Справа: № 753/6886/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Леонтюк Л.К. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
15 червня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В.,
Гром Л.М.,
за участю секретаря судового засідання: Строй Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві, у порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_3 (в інтересах якого діє представник Всеукраїнської громадської організації «Товариство українських офіцерів» - ОСОБА_4) на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 (в інтересах якого діє представник Всеукраїнської громадської організації «Товариство українських офіцерів» - ОСОБА_4) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
У квітні 2016 року позивач, ОСОБА_3 (в інтересах якого діє представник Всеукраїнської громадської організації «Товариство українських офіцерів» - ОСОБА_4), звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправними рішення та дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у призначенні, перерахунку пенсії та її виплати з 01 січня 2016 року з урахуванням щомісячної премії у розмірі 380 відсотків посадового окладу та щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення на місяць;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити призначення, перерахунок пенсії та її виплату з 01 січня 2016 року із розрахунку: щомісячна премія - у розмірі 380 відсотків посадового окладу; щомісячна додаткова грошова винагорода - у розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення на місяць (не змінюючи та не скасовуючи при цьому решту вдів грошового забезпечення) із урахуванням суми інших видів грошового забезпечення.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 (в інтересах якого діє представник Всеукраїнської громадської організації «Товариство українських офіцерів» - ОСОБА_4) залишено без руху.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивачем (в інтересах якого діє представник Всеукраїнської громадської організації «Товариство українських офіцерів») подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду та зобов'язати Дарницький районний суд міста Києва постановити ухвалу про відкриття провадження у справі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, рішення прийнято з помилковим встановленням обставин справи.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно зі ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін; 2) змінити ухвалу суду; 3) скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду; 4) скасувати ухвалу суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; 5) визнати ухвалу суду нечинною і закрити провадження у справі; 6) скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.
Так, у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження зобов'язати Дарницький районний суд міста Києва постановити ухвалу про відкриття провадження у справі за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.
Підставою для постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції було те, що у позовних вимогах не вказаний представник позивача та відомості щодо нього, позивачем не сплачено судовий збір.
Даючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів не погоджується з таким обґрунтуванням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником
Відповідно до ч. 4 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.
Згідно з ч. 5 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.
Так, з позовом до суду першої інстанції звернувся ОСОБА_3. В інтересах позивача діє представник Всеукраїнської громадської організації «Товариство українських офіцерів» - ОСОБА_4, про що зазначено у позовній заяві (а.с.23).
Позовна заява підписана представником позивача за довіреністю - ОСОБА_4 (а.с.23).
Крім того, до адміністративного позову додано довіреність від 10 січня 2016 року про надання повноважень ОСОБА_4, ОСОБА_5 діяти від імені Всеукраїнської громадської організації «Товариство українських офіцерів» для захисту прав та інтересів члена Всеукраїнської громадської організації «Товариство українських офіцерів» ОСОБА_3.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна заява, що подана до суду першої інстанції представником Всеукраїнської громадської організації «Товариство українських офіцерів» - ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 не відповідає вимогам ч. 1 ст. 105, ч. 4 ст. 106 та ч. 5 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім зазначеного, суд першої інстанції, посилаючись на ст.. 89 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив, що позивачем не сплачено судовий збір за подання адміністративного позову.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року N 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, суди повинні застосовувати нормативно-правові акти у тій редакції, яка діяла станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу суду першої інстанції на те, що ст.. 89 Кодексу адміністративного судочинства України втратила чинність на підставі Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року.
Відповідно до п. 7 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній станом на дату подання адміністративного позову), від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява підписана ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від імені Всеукраїнської громадської організації «Товариство українських офіцерів» для захисту прав та інтересів члена Всеукраїнської громадської організації «Товариство українських офіцерів» ОСОБА_3.
Конституційним Судом України в рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 щодо офіційного тлумачення Конституційним Судом України пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв'язку з пунктом "г" частини першої статті 49 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до положень постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір», для поширення пільг щодо сплати судового збору на громадську організацію суди повинні з'ясувати наявність звернення особи до громадської організації про захист прав та визначення права звернення до суду в законі чи статутних документах.
Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви додано витяг зі Статуту Всеукраїнської громадської організації «Товариство українських офіцерів» та посвідчення ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 02 червня 2008 року, як члена Всеукраїнської громадської організації «Товариство українських офіцерів».
Так, колегія суддів дійшла висновку, що на спірні правовідносини розповсюджується дія п. 7 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній станом на дату подання адміністративного позову).
Згідно з вимогами ст.. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; 4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо; 6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.
Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.
Дослідження матеріалів справи дає підстави для висновку, що позовна заява ОСОБА_3 (в інтересах якого діє представник Всеукраїнської громадської організації «Товариство українських офіцерів» - ОСОБА_4) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії відповідає вимогам ст.. 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для залишення без руху позовної заяви ОСОБА_3.
Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 5 ст.. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви можуть бути оскаржені особою, яка подала позовну заяву.
Отже, у резолютивній частині ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року помилково зазначено, що судове рішення оскарженню не підлягає.
Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.199 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Виходячи з вищезазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Керуючись ст. ст. 160, 199, 202, 205, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 (в інтересах якого діє представник Всеукраїнської громадської організації «Товариство українських офіцерів» - ОСОБА_4) на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року - задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 12 квітня 2016 року - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 15.06.2016
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
Л.М. Гром,
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Гром Л.М.
Безименна Н.В.