15 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/220/16
Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Домусчі С.Д.,
- Кравець О.О.,
за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернувся до адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання неправомірними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу № 001-14967-110215 від 11.02.2015 року; зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо нього, як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року вказаний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявленого позову, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами у справі, що постановою Правління Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 року ПАТ «Дельта Банк», яка доведена до керівників структурних підрозділів банку 15.01.2015 року, віднесено до категорії проблемних банків та йому було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Також, з матеріалів справи вбачається, що 11.02.2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір № 001-14967-110215 банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у гривнях, відповідно до якого банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 та приймає від вкладника внесені ним в порядку, передбаченому цим договором, грошові кошти в сумі150000 грн. строком до 25.02.2015 року з нарахуванням 13% річних (а.с.10).
Відповідно до п. 1.8 зазначеного договору зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або депозитного рахунку вкладника, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору.
З наявних в матеріалах справи виписки з рахунку позивача № НОМЕР_2 (а.с.94) та витягу реєстру операцій ПАТ «Дельта Банк» (а.с.91) вбачається, що 11.02.2015 року на вказаний рахунок позивача № НОМЕР_2 з рахунку ОСОБА_4 № НОМЕР_1, також, відкритого в ПАТ «Дельта Банк», надійшли грошові кошти у сумі 150000 грн.
02.03.2015 року, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.
08.04.2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 71 «Про внесення змін до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 року № 51» та тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено на шість місяців з 03.03.2015 року по 02.09.2015 року включно.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 року «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено по 02.10.2015 року включно.
Наказами Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» № 408 від 29.05.2015 року та № 691 від 07.08.2015 року встановлені строки перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» до 01.10.2015 року Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк».
15.09.2015 року Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» затверджено результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.85-86).
16.09.2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» видано наказ № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями», згідно з яким застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та перелік яких наведено в Додатку № 1 до цього наказу (а.с.88).
Згідно з Додатком № 1 до даного наказу віднесено до нікчемних договір № 001-14967-110215 від 11.02.2015 року, укладений між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» (а.с.89).
Також, п. 1.4 вказаного наказу зобов'язано структурний підрозділ банку направити особам, перелік яких наведено в Додатку № 3 до цього наказу (до якого входить позивач), повідомлення про нікчемність правочинів згідно ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
23.09.2015 року на адресу позивача АТ «Дельта Банк» було надіслано повідомлення № 8821/1636 про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 001-14967-110215 від 11.02.2015 року, укладеного останнім з АТ «Дельта Банк», відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.11).
02.10.2015 року, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту), позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній задовольняючи заявлені позивачем вимоги, вважає, що вони ґрунтуються на неповному дослідженні обставин справи, помилковому застосуванні норм матеріального права, виходячи з наступного.
Зі змісту ст. 26 Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку і сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, проте Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами в день внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Згідно статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, а виконавча дирекція Фонду протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Аналогічні вимоги містить і Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 року № 2, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 року за № 1581/21893.
При цьому, відповідно до ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.
Також, відповідно до ст. 38 вказаного Закону протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Так, за правилами ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI (чинного та в редакції на момент укладення позивачем спірного договору) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що на Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів покладено обов'язок щодо визначення переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, а так само визначити перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.
Також, Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить імперативну норму, яка в обов'язковому порядку зобов'язує Уповноважену особу Фонду забезпечити перевірку правочинів (договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (договорів), що є нікчемними з підстав, зокрема, в разі, коли банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Як вбачається з матеріалів справи, визнаючи нікчемним договір банківського вкладу (депозиту) № 001-14967-110215 від 11.02.2015 року, укладений позивачем з ПАТ «Дельта Банк», відповідач виходив з того, що банк уклав вказаний договір на умовах, які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, посилаючись на положення п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Доходячи такого висновку відповідач виходив з того, що Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» № 408 від 29.05.2015 року, встановлено, що фізичні особи-платники ініціювали перерахування з власних поточних та вкладних рахунків на вклади (депозити) певної кількості інших фізичних осіб грошових коштів у розмірі, що є необхідним для подальшого відшкодування коштів Фондом ініціатору переказу та/або отримувачу переказу.
При цьому, клієнти - ініціатори перерахування коштів були кредиторами АТ «Дельта Банк» за відповідними договорами банківських вкладів та/або договорами банківських рахунків.
Також, Комісією встановлено, що зазначені операції із перерахування грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладі (депозитні) рахунки фізичних осіб, відкриті в банку, які були здійсненні в період дії постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних», відповідно до якої банку було заборонено проведення будь-яких операцій за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. При цьому, керівників структурних підрозділів банку було повідомлено про обмеження на здійснення певних операцій, встановлені вказаною постановою, 15.01.2015 року.
Зі змісту наявного протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» від 15.09.2015 року вбачається, що Комісія дійшла висновку, що укладання між ПАТ «Дельта Банк» та фізичними особами після 16.01.2015 року договорів банківського вкладу, за якими здійснювалося зарахування коштів на вкладні рахунки від фізичних осіб, які є кредиторами банку та які не могли розраховувати на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з огляду на перевищення залишків на рахунку граничної суми відшкодування, мало наслідком надання банком кредиторам-фізичним особам переваги перед іншими кредиторами. При цьому, така перевага полягала у можливості отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб.
Більш того, комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» було виявлено, що кошти для зарахування на рахунок, зокрема, за депозитним договором банківського вкладу № 001-14967-110215 від 11.02.2015 року, укладеним між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», надійшли з рахунку ОСОБА_4, який є кредитором ПАТ «Дельта Банк», що є порушенням умов укладеного договору та п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», затверджених рішенням ради директорів АТ «Дельта Банк» протоколом № 14 від 20.03.2015 року.
Як вбачається з протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», Комісія дійшла висновку, що умови договорів банківських вкладів, укладених між банком та фізичними особами після 16.01.2015 року включно, зокрема, договір банківського вкладу № 001-14967-110215 від 11.02.2015 року, за якими здійснювалися перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, що є одночасно кредиторами банку, надають кредиторам-фізичним особам переваги перед іншими кредиторами, а отже - такі договори банківського вкладу є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
На підставі встановлених Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» обставин, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» 16.09.2015 року видано наказ № 813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями», згідно з яким застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону, та перелік яких наведено в Додатку № 1 до цього Наказу.
Згідно з Додатком № 1 до даного наказу віднесено до нікчемних договір № 001-14967-110215 від 11.02.2015 року, укладений між позивачем та ПАТ «Дельта Банк».
Проте, суд першої інстанції вирішуючи спірне питання не надав належної оцінки наведеним підставам для визнання договору № 001-14967-110215 від 11.02.2015 року, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», нікчемним, на які посилався Уповноважена особа Фонду.
Так, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що, як встановлено Уповноваженою особою Фонду та підтверджується випискою з рахунку позивача № НОМЕР_2 (а.с.94) та витягом реєстру операцій ПАТ «Дельта Банк» (а.с.91), кошти у сумі 150000 грн., з огляду на отримання яких позивач просить зобов'язати відповідача включити його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів, були перераховані 11.02.2015 року на рахунок позивача № НОМЕР_2 з рахунку ОСОБА_4 № НОМЕР_1, також, відкритого в ПАТ «Дельта Банк».
Водночас, відповідно до п. 1.8 договору банківського вкладу № 001-14967-110215 від 11.02.2015 року, укладеного ПАТ «Дельта Банк» з позивачем, зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору.
У пункті 2.2 договору зазначено, що із підписанням цього договору вкладник засвідчує, що він ознайомлений з Правилами та погоджується вважати обов'язковими для застосування до взаємовідносин, які виникли на підставі цього договору.
Пунктом 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» визначено, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум вкладника від третьої особи не допускається (крім зарахування грошових сум від законного представника за вкладами на ім'я особи, законного представника якого він є, та, крім інших випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами Банку.
За викладених обставин, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що позивачу були встановлені індивідуальні умови за договором банківського вкладу, зокрема, він отримав окремі переваги в порівнянні з іншими вкладниками, оскільки, відповідно до п. 1.8 договору та п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається, проте, позивачу було дозволено здійснити поповнення депозитного рахунку шляхом перерахування грошових коштів від третьої особи, що і було зроблено ОСОБА_4 та рахунок позивача ним був поповнений на суму 150000 грн.
Також, колегія суддів враховує, що відповідно до наведених вище положень ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом.
Тобто, для отримання відшкодування за вкладом фізичної особи, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб мають бути наявні дві умови, а саме: особа має бути вкладником та повинна мати вклад.
В свою чергу, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 цього Закону вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Разом з тим, аналізуючи статтю 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в частині визначення терміну вклад - можливо виділити істотні ознаки грошового вкладу, а саме: грошові кошти мають бути залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника); має бути договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку.
Під залученням грошових коштів розуміють тимчасово вільні кошти вкладників - фізичних та юридичних осіб, які мобілізовані банком на певних умовах і на певний термін чи до запитання. Ці кошти зберігаються на рахунках клієнтів-вкладників і використовуються відповідно до режиму рахунку і банківського законодавства.
Метою проведення таких операцій є: залучення коштів для подальшого розміщення в активні операції; надання фінансових послуг; залучення коштів для поповнення ліквідності з метою розрахунків за зобов'язаннями.
Тобто, грошові кошти мають надійти (для вкладника) до банку, через касу банку або з іншої фінансової установи, тим самим збільшуючи ліквідність, а також зобов'язання банку на суму залучених грошових коштів від вкладника (зарплата, пенсія, стипендія).
Відповідно до пункту 2.9 Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 01.06.2011 року № 174, банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівник а банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Проте, на підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок до банку позивачем не надано належним чином оформленого документу банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору внесені.
Як встановлено Уповноваженою особою Фонду, підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, на рахунок позивача перераховані кошти з рахунку ОСОБА_4, розміщеного в ПАТ «Дельта банк», які не вносилися позивачем і не являються його коштами та не являються вкладом фізичної особи - вкладника, який в розумінні цілей Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підлягає відшкодуванню Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Також, як під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, позивачем не надано доказів в обґрунтування підстав перерахування ОСОБА_4 коштів у сумі 150000 грн. на рахунок позивача.
Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до постанови Правління Національного банку України № 692 від 30.10.2014 року ПАТ «Дельта банк» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів.
Крім того, зазначеною постановою вирішено з дня прийняття цієї постанови до кінця строку запровадити для банку обмеження, зокрема: здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсязі, що не перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валюти), та за процентними ставками, не вищими, ніж середні по банківській системі; не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, окрім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
Всупереч вказаній забороні, банк уклав договір з позивачем, чим було порушено вищезазначену постанову НБУ, яка є обов'язковою для виконання, та діючого законодавства у сфері банківської діяльності.
Відповідно до наведених положень п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Згідно п. 7 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не відшкодовує кошти, за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадиров В.В. прийшов до обґрунтованих висновків про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 001-14967-110215 від 11.02.2015 року, укладеного позивачем з ПАТ «Дельта Банк», відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та, як наслідок, є правомірним не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
За викладених обставин, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позивачем вимог є безпідставним.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до її неправильного вирішення по суті, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 березня 2016 року - задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду 28 березня 2016 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О.О. Кравець