16 червня 2016 року м. Київ К/800/31036/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Ліпського Д.В.,
суддів: Головчук С.В.,
Черпака Ю.К.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання неправомірною відмови у виплаті винагороди за безпосередню участь в АТО, -
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання неправомірною відмови у виплаті винагороди за безпосередню участь в АТО.
Просив суд визнати неправомірною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у виплаті винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 виплатити йому винагороду за безпосередню участь в анти терористичній операції, відповідно до наказу Міністерства оборони України № 383 від 12 червня 2014 року ,,Про виплату винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України”.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року позов задоволено у повному обсязі.
Визнано неправомірною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у виплаті ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в анти терористичній операції. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 виплатити ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, відповідно до наказу Міністерства оборони України № 383 від 12 червня 2014 року ,,Про виплату винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України”.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року рішення першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями Чернігівський обласний військовий комісаріат звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 10 березня 2015 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виплату йому винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції. Листом від 16 березня 2015 року №1687 Чернігівським обласним військовим комісаріатом було відмовлено ОСОБА_1 у вказаній виплаті. Відмова мотивована тим, що винагорода за безпосередню участь в АТО за 2014 рік виплачується згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2014 року №158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» за місцем служби військовослужбовця на підставі наказу керівника установи з зазначенням періоду, за який здійснюється виплата. Підставою для видання наказу є клопотання (рішення) штабу АТО про залучення особового складу до безпосередньої участі в АТО. Позивачу вказано, що в його випадку це мають бути накази керівників секторів про прибуття у службове відрядження до складу сил та засобів, які залучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових (бойових) завдань та вибуття зі службового відрядження до місця постійної дислокації. Згідно наказу керівника сектору «А» від 29 жовтня 2014 року № 98 відрядження позивача було припинено у зв'язку з самовільним залишенням місця служби, а тому дата вибуття з сектору до місця постійної дислокації даним наказом не визначена. Також позивачу було запропоновано звернутись до керівника сектору щодо надання довідки про строк безпосередньої участі в АТО.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність відмови у виплаті даної грошової винагороди та необхідності зобов'язання відповідачів виплатити ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції.
Колегія суддів погоджується з даним висновком виходячи із наступного.
На підставі постанови на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2014 №158 “Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" військовослужбовцям у 2014 році виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях. Пунктом 2 вказаної постанови за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.
У 2015 році винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях виплачувалася на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року №24 “Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій”.
Пунктом 1 наказу Міністерства оборони України від 12 червня 2014 року №383 “Про виплату винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України” (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено виплачувати військовослужбовцям Збройних Сил України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 1 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.
Місячне грошове забезпечення для розрахунку цієї винагороди обчислювати, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі у зазначених операціях і заходах.
Відповідно до пункту 2 вказаного наказу винагорода має виплачуватись за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)).
Відповідно до пункту 3 розділу II Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 2 лютого 2015 року №49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у п. 1 цього порядку, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 березня 2014 року № 21 позивач був призваний на військову службу по мобілізації та призначений на посаду «командир відділення охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Відповідно до витягу з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 № 296 від 18 серпня 2014 року та посвідчення про відрядження № 119 від 18 серпня 2014 року, ОСОБА_1 було відправлено у відрядження до військової частини пп НОМЕР_1 , яка знаходиться у місті Яворів Львівської області, для тимчасового доукомплектування посад другої батальйонної тактичної групи вказаної військової частини. Згідно витягу з наказу командира військової частини-польової пошти НОМЕР_1 від 15 вересня 2014 року № 91 позивач прибув у розпорядження командира 2 батальйонної тактичної групи та з 11 вересня розпочав участь в антитерористичній операції.
Відповідно до наказу командира військової частини-польової пошти НОМЕР_1 від 08 листопада 2014 року №148 позивача слід вважати таким, що з 30 жовтня 2014 року припинив участь в антитерористичній операції та вибув у свою частину.
Отже, з вказаних наказів видно, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції в період з 11 вересня 2014 року по 29 жовтня 2014 року, включно, тому має право на отримання вищезазначеної винагороди.
Враховуючи те, що посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання неправомірною відмови у виплаті винагороди за безпосередню участь в АТО - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.В. Ліпський
Судді: С.В. Головчук
Ю.К. Черпак