Справа № 2а-120-2009 р.
26 березня 2009 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області
в складі: головуючого - судді Маринчука М.П.
при секретарі Дехканбаєвій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Умань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Умань, Головного Управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
Позивач звернувся в суд із зазначеним позовом до відповідача, вказуючи на те, що він народився 1928 року і тому, відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є дитиною війни.
Вказує, що згідно ст.6 цього Закону, який набрав чинності з 1.01.2006р., йому з цього часу повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, така допомога у 2006-2007 роках йому не виплачувалась, так як Законом України "Про бюджет України на 2006 рік", статті 77, 110 та Законом України "Про бюджет України на 2007 рік", стаття 71, пункт 12 призупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на ці роки.
Зазначає, що рішенням Конституційного Суду України вказані статті законів України про бюджет на 2006 та 2007 роки визнано неконституційними, а тому він має право на виплату соціальної допомоги за ці роки, яка, за його розрахунками складає 2733 грн.30 коп.
Просить визнати протиправними рішення відповідачів, як суб'єктів владних повноважень та стягнути на його користь вказану суму, також просить поновити пропущений ним строк звернення до адміністративного суду, так як, на думку позивача, цей строк він пропустив по тій причині, що про факт порушення його права йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі після рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007 р., яким визнано положення окремих статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", що стосується соціальних гарантій громадян, неконституційними.
У судовому засіданні позивач підтримав позов в повному обсязі.
Представник відповідачів позов не визнав, вказавши, що відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України позивач пропустив річний строк для звернення до адміністративного суду, так як позовна заява до суду подана в лютому 2009 року, а бюджет на 2007 рік приймався у грудні 2006 року і про його зміст було відомо через засоби масової інформації, а тому наполягає на відмові у задоволенні позову.
Представник відповідачів пояснив, що Пенсійний Фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007р. №1261 і відповідно до п.15 цього Положення здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені його територіальні управління.
Зазначив, що відповідно до своїх повноважень Пенсійний Фонд України забезпечує ефективне використання коштів, що перебувають в його управлінні, а реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду джерел відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України, який щорічно затверджується КМУ, і що п.9 Положення про Пенсійний Фонд України вказує на вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного Фонду України, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають.
Аргументує, що оскільки Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України (ст.7), а не із бюджету Пенсійного Фонду України, тому будь-яких порушень закону з боку відповідача не вбачається і, крім того, в ст. 6 цього Закону не вказано яким саме органом та за рахунок яких коштів і джерел та в якому порядку здійснюється призначення і виплата пенсій.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд вважає, що у позові необхідно відмовити виходячи з наступного.
Позивач ОСОБА_1, згідно пенсійного посвідчення № 138231 від 19.05.2004 р, . набув статусу "Дитина війни" і має право на виплати, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", згідно зі статтею 6 якого йому повинна виплачуватись щомісячна пенсія з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Позивачу ні в 2006 р., ні в 2007 р. такі доплати до пенсії не проводились.
Відповідно до ст. 8 Конституції України вона має найвищу юридичну силу. Закони та нормативні акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Згідно ч. 2 ст. 95 Конституції України, виключно Законом України "Про Державний бюджет України" визначаються будь-які видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цілі спрямування цих видатків.
Як вбачається із законів України про Державний бюджет на 2006-2007 роки, видатки держави на фінансування виплат в розмірах, зазначених в Законі України "Про соціальний захист дітей війни" не передбачено.
Хоч Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 р. № 6-рп/2007 положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими обмежувались зазначені вище виплати, визнано такими, що не відповідають Конституції України, однак на думку суду це не тягне за собою автоматичне здійснення таких виплат, оскільки в бюджеті немає відповідного фінансування, а Рішення Конституційного Суду України зворотної сили не має.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про Державний бюджет України".
Відповідачі не мають повноважень на самостійне визначення розміру грошових доплат до пенсії "Дітям війни", та, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Змін до Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" в частині видатків на загальносуспільні потреби, що передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", не внесено.
Отже, оскільки, таких коштів на адресу Державного бюджету України не надійшло, то підстав стягувати зазначеної позивачем суми немає.
Крім того, позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС України річний строк звернення до суду, щодо вимог про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2007 роки, як дитині війни і підстав для його поновлення суд не вбачає, оскільки позивачу було відомо про наявність такого закону з моменту його прийняття.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду позивачем не доведені ті обставини на яких грунтується його позов, відповідачами доказана правомірність своїх дій, а тому підстав для задоволення позову немає.
На підставі викладеного, позовні вимоги безпідставні, необґрунтовані, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 159-163 КАС України, суд , -
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду, про що може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення заяву про апеляційне оскарження, а апеляційну скаргу - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий