"01" червня 2016 р. м. Київ К/800/35414/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
при секретарі: Корецькому І.О., розглянувши у судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (правонаступник Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби)
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013
у справі № 816/3087/13-а Окружного адміністративного суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2013 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 05.02.2013 № 0000952280.
У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 18.01.2013 № 22/1-22-80-35912126. Згідно з цим актом товариство порушило норми пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищив податковий кредит на 579315,00 грн. у податковому обліку за липень 2012 року за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ «Сінтезпродсервіс» та підписаними не уповноваженою особою. У результаті вказаних порушень позивачем занижено ПДВ на загальну суму 579315,00 грн. у податковому обліку за липень 2012 року.
За результатами перевірки контролюючим органом стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.02.2013 № 0000952280 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 579315,00 грн. за основним платежем та 144829,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).
Як свідчать матеріали справи, між ТОВ «ОТП Лізинг» (лізингодавець) та ТОВ «Сінтезпродсервіс» (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу від 16.05.2011 № 162- L (а.с. 46-60). За умовами цього договору лізингодавець зобов'язується набути у власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, наведене в специфікації (предмет лізингу), а лізингоодержувач - прийняти предмет лізингу, сплачувати лізингові платежі та інші платежі, встановлені договором. Підстави та порядок повернення лізингоодержувачем майна встановлені пунктами 6, 7, 8 договору. Згідно з приєднаною до справи копією специфікації до вказаного договору (додаток 1) предметом лізингу є колісний трактор, модель МТ 665 С, виробництва компанії «Chalienger» (США), серійний номер В 062011, вартістю 1542673,53 грн. (з ПДВ); місце передачі та подальшої експлуатації предмета лізингу - м. Калинівка Вінницької області (а.с.60). Графік сплати лізингових платежів в загальній сумі 1296774,17 грн. (з ПДВ) встановлений сторонами договору впродовж періоду з 25.06.2011 по 25.05.2014 (а.с. 61-62).
Спір виник у зв'язку із збільшенням ТОВ «ОТП Лізинг» податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року на 579315,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Сінтезпродсервіс» 26.07.2012 № 2607011, № 2607012, № 2607013, № 2607014, № 2607015 та 31.07.2012 № 3107114 , в яких є посилання на договір фінансового лізингу від 16.05.2011 № 162- L (а.с. 26-31).
У цих податкових накладних особою, яка склала податкову накладну, вказано ОСОБА_2, згідно є даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником ТОВ «Сінтезпродсервіс» та особою, уповноваженою діяти від його імені, є ОСОБА_3
За визначенням, наведеним у абзаці першому підпункту 14.1.191 пункту 14.1 ст. 14 ПК, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Постачанням товарів також вважаються: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу (абзац третій цього підпункту).
Підпунктом «а» пункту 185.1 ст. 185 ПК встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).
За змістом наведених норм право платника податку на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).
Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із ПДВ.
В основу судових рішень як першої, так і апеляційної інстанцій покладено висновки суду щодо підписання вище перелічених податкових накладних від імені ТОВ «Сінтезпродсервіс» уповноваженою особою, а відтак і оцінка цих податкових накладних з точки зору їх відповідності вимогам пункту 201.1 ст. 201 ПК як допустимого доказу права на податковий кредит. Так, суд першої інстанції, оцінюючи вище зазначені податкові накладні та надану позивачем під час розгляду справи копію наказу директора ТОВ «Сінтезпродсервіс» від 01.06.2010 № 46 «Про надання права підпису» (а.с. 133), яким заступнику директора з фінансових питань ТОВ «Сінтезпродсервіс» ОСОБА_2 надано право підпису паперових екземплярів податкових накладних цього товариства, зробив висновок про відсутність у останньої значення доказу по справі з огляду на те, що копія наказу не завірена, позивач не дав пояснення з приводу джерела її отримання. Натомість апеляційний суд зробив протилежний висновок щодо оцінки зазначених доказів, визнав, що податкові накладні підписані уповноваженою особою. При цьому апеляційний суд взяв до уваги надану представником позивача під час апеляційного провадження засвідчену копію наказу директора ТОВ «Сінтезпродсервіс» від 01.06.2010 № 46 (а.с. 173). Оцінюючи цей наказ, апеляційний суд прийшов до висновку про наявність у ОСОБА_2 права підписувати від імені ТОВ «Сінтезпродсервіс» податкові накладні, а відтак і про правомірне формування позивачем податкового кредиту за липень 2012 року.
Разом із тим, з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна погодитись повністю, оскільки вони зроблені без з'ясування обставин у справі, які відповідно до ст. 138 КАС України входять до предмету доказування. Так, як зазначено вище, в податкових накладних, на підставі яких позивач включив до податкового кредиту 579315,00 грн., є посилання на договір фінансового лізингу 16.05.2011 № 162- L.
До справи приєднані акти державного виконавця та акти опису й арешту майна (а.с.32-40), дати складення яких співпадають із датами виписки податкових накладних. Згідно з цими актами накладено арешт на майно, зокрема на трактор марки «Chalenger» MT 665C, серійний (заводський) номер В 080059, В 062051, борону дискову КNT 770/3-7.2 SZH, заводський номер 062/2011. Вказані акти складені у зв'язку з примусовим виконанням виконавчого напису нотаріуса від 15.06.2012 № 2212 про вилучення та повернення від ТОВ «Сінтезпродсервіс» на користь «ОТП Лізинг» трактору марки «Chalenger» MT 665C та дискової борони. Вказані документи дають підстави вважати, що мало місце повернення позивачу від ТОВ «Сінтезпродсервіс» майна, яке попередньо передавалось у лізинг. Однак, ці обставини, тобто обставини щодо змісту операцій з поставки, на які були виписані податкові накладні, на підставі яких позивач задекларував податковий кредит в сумі 579315,00 грн. за липень 2012 року, судами не були встановлені. До того ж, в податкових накладних, крім майна, яке вказано в специфікації до договору лізингу, вказано і інше майно (трактор марки «Chalenger» MT 665C з іншими серійними номерами, сіялки, культиватор, система паралельного управління, оприскувач причіпний). У зв'язку з цим доводи позивача, що між ним та ТОВ «Сінтезпродсервіс» відбулися операції із повернення майна із лізингу, які є операціями з постачання товару, тобто оподатковуваними операціями, не підтверджені доказами у справі.
Поряд із встановленням обставин щодо змісту господарських операцій, на які були виписані податкові накладні на загальну суму ПДВ 579315,00 грн., судам слід встановити і обставини їх фактичного здійснення. Так, згідно з актами державного виконавця та актами опису й арешту майна майно, вказане в специфікації до договору лізингу (предмет лізингу), на момент його вилучення на користь ТОВ «ОПТ Лізинг» знаходилось на території тракторного парку ПАТ «Калинівський агрохім». Обставини щодо фактичного користувача майна, яке передавалось у лізинг, підстав такого користування, передачі в користування, пов'язаних з цим розрахунків мають істотне значення для правильного вирішення спору з огляду на довід ДПІ, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Сінтезпродсервіс» не мали реального змісту. Суттєвими для оцінки цього доводу є обставини щодо діяльності ТОВ «Сінтезпродсервіс», яка, як свідчать приєднані до справи докази, характеризується ухиленням від виконання податкового обов'язку та від контролю за станом виконання обов'язку з боку контролюючих органів ( 12-13). Ці обставини не повинні були залишатися поза увагою суду і при оцінці доводів сторін щодо відповідності податкових накладних пункту 201.1 ст. 201 ПК з точки зору підписання їх уповноваженою особою.
Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.
Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні були мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.
Наведені вище порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права унеможливлюють висновок щодо правильності вирішення спору, а відтак у відповідності до ст. 227 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити обставини щодо здійснення оподатковуваних операцій між ТОВ «Сінтезпродсервіс» та позивачем, виписування податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за липень 2012 року. З цією метою, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві задовольнити частково, скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2013 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2013, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев