14 червня 2016 року Справа № 910/3025/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Катеринчук Л.Й. (головуючого),
Куровського С.В.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргуТОВ "Виробниче об'єднання СпецКиївБуд"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року
у справі Господарського суду№ 910/3025/16 міста Києва
за заявоюТОВ "Виробниче об'єднання СпецКиївБуд"
доДержавної установи "Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України
пропорушення справи про банкрутство
подана ТОВ "Виробниче об'єднання СпецКиївБуд" (далі - скаржником) касаційна скарга не може бути прийнята Вищим господарським судом України до розгляду, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з таких підстав.
Відповідно до частини 4 статті 111 ГПК України, якою встановлено форму та зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1113 ГПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України №484-VIII від 22.05.2015 року, який набрав чинності 01.09.2015 року, передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду, касаційних скарг у справі про банкрутство становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Як вбачається зі змісту резолютивної частини касаційної скарги від 12.05.2016 року, предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції від 19.04.2016 року, прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду від 29.02.2016 року про повернення заяви про порушення справи про банкрутствоДержавної установи "Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України (том 1, а.с. 1 - 2, 80 - 84).
Отже, ставка судового збору за подання скаржником касаційної скарги на постанову апеляційного суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції від 29.02.2016 року з прийняттям рішення про відмову у прийнятті заяви ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство боржника, обчислюється виходячи із ставки судового збору, що підлягала сплаті при поданні заяви про порушення справи про банкрутство, та становить 120% від її розміру.
Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України відповідно до Ухвали від 09.10.2015 року у справі №922/1191/13 у подібних правовідносинах на предмет застосування положень Закону України "Про судовий збір" зі змінами, внесеними Законом України №484-VIII від 22.05.2015 року.
Як вбачається з матеріалів справи, зі заявою про порушення справи про банкрутство Державної установи "Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова" Національної академії медичних наук України скаржник звернувся до місцевого господарського суду 23.02.2016 року (вх. №3025/16) (том 1, а.с. 15 - 48). Отже, ставка судового збору за подання ініціюючим кредитором заяви про порушення даної справи про банкрутство становила 13 780 грн. (10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року), що узгоджується з положеннями частини 1 статті 4 та підпункту 9 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України №484-VIII від 22.05.2015 року.
Відтак, оскаржуючи до Вищого господарського суду України постанову апеляційного суду від 19.04.2016 року у даній справі, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 16 536 грн. (13 780 * 120%).
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги від 12.05.2016 року, скаржником надано платіжне доручення №125 від 28.04.2016 року про сплату судового збору в розмірі 1 378 грн., що не відповідає вимогам Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України №484-VIII від 22.05.2015 року. Також, в рядку "призначення платежу" зазначеного платіжного документа відсутні відомості про те, на яке конкретно рішення суду апеляційної інстанції подано касаційну скаргу, що оплачується судовим збором.
З огляду на таке, платіжне доручення №125 від 28.04.2016 року не може вважатися належним доказом сплати скаржником у встановленому законом порядку і розмірі судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року у справі №910/3025/16.
За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 1 статті 1113 ГПК України. При цьому, виходячи з положень частини 3 статті 1113 ГПК України, скаржник вправі повторно звернутися до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою після усунення обставин, що стали підставою для її повернення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 111, пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу ТОВ "Виробниче об'єднання СпецКиївБуд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 року у справі №910/3025/16 повернути скаржнику.
Головуючий Л.Й. Катеринчук
Судді С.В. Куровський
Н.Г. Ткаченко