Справа: № 810/2377/15 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
14 червня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стіропласт» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішення та картки відмови, -
У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Стіропласт» (далі - Позивач, ТОВ «Стіропласт») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС (далі - Відповідач, Митниця) про:
- скасування рішення від 07.04.2015 року №125130009/2015/710041/1 про коригування митної вартості товарів;
- визнання неправомірним нарахування Позивачу унаслідок коригування митної вартості товарів за рішенням Митниці від 07.04.2015 року №125130009/2015/710041/1 додаткових сум митних платежів: 5 690,47 грн. мита, 4 377,29 грн. додаткового імпортного збору на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання та 19 522,69 грн. податку на додану вартість;
- скасування картки відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.04.2015 року №125130009/2015/00049.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 року з урахуванням виправленою ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2015 року описки позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 07.04.2015 року №125130009/215/710041/1; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130009/2015/00049. При цьому суд першої інстанції виходив з того, Відповідачем необґрунтовано було відкориговано митну вартість імпортованого Позивачем товару, оскільки подані ТОВ «Стіропласт» документи є достатніми для підтвердження митної вартості товару, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині скасування рішення та картки відмови підлягають задоволенню. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що Позивачем не було надано жодного документу на підтвердження розрахунку складових зазначених у позовній вимозі сум, що унеможливлює перевірку їх достовірності.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом не було надано всебічну та повну оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за їх відсутності у відкритому судовому засіданні без фіксування останнього за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що між ТОВ «RSA Group» (Польща) (Продавець) та ТОВ «Стіропласт» (Україна) (Покупець) укладено контракт №0209 від 02.09.2014 року (Контракт) (а.с. 13-16), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує товари виробничо-технічного призначення.
Пунктом 1.4 Контракту визначено, що детальні дані з найменування, вартості, кількості, технічних та якісних характеристик товару вказуються у відповідних специфікаціях на окрему партію товару, які є невід'ємною частиною даного Контракту.
Згідно п. 1.4 Контракту поставка товару здійснюється на умовах FCA (склад Продавця) відповідно до міжнародних правил «Інкотермс» (у редакції 2010 р.). За взаємною згодою сторін можливі інші умови поставки. Конкретне місце поставки в межах Республіки Польщі (адреса складу) для кожної партії товару узгоджується сторонами та зазначається і Інвойсі та Специфікації на відповідну партію товару.
Валютою Контракту, яка може використовуватися для вираження ціни товару, та вказується у специфікаціях й інвойсах для кожної партії товару може бути EURO (євро), USD (долар США) або PLN (польський злотий) (п. 2.1 Контракту).
Відповідно до п. 3.1 Контракту ціна товару, валюта ціни, а також умови платежу для кожної партії попередньо узгоджується з Покупцем і вказуються Продавцем у відповідних специфікації для партії товару та інвойсі.
Позивачем до Митниці подано декларацію митну декларацію від 02.04.2015 року №125130009/2015/661315 (далі - МД) для митного оформлення імпортованого Позивачем за вказаним вище Контрактом товару - полістирол вторинний загального призначення, агломерат, у формі різнофракційних пористих кусків або пилоподібного порошку, однорідний термопластичний матеріал, перероблений у первинні форми у викладі різнофракційних пористих кусків або пилоподібного порошку, щільність 0,02-0,03 г/см3, розмір кусків 0,800-1,44 мм - 18615 кг (а.с. 70-71).
Митна вартість товару Позивачем визначена за ціною Контракту в сумі 10 238,25 доларів США. На підтвердження заявлених відомостей ТОВ «Стіропласт» подані, зокрема, наступні документи: Контракт; специфікацію №6 (а.с. 17), рахунок-фактура №0003/15 від 01.04.2015 року (а.с. 18-19), довідку про транспортні витрати від 01.04.2015 року №249 (а.с. 26), міжнародну товарно-транспортну накладну від 01.04.2015 року №338346 (а.с. 27), фактуру від 31.03.2015 року №FA/335/03/2015 (а.с. 29), пакувальний лист від 01.04.2015 року №1 (а.с. 30), проформу-інвойс від 30.03.2015 року №03/03/15 (а.с. 31), прайс-лист (а.с. 108), договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 14.08.2013 року №UA0354 (а.с. 20-24), сертифікат якості (а.с. 109).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Відповідач направив Позивачу електронне повідомлення (а.с. 6), в якому відповідно до ст. 53 МК України запропоновано декларанту подати додаткові документи, а саме: каталоги, прайс-листи виробника товару, виписку з бухгалтерської документації (щодо попередніх митних оформлень), договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями.
У відповідь Позивачем було надано наявні документи відповідно до ст. 53 МК України.
Рішенням про коригування митної вартості товарів від 07.04.2015 року №125130009/2015/710041/1 із застосуванням шостого (резервного) методу митну вартість товару №1 скориговано з 0,55 доларів США за одиницю товару до 0,7711 долари США за одиницю товару. Крім того, складено карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130009/2015/00049 (а.с. 77-78).
У зв'язку з цим 08.04.2015 року Позивачем подано до Митниці нову митну декларацію №125130009/2015/661377 (а.с. 12). У зазначеній митній декларації Позивачем було відкориговано митну вартість з урахуванням рішення №125130009/2015/710041/1, а товар випущено у вільний обіг.
На підставі встановлених вище обставин, проаналізувавши приписи ст. ст. 40, 42, 45, 54, 70, 72, 81, 88, 259, 260, 262, 264, 265, 266, 267, 268, 269 МК України, а також п. п. 5, 7, 9, 11, 13, 14 затвердженого постановою КМ України від 20.12.2006 року №1766 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей про її підтвердження, суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність застосування Митницею шостого методу при визначенні митної вартості імпортованого Позивачем товару за наявності можливості застосувати перший метод у зв'язку з достатністю поданих декларантом документів.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Приписи ч. 1 ст. 53 МК України визначають, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
При цьому документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій та шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Надаючи оцінку висновкам Митниці про неможливість підтвердження митної вартості товару, з якими не погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товару вказано, що метод за ціною договору не застосовується тому, що: враховуючи, що відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України декларант надав всі додаткові документи для підтвердження митної вартості товару та зважаючи на наявні розбіжності у числових значеннях у наданих документах, а саме числові значення у декларації країни відправлення, прайс-листі виробника, таблиці цін від продавця, проформі-інвойсі від продавця, інформації, зазначеної у листі щодо договорів з третіми особами, а також те, що експертний висновок про якісні та вартісні характеристики товару не може вважатись належним, так як висновок (заключення) не містить аналізу ринку зазначеного товару та цінової інформації біржових організацій, внаслідок чого неможливо впевнитись у достовірності наданих відомостей відповідно до ціноутворення товару. Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з невиконанням вимог ст. 59-60 МК України; методи згідно зі статтями МК України 62 та 63 не застосовуються у зв'язку з відсутньою інформацію щодо ціни складових для визначення за даними методами.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про необґрунтованість твердження Митниці про відсутність можливості обрахувати митну вартість товару за першим методом у зв'язку з відсутністю деяких документів та наявності розбіжностей, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Щодо твердження Апелянта про неможливість ідентифікації товару, імпортованого Позивачем, у зв'язку з відмінністю назв останнього в інвойсі від 01.04.2015 року №0003/15, проформі-інвойсі від 30.03.2015 року №03/03/15, рахунку №FA/335/03/2015 та специфікації №6 суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Дійсно, зі змісту специфікації №6 вбачається, що імпортованим товаром є агломерат полістиролу (Aglomerat PS) вартістю 550 доларів США за тону, що відповідає зафіксованій в інвойсі від 01.04.2015 року №0003/15 назві. Водночас, у рахунку від 31.03.2015 року №FA/335/03/2015, виписаному Продавцю від третьої особи, вказана назва товару - Aglomerat PS-Velux та Aglomerat PS Styrofoam, вартістю 2 польських злотих за кілограм. Натомість, у проформі-інвойсі від 30.03.2015 року №03/03/15 зазначено назву товару Aglomerat PS-Velux вартістю 550 доларів США за тону.
Разом з тим, Відповідачем не було враховано, що згідно листа Продавця від 02.04.2015 року №б/н (а.с. 34) компанія RSA Group Sp. z o. o. використовувала внутрішнє позначення на один і той же товар, враховуючи, що товар з найменуванням «Aglomerat PS-Velux» та товар з найменуванням «Aglomerat PS Styrofoam» за технічними, фізичними, хімічними та всіма іншими характеристиками в точності відповідає товару з найменуванням «Aglomerat PS».
Крім того, посилання Апелянта на відмінність викладеної у прайс-листі виробника від 04.03.2015 року №б/н (а.с. 108) вартості агломерату полістиролу сірого кольору (480 євро за тону) та білого кольору (550 євро за тону), а також невідповідність вартості, визначеної у прайс-листі виробника, вартості, вказаної у таблиці цін Позивачу у розмірі 550 доларів США за тону, є безпідставним. По-перше, ТОВ «Стіропласт» імпортувало полістирол сірого кольору (а.с. 87), по-друге, згідно міжнародного курсу на березень 2015 року 480 євро дорівнювало 515,80 доларів США, по-третє, ціна виробника товару не включала в себе витрати Продавця як посередника, комерційну вигоду, тощо.
Твердження Митниці про відсутність в експертному висновку Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати від 06.04.2015 року №Ц-157 (а.с. 106-107) даних щодо аналізу ринку імпортованого товару та цінової інформації біржових організацій, а відтак неможливості визнання його достовірним судовою колегією оцінюється критично, оскільки Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено положень чинного законодавства, якими врегульовано вимоги до складових експертного висновку вартості товару.
З наведеного випливає, що Позивачем були виконані вимоги митного органу щодо необхідності подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, у зв'язку з цим суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки Київського окружного адміністративного суду про відповідність поданих документів вимогам МК України. При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що з урахуванням документів і пояснень, наданих Позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, Відповідачем не доведено саме обґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення в частині наявності підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, відсутність її документального вирахування і підтвердження, або наявність обставин пов'язаності осіб, які вплинули на визначення митної вартості; графа 33 оскаржуваних рішень не містить чіткого переліку вказаних документів, які саме і не було надано і яким чином це вплинуло на визначення митних складових вартості товару.
Крім того, як вже зазначалося раніше, в рішенні про коригування митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.
Згідно правової позиції Верховного Суду України вказаної в постановах від 29.05.2012 року у справі №21-91а12, від 11.09.2012 року у справі № 21-262а12, від 30.06.2015 року у справі № 814/283/14 за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 (далі - Правила №598), що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів, у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Також зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 452 Митного кодексу України інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органом виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).
Зазначена позиція узгоджується з позицією Верховного суду України та Вищого адміністративного суду України, викладену в постанові від 22.10.2013 року № 21-326а13.
Отже, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Приписи ч. 2 ст. 58 МК України визначають, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у частині другій ст. 58 Митного кодексу України підстав у даній справі стала причиною неможливості застосування першого методу.
Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що Відповідачем не доведено, чому неможливо було застосувати інші методи визначення митної вартості, окрім резервного.
Згідно ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно ст. ст. 59, 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами або подібними (аналогічними), що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Водночас, матеріали справи свідчать, що Відповідач не спростував можливість застосувати метод 2а або 2б визначення митної вартості товарів (за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів), проте застосував метод 2ґ (резервний), не надавши будь-яких фактичних даних щодо неможливості застосування попередніх 2а-2г методів визначення митної вартості, про що не було зазначено і в оскаржуваному рішенні про визначення митної вартості товару.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з твердженням Київського окружного адміністративного суду, що подані декларантом документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.
Щодо решти висновків суду першої інстанції судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Разом з тим, оскільки таких порушень у ході розгляду справи встановлено не було, а сторони правомірність таких висновків суду першої інстанції під сумнів не ставили, розгляд справи здійснювався у межах апеляційної скарги.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стіропласт» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними дій, скасування рішення та картки відмови - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.