провести перевірку за участю заявників та у їх присутності.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року, позов задоволено частково: визнано неправомірними дії прокуратури Харківської області щодо направлення звернення від 28 лютого 2011 року до прокурора Дзержинського району міста Харкова для розгляду. У решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі прокуратура Харківської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просила скасувати судові рішення в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 лютого 2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 звернулися до прокуратури Харківської області зі скаргою щодо неналежного розгляду прокуратурою Дзержинського району міста Харкова повідомлення про вчинення злочину та з інших питань.
Супровідним листом від 02 березня 2011 року прокуратура Харківської області направила дане звернення за належністю до прокуратури міста Харкова для організації перевірки викладених доводів та прийняття рішення. Про такі дії повідомлено ОСОБА_5
Прокуратура міста Харкова 11 березня 2011 року направила звернення ОСОБА_5 прокурору Дзержинського району міста Харкова для організації перевірки викладених доводів та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства. Висловлено прохання повідомити заявника та прокуратуру міста Харкова про результати розгляду у встановлений термін.
30 березня 2011 року помічником прокурора Дзержинського району міста Харкова повідомлено заявника про результати перевірки його звернення, відповідно до яких постановою від 30 березня 2011 року у порушенні кримінальної справи відносно судді Дзержинського районного суду міста Харкова Шишкіна О.В. відмовлено за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого статтею 375 Кримінального кодексу України. Роз'яснено право оскарження постанови про відмову у порушенні кримінальної справи відповідно до вимог статей 99-1 та 236-1 Кримінально-процесуального кодексу України.
Частково задовольняючи позовні вимоги, окружний суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що направлення звернення (скарги) позивачів від 28 лютого 2011 року до прокуратури Дзержинського району міста Харкова, неправомірні дії та бездіяльність якої оскаржуються, є порушенням вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян».
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до частини першої статті 2 вказаного Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 вказаного Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З наведених вимог закону вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є публічно-правовий спір, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій.
Органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин, досудового слідства виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції й спори, що пов'язані з такими повноваженнями не належать до юрисдикції адміністративних судів.
При цьому відповідно до статей 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, дії органів дізнання, слідчого, прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Згідно з вимогами частин першої та другої статті 3 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року провадження в кримінальних справах на території України здійснювалося за правилами цього Кодексу. При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.
Завданнями кримінального судочинства відповідно до статті 2 Кримінально-процесуального кодексу України були охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Фактичним предметом спору в даній справі є оскарження дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - прокуратури щодо винесення постанови про відмову у порушенні кримінальної справи за їх заявою, тобто оскарження процесуальних дій, які регулювалися статтею 99 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.
Також відповідно до повідомлення прокуратури про результати розгляду звернення позивачів їм роз'яснено можливість оскаржити постанову про відмову в порушенні кримінальної справи прокурору або до суду відповідно до вимог статей 99-1 та 236-1 Кримінально-процесуального кодексу України.
Отже, спірні відносини, що виникли між сторонами по даній справі не є управлінськими, а повноваження відповідача в цих правовідносинах регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.
Захист прав позивачів, з урахуванням обов'язковості дотримання вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, вимагав би від адміністративного суду перевірки дотримання відповідачами вимог Кримінально-процесуального кодексу України.
Адміністративний суд не має повноважень на здійснення такої перевірки та на відновлення порушених у рамках кримінального процесу прав заявників.
За таких обставин вимоги про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів слідства та прокуратури щодо порушення кримінальної справи та досудового слідства повинні розглядатися у межах кримінального, а не адміністративного судочинства.
Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у справі.
Керуючись статтями 157, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокуратури Харківської області задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року скасувати, провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Судді: