08 червня 2016 року м. Київ К/800/27497/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: Стародуб О.П. (суддя-доповідач), Мойсюк М.І., Пасічник С.С.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційні скарги ОСОБА_4 та Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2013р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві, Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області, Полтавської міської ради, Полтавської обласної ради про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, -
У вересні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення на його користь утриманого з вихідної допомоги податку з доходів фізичних осіб у розмірі 44633,86 грн та утриманого з щомісячного грошового утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 481,40 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2013р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013р., позов задоволено частково.
Визнано дії відповідачів протиправними та стягнуто на користь позивача суму утриманого з щомісячного грошового утримання податку з доходів фізичних осіб у розмірі 481,40 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодились позивач та відповідач - Державна податкова інспекція у м. Полтаві, подали касаційні скарги, в яких посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми утриманого податку з вихідної допомоги у розмірі 44633,86 грн та прийняти нове судове рішення про задоволення в цій частині позовних вимог. Відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 02.12.2010р. №2762-VІ був звільнений з посади судді апеляційного суду Полтавської області відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України у зв'язку із поданням заяви про відставку.
Наказом в.о. голови апеляційного суду Полтавської області від 17.01.2011р. №09-03/12 позивач звільнений з посади судді у зв'язку із виходом у відставку з 17.01.2011р.
Пунктом 2 зазначеного наказу визначено виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі 28 місячних заробітків за кожний повний рік роботи на посаді судді (стаж роботи на посаді судді - 28 років).
Згідно з довідками апеляційного суду Полтавської області від 13.02.2013р. №06-29/38 та від 13.02.2013р. №06-29/39 позивачу нараховано вихідну допомогу в розмірі 263659,20 грн та щомісячне грошове утримання в розмірі 3209,35 грн, з яких утримано та перераховано податок з доходів фізичних осіб у розмірах 44633,86 грн та 481,40 грн відповідно.
10.08.2012р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив в порядку пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України підготувати висновок по поверненню йому помилково утриманого податку в сумі 45115,31 грн з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органу Державного казначейства України.
Проте листом Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 22.08.2012р. позивачу відмовлено в поверненні утриманого податку з доходів фізичних осіб.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до підпункту «е» пункту 165.1.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податку сума щомісячного довічного грошового утримання не включається.
Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог суди виходили з того, що чинним на час виплати позивачу вихідної допомоги законодавством не було передбачено її виключення зі складу загального оподатковуваного доходу.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційних скаргах, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки за правилами підпункту «е» пункту 165.1.1 статті 165 Податкового кодексу України сума щомісячного довічного грошового утримання до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
Крім того, суми належної суддям вихідної допомоги не включено до переліку доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, який передбачено пунктом 4.3 статті 4 Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб», а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині.
Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Верховного Суду України від 19.01.2016р. №21-5300а15 та від 09.02.2016р. №21-4101а15.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.02.2013р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2013р. у даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: М.І. Мойсюк
С.С. Пасічник