Справа № 755/8552/16-п
13.06.2016 року суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 (далі - особа, що притягається до адміністративної відповідальності) 06.05.2016 о 14 годині 35 хвилин керуючи ТЗ «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1, по пр-ту Броварському зі сторони ст.м. «Дарниця» у напрямку ст.м. «Лівоборежна» в м. Києві, не дотрималася безпечного інтервалу та дистанції, внаслідок чого сталося зіткнення з ТЗ «БАЗ», д.н.з. НОМЕР_2, що призвело до пошкодження цих ТЗ, завдання матеріальних збитків та порушення вимог п. 13.1 ПДР України.
У судовому засіданні представник особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 зазначив, що складений протокол вважає таким, що не відповідає вимогам КУпАП, враховуючи відсутність доказів, які в контексті положень ст. 251 КУпАП, регламентують відомості, що можуть бути належними доказами в ході підтвердження тих чи інших обставин, у зв"язку з чим вина ґрунтується на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України, а тому справа підлягає закриттю на підставі ст. 247 КУпАП.
На підтвердження викладеної позиції надав висновок експертного дослідження № 78 від 10.06.2016.
У судове засідання, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, не з'явилася, про причини неявки не повідомила, але суд, виходячи з вище зазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає за можливе, враховуючи наявність представника (захисника) провести розгляд справи у її відсутність.
Тож, суд, заслухавши та проаналізувавши думку осіб, що беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, у тому числі з урахуванням письмових пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і іншого учасника ДТП щодо часу, місця, способу настання обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та безпосередньо їх ролі в їх настанні, приходить до наступного.
Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху.
Так, п. 13.1 ПДР України регламентовано, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
З п. 1.9 ПДР України слідує, що дорожні умови - сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан; дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і обєктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
У даному випадку, з висновоку експертного дослідження № 78 від 10.06.2016 слідує, що у діях водія ТЗ «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1, невідповідностей вимогам п. 13.1 ПДР не вбачається, а невідповідність дій водія автомобіля БАЗ, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо- транспортної пригоди.
Указаний доказ, суд враховуючи положення ст. 251 КУпАП, визнає належним та допустимим.
Щодо схеми місця ДТП, яка складена за місцем пригоди слідує, що вона містить графічно зображені та зафіксовані об'єкти про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів, транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та інше), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об'єктів, зображених на схемі, на зворотному боці схеми зазначено характеризуючі дані транспортних засобів та відомості про їх пошкодження, які в своїй сукупності свідчать тільки про те, що між транспортними засобами сталося ДТП, однак останні однозначно вказують на те, що у діях саме особи, яка притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад правопорушення за ст. 124 КУпАП, що полягає у недотриманні п. 13.1 ПДР України.
Інакше кажучи, якби особа, що притягається до адміністративної відповідальності, вчиняла дії вказані у протоклі, то її ТЗ не отримав би ті пошкодження, які є наявними у нього.
Адже, водій ТЗ «Lexus», д.н.з. НОМЕР_1, рухався прямолінійно та попереду його транспортного засобу з об'єктів чи транспортних засобів, відносно яких необхідно було дотримуватись безпечного інтервалу не було, також не було транспортних засобів попереду, до яких необхідно було б дотримуватись безпечної дистанції, а автомобіль БАЗ наближався з заду не в полі зору водія, і вплинути на його переміщення у водія автомобіля «Lexus» не було можливості.
Тобто, у цій дорожньо-транспортній ситуації, виходячи з фактичних обставин взаємного зближення транспортних засобів, з технічної точки зору, водій автомобіля БАЗ, який рухався попутно по відношенню до руху автомобіля «Lexus» та здійснював його випередження, повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 13.1. та 10.1. Правил дорожнього руху.
Бо, виходячи з того, що до зіткнення транспортні засоби рухалися попутно та водій автомобіля БАЗ виконував випередження автомобіля «Lexus» та розпочав раптову зміну напрямку в право, то останній повинен був дотримуватись безпечного інтервалу та перед зміною напрямку руху впевнитись в безпеці маневру.
Тож, в даній дорожній обстановці технічної можливості уникнути зіткнення з боку водія автомобіля «Lexus», навіть, при дотриманні ним усфх Правил, не було.
Зазначений доказ, суд, виходячи з положень ст. 251 КУпАП, визнає належним та допустимим, у зв'язку з чим приходить до висновку про відсутність у її діях порушення ПДР України, зокрема п. 13.1 Правил.
Щодо письмових пояснень водія ОСОБА_3 від 06.05.2016, то суд виходить з того, що вони не кореспондуються з даними, які містяться у схемі ДТП та отриманими ТЗ пошкодження за її наслідками, у зв'язку з чим суд вважає цей доказ сумнівним, оскільки він не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), а наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
При цьому, відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України суд вважає такими, що не можуть бути визнані належним та допустимим доказом відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв"язку з їх не відповідністю нормам ст. 256 КУпАП, положенням Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за № 1408/27853), надалі - Інструкції) та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністратвине правопорушення не може бути беззаперечним доказам вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Будь-яких інших доказів в ході судвого розгляду здобуто не було та суду не надано.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, з урахуванням положень ст. 251 КУпАП та вимог Інструкції, вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи, дана правова норма не передбачає судового рішення про направлення справи на дооформлення.
А, згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністі події і складу адміністративного правопорушення.
У зв'язку з чим, дане адміністративне провадження, з урахуванням вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин визначених п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 6, 33-35, 124, 221, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280, 321 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-291 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
С у д д я: О.В. Бірса