"15" червня 2016 р. К/800/35834/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2015 року по справі № 809/512/15 (876/6679/15)
за позовом ОСОБА_4
до Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області
про визнання дій протиправними та скасування постанови про застосування
фінансових санкцій,
У грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування постанови від 25 червня 2013 року № 022212 про застосування фінансових санкцій.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2015 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області та скасовано постанову від 25 червня 2013 року № 022212 про застосування до ОСОБА_4 фінансових санкцій у розмірі 1700 грн.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, виходили з того, що Управлінням Укртрансінспекції в Івано-Франківській області не доведено правомірність прийняття постанови від 25 червня 2013 року № 022212 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 1700 грн.
Однак, при розгляді даної справи судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги, що статтями 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) регламентовано та встановлено правила щодо строків звернення до суду та наслідків їх пропуску в адміністративному судочинстві.
Частиною 1 статті 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк (частина 5 статті 99 КАС України). Відповідно по частини 4 статті 99 вказаного Кодексу якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Статтею 100 КАС України визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи про правопорушення транспортного законодавства згідно акта № 096819 від 17 травня 2013 року було призначено на 25 червня 2013 року. В подальшому, 20 червня 2013 року Управлінням Укртрансінспекції в Івано-Франківській області на адресу позивача було направлено виклик на розгляд справи, який він отримав 22 червня 2013 року, про що свідчить штамп відділення поштового зв'язку.
Після розгляду справи згідно пункту 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, враховуючи зафіксовані порушення законодавства, стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 винесено постанову від 25 червня 2013 року № 022212 про застосування фінансових санкцій у розмірі 1700 грн.
Відповідач листом від 25 червня 2013 року № 2082 вказану постанову направив позивачу, яку останній отримав 29 червня 2013 року, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Позивач відповідно до пункту 32 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті звернувся із скаргою № 33 від 2 липня 2013 року до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті на постанову № 022212 від 25 червня 2013 року про застосування фінансових санкцій.
Скарга позивача Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті залишена без задоволення. Вказане повідомлення, позивач отримав у серпні 2013 року.
Позов про скасування постанови від 25 червня 2013 року № 022212 про застосування фінансових санкцій ОСОБА_4 подано 26 грудня 2014 року, що підтверджено штампом на поштовому конверті, тобто майже через півтора року після закінчення строку на звернення до суду. При цьому, подаючи до суду позов, клопотання про поновлення строку на звернення до суду позивачем не подано.
Відповідачем 19 та 26 лютого 2015 року до суду були подані клопотання про залишення позову ОСОБА_4 без розгляду, аналогічне клопотання було заявлено і в запереченнях на адміністративний позов, поданих 20 квітня 2015 року.
Судами не розглядалось питання щодо поновлення строку ОСОБА_4 для звернення до суду з даним позовом.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті за недостатньо з'ясованими і перевіреними обставинами справи, що мають значення для її правильного та обґрунтованого вирішення.
Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Управління Укртрансінспекції в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2015 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ємельянова В.І.
Судді Рецебуринський Ю.Й.
Стародуб О.П.