09 червня 2016 року м. Київ К/800/36115/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівМороз Л.Л.
Шведа Е.Ю.
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "МБТ Трейд" до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення коштів за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Київська міжрегіональна митниця) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року
У січні 2014 року ТОВ "МБТ Трейд" в Окружному адміністративному суді
м. Києва пред'явило позов до Київської міжрегіональної митниці про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення коштів.
Просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від: 21 червня 2013 року №100250000/2013/600208/2 та №100250000/2013/600201/6; 26 червня 2013 року №100250000/2013/600223/2 та №100250000/2013/600239/2; 27 червня 2013 року №100250000/2013/600242/2, №100250000/2013/600252/2 та №100250000/2013/600250/1;
- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача внесені фінансові гарантії, що складаються із сплаченого мита та податку на додану вартість, у розмірах: 5908,60 грн.; 927,90 грн.; 3689,57 грн.; 4773,64 грн.; 1492,37 грн.; 7613,69 грн.; 1786,64 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ "МБТ Трейд" задоволено.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 березня 2014 року скасовано.
Адміністративний позов ТОВ "МБТ Трейд" задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 21 червня 2013 року №100250000/2013/600208/2, від 21 червня 2013 року №100250000/2013/600201/6, від 26 червня 2013 року №100250000/2013/600223/2, від 26 червня 2013 року №100250000/2013/600239/2, від 27 червня 2013 року №100250000/2013/600242/2, від 27 червня 2013 року №100250000/2013/600252/2, від 27 червня 2013 року №100250000/2013/600250/1.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Київська міжрегіональна митниця подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції у справі прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 липня 2012 року між ТОВ "Зелмер Маркет" (Польща) (Продавець) та ТОВ "МБТ ТРЕЙД" (Імпортер-Дистриб'ютор) укладено зовнішньоекономічний контракт № UA/001/2012, відповідно до пункту 2.1 умов договору Продавець зобов'язується поставити, а Імпортер-Дистриб'ютор зобов'язується придбати у власність та оплатити у встановлені терміни Товари в певному асортименті, зазначеному в рахунках, з метою його наступного оптового та роздрібного перепродажу на Території. На підставі зазначеного вище договору здійснювалась поставка товарів в адресу ТОВ "МБТ Трейд", що є імпортером - дистриб'ютором продукції торгової марки "Зелмер" (ZELMER) в Україні.
Для поставки товарів на внутрішній ринок України позивачем подано до митного оформлення декларації митної вартості та документи на підтвердження митної вартості товарів за переліком, зазначеним у картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, копії яких наявні в матеріалах справи.
Митна вартість товару була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості форми 1, тобто за ціною товарів, які імпортуються (вартість операції).
Проте, визначена в ВМД ціна згідно положень Митного кодексу України, митним органом прийнята не була, в зв'язку з чим винесено рішення про коригування митної вартості товарів:
- від 21 червня 2013 року №100250000/2013/600208/2 здійснено коригування на суму 5 908, 60 грн.;
- від 21 червня 2013 року №100250000/2013/600201/6 здійснено коригування на суму 927, 90 грн.;
- від 26 червня 2013 року №100250000/2013/600223/2 здійснено коригування на суму 3 689, 57 грн.;
- від 26 червня 2013 року №100250000/2013/600239/2 здійснено коригування на суму 4 773, 64 грн.;
- від 27 червня 2013 року №100250000/2013/600242/2 здійснено коригування на суму 1 492, 37 грн.;
- від 27 червня 2013 року №100250000/2013/600252/2 здійснено коригування на суму 7 613, 69 грн.;
- від 27 червня 2013 року №100250000/2013/600250/1 здійснено коригування на суму 1 786, 64 грн.
Як вбачається зі змісту спірних рішень відповідача про коригування митної вартості товарів при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження митної вартості встановлено наступні підстави для їх винесення, а саме:
1) неподання страхових документів; 2) невідповідність прайс-листа його "суті";
3) неподання транспортних (перевізних) документів.
Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Митницею дотримано вимог митного законодавства при визначенні митної вартості вказаного товару, а прийняті Митницею рішенні є законними та обґрунтованими.
Натомість, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Згідно з частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою прийняття оскаржуваних рішень слугував висновок митного органу про недостатність поданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом апеляційної інстанції подані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, які чітко підтверджують ціну товарів, що підлягає сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору відповідно до вимог частин четвертої, п'ятої статті 58 МК України.
Так, в матеріалах справи відсутні обґрунтовані відомості від митного органу щодо спростування контрактної ціни оцінюваних товарів, а тому відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім того, в матеріалах справи наявний Додатковий договір від 07 січня 2013 року № 2 до Рамкового договору на перевезення від 31 серпня 2012 року, в якому сторонами визначено вартість перевезення, зокрема за напрямком Жешув-Київ.
Згідно із загальновідомою інформацією населений пункт Рогожниця є складовою частиною Жешувського повяту (гмини Глогув-Малопольські).
Таким чином, надані документи містять необхідну інформацію для обчислення та дають змогу перевірити числове зазначення митної вартості, а така підстава для коригування митної вартості, взагалі не згадана у жодному з рішень про коригування.
Також апеляційним судом вірно зазначено, що зауваження до суті прайс-листа не можуть бути підставою для відмови у митному оформленні, оскільки позивач надав цей документ добровільно, подання прайс-листа не було його обов'язком. Крім того, ні МК України, ні в будь-якому нормативно-правовому акті не визначено вимоги до форми, змісту, реквізитів тощо прайс-листа. Відтак зазначення в якості адресата у тексті прайс-листа ТОВ "МБТ ТРЕЙД", не спростовує його доказовий (підтвердний) характер в розумінні положень статті 53 МК України.
Згідно з матеріалами справи страхові документи та відомості про вартість страхування були надані митному органу про що зазначено у самому рішенні про коригування (розділ 18 - код документа 3007, 3008), також інформація про надання таких документів міститься у картці відмови прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250000/2013/01159.
Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МБТ Трейд" до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення коштів - без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Швед Е.Ю.