"13" червня 2016 р. Справа № 916/851/16
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНВУГЛЕРЕСУРСИ" (вул. Радченко, 34 Б, м. Дружківка, Донецька область, 84200)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, буд. 5, м. Київ, 03680) в особі регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012)
про стягнення 8240,00 грн.
Суддя Бездоля Д.О.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 13.01.2016 р., № 26)
СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 8240,00 грн. збитків.
Підставою даного позову позивач визначив обставину незбереження вантажу при перевезенні.
Відповідач проти задоволення позову позивача заперечив, з підстав викладених у відзиві на позов, мотивуючи тим, що позивачем не було надано належних доказів вартості вантажу, а саме не надано документу вантажовідправника, що підтверджує вартість вантажу, у зв'язку з чим неможливо визначити вартість недостачі.
Ухвалою суду від 07.04.2016 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 27.04.2016 о 14 год. 15 хв.
Ухвалою суду від 27.04.2016 розгляд справи був відкладений на 20.05.2016 о 10 год. 30 хв. у зв'язку з неподанням сторонами усіх витребуваних судом доказів по справі.
Ухвалою суду від 20.05.2016 строк розгляду спору був продовжений на 15 днів, а розгляд справи відкладений на 13.06.2016 о 14 год. 15 хв. у зв'язку з неподанням позивачем витребуваних судом доказів по справі.
Дослідивши матеріали справи, суд -
30.10.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНВУГЛЕРЕСУРСИ" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ТРЕЙДІНГОВА КОМПАНІЯ" (Постачальник) було укладено договір поставки № 7/10, згідно з умовами якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю товар в кількості та за цінами, вказаними в додатках, специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти цей товар та оплати його вартість згідно з умовами даного договору.
Відповідно до п. 3.1. договору, товар постачається на умовах FCA - станція відправлення (Інкотермс 2010). У випадку прибуття вагонів до вантажоотримувача з ознаками (наслідками) нестачі вантажу, складається відповідний комерційний акт в порядку ст.129 Статуту залізниць України. У даному випадку Покупець оплачує товар за фактичною вагою, зазначеною у комерційному акті.
У специфікації від 19.11.2015 № 2/1 до договору від 30.10.2015 № 7/10 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОНВУГЛЕРЕСУРСИ" (Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ТРЕЙДІНГОВА КОМПАНІЯ" (Постачальник) узгодили поставку вугілля у кількості 240 тонн вартістю 319999,20 грн. без ПДВ та визначили, що вантажовідправником є ПАТ „ЦБФ „Росія”.
На виконання умов вказаного договору, вантажовідправник - ПАТ „ЦЗФ „Росія” зі станції відправлення Росія Донецька залізниця на станцію призначення ОСОБА_1 залізниця у вагоні № 65945172 відвантажило вантажоодержувачу - позивачу вугілля кам'яне (ДГ 13-100) у кількості 56,0 тон, що підтверджується накладною від 26.11.2015 № 50227370 та поясненнями сторін.
При перевантаженні вагону № 65945172 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці була виявлена недостача вантажу - вугілля кам'яного (ДГ 13-100) у кількості 5150 кг, про що був складений комерційний акт від 29.11.2015 РА № 011911/989/15.
Позивачем подана суду власна довідка від 14.03.2016 № 54 про те, що вартість недостачі - вугілля кам'яного (ДГ 13-100) у кількості 5150 кг - становить 8240,00 грн., які позивач визначив своїми збитками та просить суд стягнути з відповідача у даній справі.
Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно з п. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, належним та допустимим доказом вартості вантажу, недостача якого підтверджується у спірних відносинах комерційним актом від 29.11.2015 РА № 011911/989/15, має бути документ відправника, яким, як встановлено судом, є ПАТ „ЦЗФ „Росія”.
Натомість, позивач на підтвердження вартості недостачі вантажу подав суду власну довідку та специфікацію від 19.11.2015 № 2/1 до договору від 30.10.2015 № 7/10, підписану покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНВУГЛЕРЕСУРСИ" та постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ТРЕЙДІНГОВА КОМПАНІЯ", які не є згідно з п. 115 Статуту залізниць України допустимим доказом вартості вантажу.
Крім того, як встановлено судом, у п. 3.1. договору від 30.10.2015 № 7/10 покупець та постачальник узгодили, що у випадку прибуття вагонів до вантажоотримувача з ознаками (наслідками) нестачі вантажу, складається відповідний комерційний акт в порядку ст.129 Статуту залізниць України. У даному випадку Покупець оплачує товар за фактичною вагою, зазначеною у комерційному акті.
За цих обставин, господарський суд вважає, що позивачем не доведено, які саме та в чому полягають збитки позивача за наслідками недостачі вантажу у спірних відносинах. Тим більш, що суд ухвалами від 07.04.2016, від 27.04.2016 та від 20.05.2016 тричі вимагав від позивача подати суду докази реального понесення збитків (оплати товару), які останній суду не подав.
За цих підстав, господарський суд вважає, що у позові позивачу слід відмовити повністю.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНВУГЛЕРЕСУРСИ" відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОНВУГЛЕРЕСУРСИ".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повне рішення складено 21 червня 2016 р.
Суддя Д.О. Бездоля