15 червня 2016 року Справа № 876/3389/16
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Костіва М.В. та Бруновської Н.В.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - ОСОБА_1;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Франківського районного суду м.Львова від 22.04.2015р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУ МВС України у Львівській обл. про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
14.11.2014р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив поновити строки на звернення до суду із розглядуваним позовом; скасувати постанову інспектора адміністративної практики БДПС ВДАІ з ОАТ м.Львова та АТІ серії ПС2 № 291504 від 10.11.2014р. у справі про адміністративне правопорушення, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП; судові витрати компенсувати з державного бюджету (а.с.1 і на звороті).
Постановою Франківського районного суду м.Львова від 22.04.2015р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.21-22).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_1, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задоволити (а.с.24-25).
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що спірна постанова у справі про адміністративне правопорушення складена без дотримання вимог закону (бланк постанови відрізняється від встановленої форми, у такій не зазначені повне найменування органу внутрішніх справ, до неї не долучено матеріали фото-, відео фіксації правопорушення). Також зібрані по справі докази не свідчать про вину апелянта у вчиненні правопорушення, через що склад правопорушення є відсутнім в діях останнього.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції, о 12 год. 50 хв. 10.11.2014р., позивач, керуючи легковим автомобілем марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1, на пл.Міцкевича у м.Львові, здійснив зупинку автомобіля в зоні дії знаку «Зупинка заборонена», чим допустив порушення правил зупинки та вимог дорожнього знаку, передбаченого п.3.34 розділу 33 додатку 1 до Правил дорожнього руху /ПДР/.
Вказані обставини стверджуються складеним протоколом про адміністративне правопорушення, із змісту якого чітко убачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, стосовно якої складено протокол (а.с.3).
На підставі наведеного, інспектором адміністративної практики БДПС ВДАІ з ОАТ м.Львова та АТІ старшиною міліції Григорчуком Ю.Ю. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 291504 від 10.11.2014р., згідно якої позивача було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. (а.с.2).
Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення відповідає дійсним обставинам справи, винесена з дотриманням норм чинного законодавства, стягнення накладено в межах санкції статті за вчинене правопорушення.
Колегія суддів вважає, що правові підстави для задоволення заявленого позову, є відсутніми з огляду на наступні обставини.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, який складений у встановленому порядку і підписаний ОСОБА_1, о 12 год. 50 хв. 10.11.2014р., позивач, керуючи легковим автомобілем марки «Шкода Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1, на пл.Міцкевича у м.Львові, здійснив зупинку автомобіля в зоні дії знаку «Зупинка заборонена», чим допустив порушення правил зупинки та вимог дорожнього знаку, передбаченого п.3.34 розділу 33 додатку 1 до ПДР.
Складений на місці вчинення правопорушення протокол є належним і допустимим доказом, на його підставі відповідачем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Згідно ч.1 ст.122 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.3.34 розділу 33 додатку 1 до ПДР, затв. постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001р., в зоні дії знаку «Зупинку заборонено» забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Отже, матеріалами справи стверджується факт здійснення позивачем зупинки транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена», через що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
На підставі наведеного, відповідачем правомірно накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що твердження апелянта про допущені порушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення штрафу не знайшли свого об'єктивного підтвердження під час розгляду справи в суді, вказані документи є належними доказами, які дають можливість чітко та однозначно встановити всі обставини вчиненого правопорушення.
Покликання апелянта на неправомірні дії з боку інспектора ДПС, допущені під час складання вищевказаних документів, є необгрунтованими, оскільки будь-яких доказів наявності таких дій суду не представлено; також з приводу цих порушень апелянтом не подавалися скарги на дії інспектора ДПС до органів ДАІ, прокуратури тощо.
Також суд не вправі приймати рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення, оскільки у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови суду не впливають та висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Франківського районного суду м.Львова від 22.04.2015р. в адміністративній справі № 465/7447/14-а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: М.В.Костів
Н.В.Бруновська