26 травня 2016 року 11:20Справа № 808/1298/16 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Стрельнікової Н. В.,
за участю секретаря Батигіна О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кліон”
до: Запорізької митниці Державної фіскальної служби
про: визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості,
20 квітня 2016 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “КЛІОН” ( далі - позивач) до Запорізької митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000349/2 від 23.10.2015 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00678 від 23.10.2015.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості імпортованого товару, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними.
Представник позивача, в судових засіданнях, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.
Представник відповідача проти заявлених вимог заперечував, посилався на те, що позивачем не було надано усіх витребуваних документів, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за першим методом.
З підстав викладених в письмових запереченнях просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити виходячи з наступних обставин.
З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та компанією About Fish Islandi ehf., Ісландія, укладено контракт №202F/2015A від 20.05.2015 (далі-контракт) на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). Згідно вказаного контракту позивачем на митну територію України ввезений вантаж - морожене філе оселедця 4-7 шт. кг. (далі - товар1) та морожене філе оселедця 4-8 шт. кг. (далі - товар2).
Відповідно до інвойсу №S02280 від 28.09.2015 товар 1 та товар 2 постачався за ціною 1,4 доларів США за кг, на умовах FСА Клайпеда, Литва.
Для здійснення митного оформлення товару 21.10.2015 позивачем засобами електронного зв'язку до митного посту “Запоріжжя - центральний” Запорізької митниці ДФС подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2015/018674, відповідно до якої заявлена митна вартість товару1 у розмірі 536148,09 гривень (тобто 31,24 грн. або 1,42 доларів США за 1 кг), товару2 у розмірі 75735,52 гривень (тобто 31,24 грн. або 1,42 доларів США за 1 кг) тобто за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).
Разом з вантажно-митною декларацією позивачем для оформлення товару надано пакет документів, а саме:
- контракт №202F/2015А від 20.05.2015;
- інвойс №S02280 від 28.09.2015;
- проформа-інвойс №S02252 від 21.09.2015;
- калькуляція постачальника від 28.09.2015;
- прайс-лист від 19.09.2015;
- пакувальний лист б/н від 08.10.2015;
- довідка про транспортні витрати від 08.10.2015;
- міжнародна вантажно-транспортна накладна від №040367 від 08.10.2015;
- платіжне доручення №2014 від 13.10.2015;
- заява на купівлю іноземної валюти від 06.10.2015;
- договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.08.2014;
- договір міжнародного транспортного експедирування №2015 МЭ/8С від 01.06.2015;
- дублікат ветеринарного свідоцтва від 16.10.2015 серії ЄРД-00 №090940;
- ветеринарний (санітарний) сертифікат від 08.10.2015 №LT0178255/L2-10785;
- сертифікат походження №IS-005530-1 від 28.09.2015;
- сертифікат якості №1-2015 від 28.09.2015;
Згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару, містять розбіжності, а саме:
- згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс - лист) який був наданий до митного оформлення має містити відомості щодо умов продажу товару, зокрема, характер тари та упаковки, відомості про країну виробництва/походження, виробника товару. Наданий до митного оформлення прайс-лист від 19.09.205 не містить інформації про виробника товару, відомості про країну виробництва/походження, відсутня інформація щодо особливостей стану товару (наявність/відсутність харчових домішок та приправ);
- наявні розбіжності в складових вартості, що зазначені в п. 5.1 контракту від 20.05.2015 №202F/2015А та в калькуляції від 28.09.2015, а саме згідно пункту 5.1 контракту від 20.05.2015 №202F/2015А вартість товару включає вартість упаковки, маркування, доставки, оформлення товаросупровідних документів, податки і збори в країні продавця, натомість згідно калькуляції від 28.09.2015 вартість товару включає вартість сировини, заморожування, пакування, маркування, витрати на транспортування, маржу компанії та інші витрати;
- в інвойсі від 28.09.2015 №S02280 у графі «Умови оплати» вказано, що покупець оплачує 30 % передплати перед відвантаженням партії товару з Клайпеди та 70 % протягом 30 днів з дати інвойсу. Платіжне доручення №2014 датоване 13.10.2015, натомість CMR №040367 датована 08.10.2015;
- в інвойсі від 28.09.2015 №S02280 у графі «Умови оплати» вказано, що покупець оплачує 30 % передплати перед відвантаженням партії товару з Клайпеди та 70 % протягом 30 днів з дати інвойсу та зазначено, що оплата здійснюється покупцем згідно контракту від 20.05.2015 №202F/2015А, проформи-інвойс від 21.09.2015 № S02252. Вартість товару відповідно до проформи - інвойс від 21.09.2015 № S02252 становить 164472 USD та 30% від якої становить 49341,6 USD, натомість в платіжному дорученні в іноземній валюті від 13.10.2015 №2014 сума передплати становить 34070,40 USD;
- в інвойсі від 28.09.2015 №S02280 відправником зазначено About Fish Islandi enh., Hafnargata 2, 900 Vestmannaeyjar, Iceland, натомість згідно даних зазначених в CMR від 08.10.2015 №040367 відправником визначено іншу особу, а саме - зазначено UAB «GREEN TRANSPORT». Але, згідно п.1.2 контракту від 20.05.2015 №202F/2015А «відправник та інші суттєві умови поставки визначаються сторонами шляхом переговорів, та після узгодження вказуються в інвойсах на кожну партію товару».
У зв'язку із виявленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митницею 21.10.2015 направлено декларанту відповідне електронне повідомлення, із зазначенням про необхідність надання наступних додаткових документів: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
23 жовтня 2015 року на виконання вимог митного органу позивачем додатково надано: висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-523 від 12.10.2015; платіжне доручення №1989 від 05.10.2015; заява про купівлю іноземної валюти №1983 від 29.09.2015; лист постачальника б/н від 29.09.2015; лист постачальника б/н від 23.10.2015 з інформацією про бухгалтерський облік, правила складання калькуляції та прайс - листа; лист позивача №06-1502 від 23.10.2015 про договори укладені з третіми особами.
Після розгляду наданих позивачем митному органу вантажно-митних декларацій та додаткових документів відповідачем 23.10.2015 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000349/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00678 від 23.10.2015.
12.01.2016 позивач в порядку ст. 55 МК України надав митному органу додаткові документи: лист Запорізької ТПП №05.6.1/351 від 02.11.2015; експортну декларацію №UT005716 від 30.09.2015; лист постачальника від 08.01.2016 про дату калькуляції.
Позивач, не погодившись з карткою відмови в прийнятті митної декларації та рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі “Оцінка товарів для митних цілей”, згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито або аналогічного товару.
Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті. Проте, наявність розбіжностей є суб'єктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду.
При розгляді справи судом встановлено, що позивачем на виконання запитів, отриманих від митного органу, надавались додаткові документи, а саме: висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-523 від 12.10.2015; платіжне доручення №1989 від 05.10.2015; заява про купівлю іноземної валюти №1983 від 29.09.2015; лист постачальника б/н від 29.09.2015; лист постачальника б/н від 23.10.2015 з інформацією про бухгалтерський облік, правила складання калькуляції та прайс - листа; лист позивача №06-1502 від 23.10.2015 про договори укладені з третіми особами.
Проте, митний орган дійшов висновку, що надані на запит позивачем додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.
Згідно вимог ч.4 ст.57 МКУ проведено процедуру консультацій між митницею та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. За результатами проведеної консультації прийнято рішення про визначення митної вартості товару, що імпортується, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Товар по вищевказаній вантажно-митній декларації був випущений у вільний обіг у відповідності до Х розділу Митного кодексу України.
Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість товару, згідно ч.10 ст.58 Митного кодексу України, включає вартість товару1 згідно розрахунків - 536 148 грн. 09 коп. (24 382,64 доларів США х 21,988927 курс), вартість товару2 згідно розрахунків - 75735 грн. 52 коп. (3444,26 доларів США х 21,988927 курс) та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України - 9000 грн. Інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.
З матеріалів справи судом встановлено, що серед виявлених розбіжностей митним органом було встановлено, що наданий під час митного оформлення позивачем прайс-лист від 19.09.205 не містить інформації про виробника товару, відомості про країну виробництва/походження, відсутня інформація щодо особливостей стану товару (наявність/відсутність харчових домішок та приправ).
Стосовно цієї розбіжності судом встановлено, що на вимогу митниці ТОВ “Кліон” було надано лист постачальника від 23.10.2015 (а.с.60-61), яким останній роз'яснив, що прайс-лист складається по затвердженій у компанії формі та містить всі необхідні характеристики, необхідні для отримання інформації про умови продажу. Додатково повідомлено про завод, на якому вироблено продукцію та країну її походження, чим усунуто розбіжність.
До того ж, суд зауважує, що частиною 2 статті 53 Митного кодексу України взагалі не передбачено подання до митного оформлення такого документу, як прайс-лист. А посилання відповідача на невідповідність прейскуранту (прайс-листа) загальноприйнятій світовій практиці, не може бути підставою для виникнення сумнівів щодо заявленої митної вартості імпортованого товару та витребування додаткових документів.
Щодо встановленої митним органом розбіжності в складових вартості, то така розбіжність усунута позивачем шляхом надання листа постачальника від 23.10.2015, яким пояснено порядок калькуляції вартості товару та відсутність протирічя між п. 5.1 контракту від 20.05.2015 №202F/2015А та калькуляції від 28.09.2015, а також повідомлено інформацію з бухгалтерського обліку.
Також, серед виявлених розбіжностей митним органом було встановлено, в інвойсі від 28.09.2015 №S02280 у графі «Умови оплати» вказано, що покупець оплачує 30 % передплати перед відвантаженням партії товару з Клайпеди та 70 % протягом 30 днів з дати інвойсу, проте платіжне доручення №2014 датоване 13.10.2015, тоді як CMR №040367 датована 08.10.2015.
Проте, позивачем було надано платіжне доручення №1989 від 05.10.2015, з якого вбачається, що позивачем сплачено частину вартості товару до дати його постачання, чим усунуто розбіжність.
Крім того, митним органом встановлено наступну розбіжність - в інвойсі від 28.09.2015 №S02280 у графі «Умови оплати» вказано, що покупець оплачує 30 % передплати перед відвантаженням партії товару з Клайпеди та 70 % протягом 30 днів з дати інвойсу та зазначено, що оплата здійснюється покупцем згідно контракту від 20.05.2015 №202F/2015А, проформи-інвойс від 21.09.2015 № S02252. Вартість товару відповідно до проформи - інвойс від 21.09.2015 № S02252 становить 164472 USD та 30% від якої становить 49341,6 USD, натомість в платіжному дорученні в іноземній валюті від 13.10.2015 №2014 сума передплати становить 34070,40 USD. З цього приводу, слід зазначити, що вона також є усунутою, оскільки в наданому позивачем листі постачальника від 23.10.2015 є пояснення з посиланням на документи обліку, що отримана ним оплата відповідає укладеним домовленостям між сторонами. Так, у вказаному листі зазначено, що 21.09.2015 на им1я ТОВ "Кліон" було виставлено проформу-інвойс №S02252 на партыю товару 117, 48 тон на загальну суму 164 472,00 дол. США; 22.09.2015 продукцыю було выдправлено з Ісландії судном Green Frost на збурігання до м. Клайпеда, Літва (коносамент №0002 від 25.09.2015); 28.09.2015 на ім'я ТОВ "Кліон" було виставлено інвойс №S02280 від 28.09.2015 на суму 27 417,60 дол. США; 05.10.2015 платіжним дорученям №1989 від 05.10.2015 була отримана передплата згідно проформи-інвойсу № S02252 від 21.09.2015 на суму 16380,00 дол. США, з яких 8225,28 дол. США були враховані як 30% передоплата за інвойсом № S02280 від 28.09.2015; 08.10.2015 здійснене відвантаження товару за інвойсом № S02280 від 28.09.2015 на суму 27 417,60 дол. США (CMR №040367 від 08.10.2015. Станом на 23.10.2015 70% оплати за товар не отримано згідно умов оплати (відстрочка 70% платежу упродовж 30 днів з дати інвойсу).
Щодо розбіжності в інвойсі від 28.09.2015 №S02280, де відправником зазначено About Fish Islandi enh., Hafnargata 2, 900 Vestmannaeyjar, Iceland, натомість згідно даних зазначених в CMR від 08.10.2015 №040367 відправником визначено іншу особу, а саме - зазначено UAB «GREEN TRANSPORT», але, згідно п.1.2 контракту від 20.05.2015 №202F/2015А «відправник та інші суттєві умови поставки визначаються сторонами шляхом переговорів, та після узгодження вказуються в інвойсах на кожну партію товару».
В даному випадку на вимогу митниці ТОВ “Кліон” було надано лист постачальника від 29.09.2015 (а.с. 59), яким повідомлено, що за дорученням постачальника, відправником товару за інвойсом №S02280 від 28.09.2015 із м.Клайпеда буде компанія UAB «GREEN TRANSPORT.
Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що під час перевірки правильності визначення митної вартості заявленої позивачем, митної орган дійшов хибних висновків про наявність в поданих документах розбіжностей.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі, за умови належного підтвердження заявленої митної вартості, не може бути підставою для коригування митної вартості товару.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: “вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у митного органу інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 1,85 доларів США за 1 кг товару №1 (МД №204050000/2015/015037 від 21.08.2015) та з розрахунку 2,00 доларів США за 1 кг товару №2 (МД №125110010/2014/263943 від 29.10.2014, МД №110070000/2014/313680 від 11.11.2014, МД №110070000/2014/313983 від 17.11.2014, МД №12511007/2014/208423 від 10.11.2014).
Суд вважає за необхідне зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
На підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару позивачем до матеріалів справи, серед іншого, надано:
- експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-523 від 12.10.2015, відповідно до якого: ринкова вартість товару філе сельді морожене: розмірний ряд 4-7 та розмірний ряд 4-8, вид упаковки - картоний короб 2 х 12 кг., код УКТЗЕД НОМЕР_1, країна походження Ісландія, за період з вересня по жовтень 2015 року, на умовах поставки FCA Клайпеда, Литва, складала: мінімальна ціна 1,20 доларів США/кг та максимальна 1,50 доларів США/кг. Позивачем імпортувався товар - філе сельді морожене: розмірний ряд 4-7 (товар 1) та розмірний ряд 4-8 (товар 2), на умовах поставки FCA Клайпеда, Литва, за ціною 1,40 доларів США за кг, що відповідає рівню цін на світовому ринку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем у визначеному Митним кодексом України порядку підтверджено заявлену ціну товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.
При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, а відтак вказані рішення підлягають скасуванню.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ “КЛІОН”.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000349/2 від 23.10.2015 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00678 від 23.10.2015.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці Державної фіскальної служби (69015, м.Запоріжжя, вул. Кремлівська,12, ЄДРПОУ 39477764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кліон” судовий збір у розмірі 2756 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.В. Стрельнікова