Справа №2-44
2008 рік
24 червня 2008 року м. Косів
Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі головуючого судді Гордія В.І., з секретарем Корбутяк Н.М. , за участю представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косові справу за позовом ОСОБА_5 до Шешорської сільської ради, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання рішень Шешорської сільської ради Косівського району № 320, 321, 433 незаконними та визнання державних актів на право власності на земельну ділянку незаконними,
Зустрічним позовом: ОСОБА_7 до ОСОБА_5, треті особи: Шешорська сільська рада, ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним,
Позивачка ОСОБА_53вернулася в суд з позовом про визнання рішень Шешорської сільської ради Косівського району № 320, 321, 433 незаконними та визнання державних актів на право власності на земельну ділянку незаконними.
Позивачка ОСОБА_7 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним.
В судовому засіданні позивачка-відповідачка ОСОБА_5 свій позов підтримала, а зустрічний позов не визнала і суду пояснила, що у 1993 році її батько здійснював догляд за ОСОБА_8, надавав їй фізичну та матеріальну допомогу, вони обробляли присадибну ділянку площею 50 арів, яка була у ОСОБА_8 у постійному користуванні. 19.03.2006 року ОСОБА_8 померла і згідно заповіту вона стала власницею її будинковолодіння та всього майна, яке розміщене в с. Шешори, кут ОСОБА_9, будинок № 742. Рішенням Шешорської сільської ради Косівського району від 24 лютого 2007 року їй передано у власність земельну ділянку (ОСОБА_8 ) площею 25 арів. У наданні другої половини земельної ділянки площею 25 арів відмовлено, в зв'язку з тим, що ця земельна ділянка виділена ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Вважає ці рішення Шешорської сільської ради та державні акти - незаконними. Просить позов задовольнити. А у зустрічному позові відмовити за безпідставністю позовних вимог, оскільки заповіт був складений з дотриманням закону.
Представник відповідача ОСОБА_10, сільський голова позов в судовому засіданні не визнав і суду пояснив, що після смерті ОСОБА_8 було виділено і надано у власність позивачці земельну ділянку площею 0, 25 га, що передбачено законодавством. А інших 0, 25 га було розділено між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 згідно рішень сесії Шешорської сільської ради. За час життя ОСОБА_8 не приватизувала земельну ділянку і згідно заповіту позивачці не може перейти право власності на земельну ділянку площею 0, 50 га. Вважає позов безпідставним і просить у позові відмовити.
2
ОСОБА_7 в судовому засіданні первісний позов не визнала і суду пояснила, що їй згідно рішення Шешорської сільської ради було надано земельну ділянку у власність, що підтверджується державним актом від 24.05.2007 року просить у позові відмовити. А свій позов до ОСОБА_5 підтримала і суду пояснила, що заповіт від 10.02.2006 року посвідчений приватним нотаріусом учинений із грубими порушеннями норм цивільного кодексу України та інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій. Зокрема не зазначений час складання заповіту, а також і те, що ОСОБА_11 в той час знаходилась на стаціонарному лікуванні тому даний заповіт не міг бути складений в смт. Кути. За таких обставин просить позов задовольнити.
Представник третьої особи (ОСОБА_12В.) ОСОБА_2 первісний позов не визнав і суду пояснив, що згідно рішення № 321 від 24.04.2007 року його довірительці ОСОБА_6 передано у власність земельну ділянку площею 0, 1555 га для ведення особистого селянського господарства. Вважає це рішення законним та просить у позові ОСОБА_5 відмовити.
Суд вислухавши сторони, свідків та вивчивши матеріали справи прийшов до висновку, що у позовах: як і у позові ОСОБА_5, так і у позові ОСОБА_7 слід відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачці ОСОБА_5 перейшло все майно після смерті ОСОБА_8 (свідоцтво про смерть а.с. 6) згідно заповіту (а.с. 5). Земельна ділянка, якою за життя користувалася ОСОБА_8 не була приватизована і вона не могла розпоряджатися цією земельною ділянкою, в цьому випадку заповісти.
Згідно ст. 1225 ч.3 ЦК України до спадкоємців житлового будинку ... переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
В заповіті ОСОБА_8 не визначено інший розмір земельної ділянки. Отже, згідно ст. 121 ч.1 п. «г» ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах не більше 0, 25 га.
Тому сільська рада вирішуючи на сесії питання про передачу земельної ділянки ОСОБА_5 передала їй у власність 0, 25 га. А рішенням № 433 від 26.06.2007 р. (а.с. 11) відмовили у виділенні їй ще земельної ділянки площею 0, 25 га для ведення особистого селянського господарства в зв'язку з тим, що дана земельна ділянка знаходиться у власності інших осіб.
Копіями державних актів на право власності на земельні ділянки від 24.05. 2007р. підтверджується те, що ОСОБА_13 та ОСОБА_7І було передано у власність земельні ділянки ( а. с. 134, 172 ).
Згідно ст. 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито, безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутись до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу їй у власність або у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим кодексом. ОСОБА_8 цим правом не скористалася і такої заяви не подавала в сільську раду, (що підтвердив в судовому засіданні сільський голова), а також підтверджується довідкою від 23.06.2008 року № 368 виданою Шешорською сільською радою (а.с. 187 ).
Інших доказів про те, що ОСОБА_8 в всій час правомірно користувалася земельною ділянкою, тобто рішення про надання їй у користування цієї земельної ділянки позивачка суду не надала.
Отже у позові ОСОБА_5 слід відмовити.
Що стосується позову про визнання заповіту недійсним, то в судовому засіданні свідки дали такі показання:
Свідок ОСОБА_14, двоюрідна сестра померлої ОСОБА_15 суду пояснила,
3
що батько позивачки постійно допомагав її сестрі по догляду за господарством, і її сестра при житті завжди бажала залишити все своє майно позивачці.
Свідок ОСОБА_16, двоюрідна сестра ОСОБА_8 суду пояснила, що батько позивачки і вона сама завжди допомагали сестрі і доглядали її, а сестра в свою чергу говорила, що своє майно залишить ОСОБА_5
Свідок ОСОБА_17, двоюрідний брат позивачки дав суду аналогічні показання.
Свідок ОСОБА_18, суду пояснив, що він був у гостях на заручинах позивачки, і чув як при розмові померла тітка її говорила, що залишає своє майно їй. Також він суду пояснив, що померла користувалась спірною земельною ділянкою приблизно 15 років.
Свідок ОСОБА_19, суду пояснив, що позивачка є його племінницею, а її батько його рідним братом, який завжди допомагав померлій ОСОБА_8 . по догляду за господарством, а він допомагав брату, і померла завжди говорила, що все своє майно залишить позивачці.
Свідок ОСОБА_20 дав суду аналогічні показання.
Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що позивачка наймала її, щоб вона доглядала за померлою ОСОБА_8 , бо сама десь від'їжджала, що вона і робила.
Свідок ОСОБА_21 , суду пояснила, батько позивачки є її спів жителем, який завжди допомагав померлій ОСОБА_15 , а вона в свою чергу допомагала йому, і померла завжди говорила, що залишить своє майно позивачці.
Свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що він є батьком позивачки і з 1993 року допомагав померлій ОСОБА_8 , яка завжди казала, що своє майно залишить його дочці, а коли вона захворіла і попала до лікарні, то захотіла виразити свою волю у заповіті, що було нею зроблено.
Свідок ОСОБА_23 , суду пояснила, що вона є сусідкою померлої ОСОБА_15 , і вона бачила, що батько позивачки завжди допомагав її сусідці.
Свідок ОСОБА_24, суду пояснив, що позивачка працює у нього на роботі, і є хорошим працівником, яка належно виконує свої обов'язки, і за це він постійно допомагає їй. Він в хороших відносинах з її родиною. Також він пояснив, що завжди відвозив її в село до тітки за її проханням, і вона завжди допомагала своїй тітці, яка її дуже любила, і також пояснив, що йому відомо, що тітка говорила, що своє майно залишить своїй племінниці.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_8 ще задовго до смерті виразила свою волю і бажала передати все своє майно своїй племінниці ОСОБА_5, що і зробила склавши заповіт.
Крім того в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, ті факти на які посилається в своїй позовній заяві ОСОБА_7, тому у позові слід відмовити за безпідставністю.
Враховуючи наведене на підставі ст. ст. 119, 120, 121, 155 ЗК України ст. ст. 203, 1225, 1236 ЦК України, п. 157 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд -
У позові ОСОБА_5 до Шешорської сільської ради, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання рішень Шешорської сільської ради Косівського району № 320, 321, 433 незаконними та визнання державних актів на право власності на земельні ділянки незаконними - відмовити
4
У позові ОСОБА_7 до ОСОБА_5, треті особи: Шешорська сільська рада, ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним -відмовити.
Рішення суду вступає в законну силу через 10 днів з дня проголошення, якщо не буде подано заяву про апеляційне оскарження до Івано-Франківського апеляційного суду.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення до Косівського районного суду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд.