14 червня 2016 р. Справа № 902/373/16
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медівін" (вул. Пирогова, 10, м. Вінниця, 21100)
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 національний технічний університет (Хмельницьке шосе, 95, м.Вінниця, 21000)
про стягнення 12 541,81 грн.
Суд:
Суддя Кожухар М.С.
Cекретар судового засідання Матущак О.В.
Представники :
позивача: не з"явився
відповідача: ОСОБА_2 - за дорученням
третьої особи: ОСОБА_3 - за дорученням
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медівін", в якому позивач просило: стягнути з відповідача 55 900,52 грн., з яких: 43 358,71 грн. боргу з орендної плати, 11 066,33 грн. пені, 712,39 грн. - 3% річних, 763,09 грн. інфляційних; - розірвати договір оренди державного нерухомого майна від 16.07.2012 № 1206-НМ та зобов'язати повернути майно за актом приймання-передавання.
Ухвалою від 29.04.2016р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 17.05.2016р. із залученнями до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 національного технічного університету.
28.04.2016р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 41 від 28.04.2016р., в якому відповідач позовні вимоги визнав частково та просив стягнути з нього 6 140,58 грн. пені, 712,39 грн. - 3% річних, 763,09 грн. інфляційних; відмовити в задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору оренди державного нерухомого майна від 16.07.2012 № 1206-НМ.
Зокрема у відзиві на позовну заяву зазначено, що станом на дату подачі позовної заяви позивачем за відповідачем дійсно рахувалась заборгованість з орендної плати у розмірі 43 358,71 грн. Однак на 28.04.2016 року вищезазначена заборгованість була погашена в повному обсязі, що стверджується платіжними дорученнями за вказаний період.
На думку відповідача, розрахунок пені у розмірі 11 066,33 грн. є помилковим, незаконним та таким, що порушує права та інтереси відповідача, оскільки здійснений з порушенням ст.ст. 257, 258 ЦК України, п. 6 ст. 232 ГК України, п. 2.5 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17.12.2013р. № 14. Відповідач вважає, що пеня у даному випадку повинна нараховуватись за період починаючи з 16.06.2016р. (дата виникнення заборгованості) по 17.12.2016р. (граничний термін в шість місяців, за який може нараховуватися пеня) та становити 6 140,58 грн.
13.05.2016р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 44 від 13.05.2016р., ідентичний попередньому відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 17.05.2016р. розгляд справи відкладено на 07.06.2016р.
06.06.2016р. до суду від представника позивача надійшло письмове пояснення б/н від 06.06.2016р.
07.06.2016 р. від позивача надійшли: заява про відмову від позову та припинення провадження у справі в частині вимог про розірвання договору та зобов"язання повернути майно та заява про зменшення розміру позовних вимог та стягнення, відповідно, з відповідача 11066,33 грн. пені , 712,39 грн. річних та 763,09 грн. інфляційних.
Дані заяви прийняті судом до розгляду.
В судовому засіданні 07.06.2016р. оголошено перерву до 14.06.2016р.
В судове засідання 14.06.2016р. з'явились представники відповідача та третьої особи.
Позивач повноважного представника в судове засідання не направив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать підписи представників позивача безпосередньо на розписці суду від 07.06.2016р., в якій сторони повідомлені про дату наступного судового засідання.
Відсутність представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.
За таких обставин, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Ухвалою суду від 14.06.2016р. прийнято відмову позивача від позову та припинено провадження у справі в частині вимог про розірвання договору оренди державного нерухомого майна від 16.07.2012 № 1206-НМ та зобов'язання повернути майно за актом приймання-передавання.
Виходячи з поданої 07.06.2016 р. заяви позивача № 10-06/1686 від 06.06.2016р. про зменшення розміру позовних вимог, ціна позову становить 12 541,81 грн, з яких: 11 066,33 грн. пені, 712,39 грн. - 3 % річних, 763,09 грн. інфляційних.
Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
16.07.2012р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (Орендодавець) та Науково-виробничим підприємством - товариством з обмеженою відповідальністю "Медівін" (Орендар) укладено договір оренди № 1206-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі ОСОБА_1 національного технічного університету (далі - Договір).
Відповідно до умов цього Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові прибудовані приміщення (№142 - №148 за даними БТІ) (далі - майно), загальною площею 198,15 кв.м, за адресою: 21021, м. Вінниця, вул. Воїнів Інтернаціоналістів/ Келецька, 11/102, на 1-му поверсі 9-типоверхової будівлі гуртожитку №3 (Літ. Б), що перебуває на балансі ОСОБА_1 національного технічного університету, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02070693, (далі - балансоутримувач) і є державною власністю, вартість якого визначена шляхом проведення станом на 24.04.2012 незалежної оцінки і становить 770586,00 грн.
Майно передається в оренду з метою провадження господарської діяльності з медичної практики (п. 1.2. Договору).
Орендна плата перераховується до державного бюджету (казначейської служби) та балансоутримувачу - ОСОБА_1 національному технічному університету, у співвідношенні 70% до 30%, щомісяця не пізніше 10 числа, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.5. Договору).
Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати (п. 3.6. Договору).
Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 16 липня 2012 року по 16 липня 2013 року включно (п. 10.1. Договору).
На виконання умов договору, Балансоутримувач, за погодженням Орендодавця передав, а відповідач прийняв в оренду нерухоме майно - нежитлові прибудовані приміщення (№142 - №148 за даними БТІ), загальною площею 198,15 кв.м, за адресою: 21021, м. Вінниця, вул. Воїнів Інтернаціоналістів/Келецька, 11/102, на 1-му поверсі 9-поверхової будівлі гуртожитку №3 (Літ. Б), про що складено акт приймання - передавання державного нерухомого майна від 16.07.2012р.
18.06.2013р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та Науково-виробничим підприємством - товариством з обмеженою відповідальністю "Медівін" укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди від 16.07.2012 № 1206-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі ОСОБА_1 національного технічного університету, відповідно до якої: у п.3.5. розділу 3 "Орендна плата" договору оренди слова та цифри "не пізніше 10 числа" змінено на слова та цифри "не пізніше 15 числа"; у п.5.9. розділу 5 "Обов'язки орендаря" договору оренди слова та цифри "до 10 числа" змінено на слова та цифри "до 15 числа"; у п.8.6. розділу 8 "Права орендодавця" договору оренди слова та цифри "до 10 числа" змінено на слова та цифри "до 15 числа"; у розділі 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення договору" договору оренди п.10.1 доповнено реченням у редакції: "Дію договору оренди продовжено до 14 липня 2016 року включно.".
30.01.2015р., за погодженням Балансоутримувача та Орендодавця, між Науково-виробничим підприємством - товариством з обмеженою відповідальністю "Медівін" (Сторона - 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медівін" (Сторона - 2) укладено договір про передачу прав та обов'язків за договором оренди державного майна від 16.07.2012 №1206-НМ.
30.01.2015р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медівін" укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди від 16.07.2012 № 1206-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі ОСОБА_1 національного технічного університету, відповідно до якої, у зв'язку із передачею прав та обов'язків орендаря за договором оренди від 16.07.2012 № 1206-НМ від науково-виробничого підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Медівін" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25494262) до товариства з обмеженою, відповідальністю "Медичний центр "Медівін" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36886710), сторони виклали преамбулу договору у новій редакції.
Зобов"язання щодо сплати орендної плати виконувалось відповідачем не належним чином, в зв"язку з чим, позивач нарахував до стягнення з відповідача 11 066,33 грн. пені (за період з 16.06.2015 р. по 07.04.2016 р. із заборгованості з орендної плати, яка нараховна за період з травня 2015 р. по лютий 2016 р.), 712,39 грн. - 3 % річних, 763,09 грн. інфляційних.
Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов такого висновку.
В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші право чини.
Як зазначено у ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ч. 1 ст. 19 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна").
Відповідно до ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.
У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).
Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.
Наданий позивачем розрахунок пені відповідає положенням законодавства, умовам договору та обставинам справи.
Заперечення відповідача щодо нарахованої суми пені судом не приймаються, оскільки позивачем здійснено розрахунок пені на суму заборгованості за кожен місяць оренди окремо з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 258 ЦК України (Здійснений судом в якості перевірки розрахунок пені долучено до справи).
Також відповідає законодавству, умовам договору та обставинам справи розрахунок позивача 712,39 грн. річних.
Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 11 066,33 грн. пені та 712,39 грн. - 3 % річних підлягають задоволенню.
З приводу вимог про стягнення інфляційних втрат суд дійшов висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови №14).
У листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р. зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.
У розрахунку інфляційних втрат позивач припустився помилок, зокрема ним не враховано зазначені вищезазначені положення, в зв"язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 763,09 грн. інфляційних, підлягають частковому задоволенню в розмірі 728,14 грн.(здійснений судом в порядку перевірки розрахунок долучено до матеріалів справи).
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-4, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, -
1. Зменшені позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медівін" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 13327990, одержувач: УК у м. Вінниці /м. Вінниця/ 22080300, р/р 31115094700002, код ЄДРПОУ 38054707, банк одержувача: ГУ ДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015) 11066,33 грн. (одинадцять тисяч шістдесят шість грн. 33 коп.) пені, 712,39 грн. (сімсот дванадцять грн. 39 коп.) річних, 728,14 грн. (сімсот двадцять вісім грн. 14 коп.) інфляційних та 1374,16 грн. (одну тисячу триста сімдесят чотири грн. 16 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відмовити у позові в частині стягнення 34,95 грн. інфляційних втрат.
Повне рішення складено 15 червня 2016 р.
Суддя Кожухар М.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018)