Справа: № 826/23552/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
15 червня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В.,
Гром Л.М.
за участю секретаря судового засідання: Строй Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-АВТО» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-АВТО» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації,
У жовтні 2015 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТС-АВТО», звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №100260002/2015/000343/1 від 18 червня 2015 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що постанова суду першої інстанції була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуально права, із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга - підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов - задовольнити.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та та компанією Tianjin Qiangbang Industrial Co., Ltd (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № TQ1-001, відповідно до якого продавець продає, а покупець придбає товар - листові ресори, деталі кріплення ресор і їх частини на умовах, визначених цим договором.
12 травня 2014 року між покупцем та продавцем було укладено Додаткову угоду № 1 до контракту, згідно якої ціну контракту було змінено (знижено), з суми 1 000 000,00 доларів США до суми 49 000,00 доларів США.
На виконання умов контракту № TQ1-001 від 12 травня 2014 року на підставі інвойсу № QBBH140111 від 12 січня 2015 року була здійснена поставка товару.
18 червня 2015 року позивачем через свого митного брокера в порядку електронного декларування подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію № 100260002/2015/172092 з метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, за вказаним контрактом, а саме: ресори листові пластинчасті до вантажних автомобілів, із чорних металів, оброблені гарячим способом та листи для них: А091-2902013-24 - 280 шт.; А091-2912013-24 - 280 шт.; А091-2902013-24-1 - 180 шт.; А091-29013-24-2 - 90 шт.; А091-2912013-24-1 - 180 шт.; А091-2912013-24-2 - 90 шт. Торговельна марка немає даних. Виробник: Tianjin Qiangbang Industrial Co., Ltd. Країна виробництва - CN.
Разом з митною декларацією декларантом подано до органу доходів і зборів перелік документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 статті 53 Митного кодексу України:
- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2013/0005124 від 07 травня 2015 року;
- міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 9823 від 16 червня 2015 року;
- коносамент № НО115040535 від 07 травня 2015 року;
- банківські платіжні документи № 3 від 20 січня 2015 року та № 5 від 22 квітня 2015 року;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 406 від 12 червня 2015 року;
- інвойс № QBBH140111 від 12 січня 2015 року;
- пакувальний лист № QBJY150424 від 24 квітня 2015 року;
- рахунок-проформу № QBBH140111 від 12 січня 2015 року;
- додаток № 1 від 02 лютого 2015 року до контракту № TQ1-001 від 12 травня 2014 року;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) № TQ1-001 від 12 травня 2014 року;
- інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного та радіологічного контролю товару № 2730 від 29 серпня 2015 року;
- сертифікат про походження товару загальної форми 15С1200С2308/00027 від 08 травня 2015 року;
- екологічну декларацію № 9017 від 16 червня 2015 року.
- копію митної декларації країни відправлення № 0217200150670292598 від 27 квітня 2010 року.
За наслідками опрацювання наданих декларантом позивача документів Київською міською митницею ДФС України встановлено наявність у них розбіжностей, а сааме - декларантом не надано договір (котракт) про перевезення, у зв'язку з чим відповідач запропонував декларанту позивача надати додаткові документи відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, шляхом надсилання електронного повідомлення, а саме:
- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
- виписку з бухгалтерської документації;
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;
- за власним бажанням інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Із переліку додатково витребуваних документів, декларантом позивача було надано прайс-лист виробника товару та копію митної декларації країни відправлення, а також листом № 18/06/2015 від 18 травня 2015 року повідомлено відповідача про те, що процедуру консультацій проведено, надати додаткові документи немає можливості.
За наслідками опрацювання додатково наданих позивачем документів, відповідачем виявлено відсутність у них всіх відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.
Київською міською митницею ДФС було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260002/2015/00611.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № 100260002/2015/000343/1 від 18 червня 2015 року.
Зокрема, відповідно до рішення № 100260002/2015/000343/1 митна вартість товару визначена на рівні 1,5100 USD/одиницю із застосуванням резервного методу.
У подальшому відповідачем надано згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом в повному обсязі, та щодо надання протягом 80 днів з дня випуску товарів відповідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у митниці обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Отже, право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 814/283/14), від 20 січня 2015 року (справа №822/175/14).
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів №100260002/2015/000343/1 від 18 червня 2015 року, в результаті перевірки поданих позивачем документів встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість та обраний метод її визначення не підтверджені документально, а саме: наявні розбіжності у документах наданих митниці (декларантом не надано договір (контракт) про перевезення.
Так, для усунення зазначених розбіжностей позивачу запропоновано надати: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; за власним бажанням інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Згідно із ст. 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, зокрема, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Таким чином, закон вимагає, що вже на етапі оформлення митної декларації декларант повинен надати митному органу інформацію у вигляді документів про вартість перевезення до пункту ввезення на митну територію України.
Митним кодексом України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (до них включені транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів), містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.
З матеріалів справи вбачається, що митним органом не вимагалось надання банківського платіжного документу, що підтверджує оплату за послуги перевезення.
Позивачем надано довідку про вартість транспортних витрат № 406 від 12 чеврня 2015 року, відповідно до якої транспортні витрати становлять 14 770 грн. Зазначено, що даний товар не страхувався.
Сторонами не заперечується, що зазначена довідка подавалась декларантом позивача під час митного оформлення товарів.
Тобто фактично позивачем надано документи на підтвердження вартості транспортних витрат та відпвідачем не зазначено обставин, які додатково витребовувані документи повинні підтвердити.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2016 року (справа №826/1898/14).
Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 29 травня 2012 року та 11 вересня 2012 року, зокрема в останніх було зазначено, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених чинним законодавством України, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості.
Крім зазначеного, колегія суддів звертає увагу, що у матеріалах справи міститься лист Торгівельно-промислової палати України №7206/08.2-3 від 28 вересня 2015 року, у якому зазначено, що назви Tianjin, Tianjin Xingang, Xingang позначають один і той самий порт, що знаходиться у місті Тяньцзін (Китай). А отже, і назви FOB Tianjin, FOB Tianjin Xingang, FOB Xingang - тотожні, оскільки позначають умови відвантаження на борт судна в одному і тому порту.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ВТС-АВТО» до Київської міської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Як вбачається з прохальної частини адміністративного позову, ТОВ «ВТС-АВТО» просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №100260002/2015/000343/1 від 18 червня 2015 року.
Проте, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Отже, користуючись правом, встановленим ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ «ВТС-АВТО» шляхом визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №100260002/2015/000343/1 від 18 червня 2015 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260002/2015/00611.
Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Так, судова колегія дійшла висновку про необхідність скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ «ВТС-АВТО» до Київської міської митниці ДФС України - задовольнити.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-АВТО» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТС-АВТО» до Київської міської митниці ДФС України - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС України від 18 червня 2015 року №100260002/2015/000343/1 про коригування митної вартості товару.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації від 18 червня 2015 року №100260002/2015/00611.
Постанова набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст постанови виготовлено 15.06.2016
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
Л.М. Гром
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Гром Л.М.
Безименна Н.В.