ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.06.2016Справа №910/6106/16
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Островській О.С.
розглянувши справу № 910/6106/16
за позовом публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» в особі відокремленого підрозділу Готель «Оберіг» публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»;
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
про стягнення 25 432,08 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Роменська Ю.М., довіреність № 17 від 01.06.2016р.;
Очеретний М.В., довіреність № 17 від 01.06.2016р.;
від відповідача: не з'явився.
обставини справи:
До Господарського суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» в особі відокремленого підрозділу Готель «Оберіг» публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (надалі - позивач) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення 25 432,08 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 49/15 оренди нежитлового приміщення від 01.03.2015р. у визначений строк не розрахувався за користування об'єктом оренди, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати орендних платежів та платежів загально-експлуатаційних послуг у сумі 20 246,80 грн., за прострочення оплати якої нараховані штраф у сумі 2024,69 грн., 3% річних - 491,69грн. та інфляційні втрати в розмірі 2668,90 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2016р. порушено провадження у справі № 910/6106/16, розгляд справи призначений на 19.05.2016р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2016р. розгляд справи було відкладено на 02.06.2016р., у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.
Присутнім у судовому засіданні 02.06.2016р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 05.04.2016р. та ухвали від 19.05.2016р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 05.04.2016р. та ухвалу від 19.05.2016р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.03.2015р. між публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» в особі відокремленого підрозділу Готель «Оберіг» ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» (позивач, за договором - орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, за договором - орендар) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення № 49/15 (далі - Договір оренди), відповідно до умов п.1.1. якого орендодавець зобов'язується передати в строкове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 50,65 кв.м., з яких кімната № 11 становить - 33,6 кв.м., а кімната № 14 становить 17,19 кв.м. (далі - об'єкт оренди), а орендар зобов'язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути об'єкт оренди орендодавцеві в належному стані з урахуванням нормального фізичного зносу.
Метою оренди є використання орендарем об'єкта оренди для розміщення офісу (п.1.2 договору).
Відповідно до п.2.1 Договору оренди, передача та повернення об'єкта оренди здійснюється за Актами приймання-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін.
На виконання умов Договору між сторонами було підписано акт приймання-передачі об'єкту оренди від 01.03.2013р., за яким позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 площею 50,65 кв. м. для розміщення офісу.
За умовами п.7.1 Договору строк оренди 12 місяців, а термін повернення об'єкта оренди орендодавцю з користування до 01.03.2016р. (пп. 7.2.2 Договору оренди).
31.07.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 про розірвання Договору оренди з 31.07.2015р.
Пунктом 3.3. Договору оренди передбачено, що орендна плата не включає в себе відшкодування витрат на утримання Об'єкта оренди. Орендар оплачує загально-експлуатаційні послуги на підставі окремо виставлених Орендодавцем рахунків або рахунків на сплату орендної плати, в яких загально-експлуатаційні послуги виділені окремим рядком. У разі відсутності приладів обліку обсягів наданих Орендарю комунальних послуг, витрати на утримання площі відшкодовується Орендарем пропорційно до орендованої ним площі.
Крім того, пунктами 3.4., 3.5 Договору оренди передбачено, що орендна плата нараховується Орендарю, починаючи з моменту підписання Акту приймання-передачі об'єкта оренди до моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцю, та сплачується Орендарем наступним чином:
- орендар сплачує орендодавцю протягом 5 днів з моменту підписання Акту приймання-передачі об'єкта оренди перший платіж, що визначається пропорційно до кількості днів оренди за перший місяць користування.
- наступні платежі сплачуються авансом щомісячно до 05 (п'ятого) числа поточного (розрахункового) місяця, тобто до п'ятого числа поточного місяця за поточний оплачуваний місяць орендного користування, а повна орендна плата та інші платежі, обумовлені цим Договором, сплачуються орендарем щомісячно у поточному місяці за минулий, на підставі рахунків (або єдиного рахунку), виставлених орендодавцем. Оригінал рахунку разом з податковою накладною та Актом наданих послуг орендодавець надає орендарю до 10 числа поточного місяця. Орендар сплачує рахунки в термін до 5 (п'яти) днів, з моменту їх отримання, шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Орендодавця.
Відповідно до пункту 3.9 Договору оренди, орендар зобов'язаний щомісяця підписувати Акти наданих послуг та один примірник повертати орендодавцю. У випадку ненадання орендарем підписаного Акту наданих послуг протягом 5 (п'яти) днів з моменту його отримання, Акт вважається прийнятим орендарем, а послуги по оренді - наданими.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором по сплаті оренди та інших платежів згідно виставлених рахунків, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за Договором оренди по сплаті оренди та інших платежів у сумі 20 246,80 грн. за період з березня 2015р. по липень 2015р. включно.
Оскільки відповідач заборгованість по сплаті оренди та інших платежів за користування об'єктом оренди не оплатив у повному обсязі, позивач звертався до відповідача з претензією за вих. № 282 від 31.12.2015р. з вимогою про сплату боргу. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.
У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті оренди та інших платежів за користування об'єктом оренди в сумі 20 246,80 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.
Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.
Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт несплати за користування об'єктом оренди за період з березня 2015р. по липень 2015р. включно, та не надано доказів оплати належних платежів, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті оренди та інших платежів за користування об'єктом оренди в сумі 20 246,80 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 2024,69 грн., 3% річних - 491,69 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2668,90 грн., розраховані окремо за кожний місяць користування об'єктом оренди, в якому виникла заборгованість.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п.5.4 Договору оренди, за несвоєчасне перерахування передоплати або орендної плати за користування об'єктом оренди та інших платежів за договором, в тому числі, коли передоплата або оплата здійснена не в повному обсязі, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,1% несплачених сум, з яких допущено прострочення виконання - за кожний день прострочення, включаючи день платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 10% несплачених сум.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 2024,69,00 грн., суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє останні за розрахунком позивача, який викладений у позовній заяві та який є арифметично вірним.
Також, відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, задовольняє останні за уточненим розрахунком суду в сумі 2431,79 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04212, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» в особі відокремленого підрозділу Готель «Оберіг» публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (03037, м. Київ, вул. Освіти, 14; код ЄДРПОУ 26379929) основний борг у сумі 20 246 грн. 80 коп., штраф - 2024 грн. 69 коп., 3% річних - 491 грн. 69 коп., 2431 грн. 79 коп. - інфляційних втрат та 1365 грн. 15 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 07.06.2016р.
Суддя А.І. Привалов