ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
13.06.2016Справа № 910/10637/16
Суддя Дупляк О.М., розглянувши
позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Департаменту державної виконавчої служби України відділ примусового виконання рішень Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України Державної казначейської служби України
про розірвання договору та стягнення 342 439,20 грн.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби України відділ примусового виконання рішень, Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про розірвання договору та стягнення 342 439,20 грн.
Господарський суд міста Києва дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду, з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) позовна заява повинна містити, зокрема, найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності.
Позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не містить ідентифікаційних кодів відповідачів, що є порушенням приписів ст. 54 ГПК України.
Згідно з статтею 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. Отже, приписами зазначеної норми передбачено обов'язок заявника направити відповідачу всі додані до позовної заяви документи.
Згідно з п. 2 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, передбачених п.п.2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України. Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
На підтвердження направлення відповідачам копій позовної заяви (вих. № б/н від б/д) та доданих до неї документів заявником додано фіскальні чеки № 4768 від 03.06.2016, № 4765 від 03.06.2016, № 4766 від 03.06.2016 та 3 описи вкладення у цінний лист від 03.06.2016. Із наданих описів вкладень вбачається, що відповідачам була направлена "позовна заява", проте в описах жодним чином не ідентифіковано, яка саме позовна заява була направлена, тобто не визначені реквізити позовної заяви (дата, номер). Отже, із наданих позивачем описів вкладень суд позбавлений можливості встановити, який саме позов (копія позову) були направлені відповідачам.
Вказане позбавляє суд можливості перевірити факт дотримання заявником вимог ст. 56 ГПК України та достовірно встановити факт направлення відповідачам копії саме позовної заяви поданої до суду, а не іншої.
За таких обставин, суд вважає, що заявником при подачі позову порушено положення п. 2 ст. 57 ГПК України, що є підставою у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України для повернення позовної заяви без розгляду.
Крім того, суд звертає увагу заявника, що ним не було додано до позовної заяви документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, як того вимагає п. 3 ст. 57 ГПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Згідно з п. 3.1 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 платіжні доручення мають містити такі обов'язкові реквізити, як: відбиток печатки платника, зразок якої заявлений банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки; підписи (підпис) відповідальних осіб платника, які уповноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки; число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.
Як вбачається з позовних матеріалів, надані заявником платіжні доручення № 7 від 30.03.2016 та № 8 від 30.03.2016 не відповідає вищевказаним вимогам, оскільки на зазначеному платіжному дорученні відсутні підписи відповідальної особи платника (позивача).
Крім того, як роз'яснено в п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору додається до позовної заяви і має містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Відповідно реквізитів "призначення платежу" платіжних дорученнях № 7 від 30.03.2016 та № 8 від 30.03.2016 позовна заява жодним чином не ідентифікована, тобто не визначені реквізити позовної заяви (дата, номер), яка оплачується судовим збором, а також не зазначена сторона до якої заявлені позовні вимоги.
Також суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Виходячи із суті вказаної норми, при поданні позовної заяви до суду, на документі, що підтверджує сплату судового збору, має міститися підтвердження зарахування коштів сплачених як судовий збір до Державного бюджету України.
У перелічених вище платіжних дорученнях, доданих до даної позовної заяви, відсутні відмітки про зарахування судового збору до державного бюджету України, тому відповідно у суду відсутні підстави вважати, що даний збір був зарахований до Державного бюджету України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про порушення заявником вимог п. 3 ст. 57 ГПК України, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 ГПК України.
Отже, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику без розгляду.
Проте, суд звертає увагу заявника на те, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву і додані до неї документи повернути заявникові без розгляду.
Суддя О.М. Дупляк