Ухвала
іменем україни
13 червня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г., Мартинюка В.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка також діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7, треті особи: Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, Корабельний районний відділ м. Миколаєва Управління державної міграційної служби в Миколаївській області, про виселення без надання іншого жилого приміщення, знаття з реєстраційного обліку, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» на заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 28 січня 2016 року,
У вересні 2014 року ПАТ «Мегабанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_7, про виселення без надання іншого житлового приміщення із квартири АДРЕСА_1, на яку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним 20 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_8, звернуто стягнення як на предмет іпотеки за рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2013 року. Також банк просив зобов'язати Корабельний РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області зняти з реєстрації відповідачів за вказаною адресою.
Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 28 січня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ПАТ «Мегабанк» просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Судом установлено, що 20 грудня 2007 року між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_9 укладено кредитний договір № 322-14П/2007, за умовами якого банк надав позичальнику ОСОБА_9 кредит у сумі 139 тис. грн зі сплатою 18,5 % річних, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів не пізніше 19 грудня 2011року.
05 вересня 2008 року на забезпечення виконання умов кредитного договору між банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено договір іпотеки № 7699, згідно з умовами якого відповідачі передали в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, що належить їм на праві спільної часткової власності.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_9 зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 156 686 грн 07 коп.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 грудня 2013 року в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, з наданням ПАТ «Мегабанк» права продажу квартири шляхом укладання договору купівлі-продажу із будь-якою особою-покупцем за початковою ціною на підставі оцінки майна, встановленої суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, та надані всі повноваження продавця.
Згідно з довідкою житлово-експлуатаційної організації КП ДЕЗ «Океан» від 05 червня 2015року у квартирі проживають та зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_6 разом з донькою ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстрація з 23 жовтня 2013 року), ОСОБА_5 (реєстрація з 21 квітня 1992 року).
Суд, ухвалюючи рішення, зазначав, що в іпотеку передано квартиру, яка не була придбана за рахунок отриманих кредитних коштів, тому висновок суду про відсутність передбачених законом підстав для виселення мешканців із цієї квартири без надання їм постійного житла є обґрунтованим та таким, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постановах від 18 березня 2015 року в справі № 6-39цс15; від 01 липня 2015 року в справі № 6-875цс15; від 30 вересня 2015 року в справі № 6-1892цс15; від 11 листопада 2015 року в справі № 6-1630цс15.
Оскільки вимоги щодо зобов'язання Корабельного РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області зняти з реєстрації відповідачів за вказаною адресою є похідними від вимог про виселення цих осіб, суд відмовив у їх задоволенні.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції та залишив його без змін.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги ПАТ «Мегабанк» не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів.
Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» відхилити.
Заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 24 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 28 січня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.І. Євтушенко
Ю.Г.Іваненко
В.І.Мартинюк