Справа № 317/82/16-ц
№/п 2/317/352/2016
07 червня 2016 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Гончаренко П.П.,
при секретарі - Ігнатченко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Запорізького району Запорізької області про зміну формулювання причини і дати звільнення, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, суд -
В січні 2016 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Запорізького районного суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_2 сільської ради Запорізького району Запорізької області про зміну формулювання причини і дати звільнення, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, в обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідно до розпорядження № 18 від 30.08.2013 року вона була прийнята на роботу до ОСОБА_2 сільської ради на посаду художнього керівника ОСОБА_2 СБК. Відповідно до розпорядження від 01.07.2015 року позивачка була переведена на посаду директора ОСОБА_2 СБК. Разом з тим даний запис в трудову книжку внесений не був. До 09 листопада 2015 року позивачка сумлінно виконувала свої трудові обов'язки, жодних зауважень до кості роботи не отримувала, до дисциплінарної відповідальності не притягувалась, натомість їй була винесена подяка за сумлінну працю.
13 листопада 2015 року, зважаючи на психологічний тиск з боку новообраного голови ОСОБА_2 сільської ради ОСОБА_3, позивачка погодилась на звільнення за згодою сторін та подала заяву про звільнення за згодою сторін. Розпорядженням голови сільської ради від 13 листопада 2015 року на підставі вказаної заяви ОСОБА_1 була звільнена з посади директора СБК за згодою сторін, тобто за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. 14 та 15 листопада припали на вихідні дні. З 16 до 18 листопада включно, позивачка зверталась до голови ОСОБА_2 сільської ради з проханням видати їй трудову книжку та провести розрахунок згідно з законом. Разом з тим, позивачці було в цьому відмовлено. В ці дні новообраний голова сільської ради ОСОБА_3 на підставі особистої неприязні та помсти за те, що на виборах 25.10.2015 року позивачка підтримувала його опонента та була спостерігачем на виборчій дільниці, морально тиснув на неї та примушував написати іншу заяву про звільнення за власним бажанням, доводячи її до сліз та нервових зривів.
18 листопада 2015 року у позивачки були відібрані пояснення щодо того, що вона не з'явилась на роботі 10 листопада 2015 року. В цей же день розпорядженням б/н від 18 листопада 2015 року, позивачка була звільнена за прогул згідно ч. 4 ст. 40 КЗпП, незважаючи на те, що вже була звільнена до цього 13 листопада 2015 року за згодою сторін, при цьому підставою для звільнення вказана заява позивачки, а не прогул.
Позивачка вважає, що станом на 18 листопада 2015 року вона вже була звільнена за згодою сторін. Крім того, 10 листопада 2015 року вона взяла відгул за понаднормово відпрацьований час 14.10.2015 року. Заява позивачки на відгул була підписана 09 листопада 2015 року діючим на той час головою сільської ради.
Також зазначає, що в день звільнення з нею не був проведений розрахунок, а також їй не була видана трудова книжка. Трудову книжку позивачка отримала поштою 17 листопада 2015 року.
Таким чином, позивачка вважає, що вона була звільнена 13 листопада 2015 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, тому в цей день мала отримати трудову книжку та з нею мав би бути проведений розрахунок.
Крім того, позивачка вказує, що незаконними діями відповідача, які полягають у неправильному формулюванні причини звільнення, затримки розрахунку та затримки видачі трудової книжки, їй завдана непоправна моральна шкода, яку вона оцінює в 15000 грн. Відповідач в особі голови сільської ради чинив на неї психологічний тиск, примушував переписати заяву про звільнення за згодою сторін на заяву про звільнення за власним бажанням. При цьому мотивував це тим, що позивачка не зможе зараз звернутись в службу зайнятості, а лише через три місяці, а отже, залишиться без коштів до існування, знаючи, що у неї на утриманні перебуває двоє дітей віком 12 та 14 років.
Отже, незаконне звільнення та невиплата належних грошових сум, моральний тиск на психіку призвели до моральних страждань позивачки, втрати нормальних життєвих зв'язків. Зважаючи на те, що позивачка виховує двох неповнолітніх дітей, яким потрібно щодня давати кошти на харчування в школі, чоловік хворіє на інсулінозалежний цукровий діабет і потребує спеціальної дієти та режиму харчування, йому протипоказано хвилюватись, позивачці довелось взяти кредит. Позивачка вказує, що всі перелічені обставини діють на неї гнітюче. Загалом ця ситуація вплинула негативно на всю родину позивачки.
У зв'язку з вищевикладеним, уточнивши свої позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та невиплачену заробітну плату, позивачка просить суд зобов'язати ОСОБА_2 сільську раду змінити формулювання причин і дату її звільнення з посади директора СБК ОСОБА_2 сільської ради, а саме вказати дату звільнення з посади - 13 листопада 2015 року та причину звільнення - п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України - за згодою сторін.
А також стягнути з ОСОБА_2 сільської ради на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період листопад 2015 року в розмірі 856,70 грн., середній заробіток за час затримки проведення розрахунку з 13 листопада 2015 року до дня винесення судом рішення у справі у розмірі 12079,47 грн., середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки з 13 листопада 2015 року до 17 грудня 2015 року в розмірі 2141,75 грн. та моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн., а всього 30077,92 грн.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали свої уточнені позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради в судовому засіданні заперечували проти позовної заяви та просили в її задоволенні відмовити. Надали до суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій зазначили, що звільнення позивача відбулося на підставі розпорядження від 18.11.2015 року, про що їй було відомо, тому щодо позовної вимоги про зміну формулювання причини і дати звільнення позивачем пропущено строк на захист своїх прав.
У зв'язку з тим, що у період з 18.11.2015 року по 11.12.2015 року ОСОБА_1 не з'являлась за трудовою книжкою та на підставі її вимоги трудову книжку було направлено їй поштою.
Отже, на підставі викладеного представник відповідача просить застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності, відмовити в задоволенні позовної вимоги про зміну формулювання причин і дати звільнення на підставі Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Крім того в судовому засіданні голова ОСОБА_2 сільської ради ОСОБА_3, пояснив, що ним було видане розпорядження від 03.12.2015 року про заборону виплачувати ОСОБА_1 заробітну плату у зв'язку з недостачею матеріальних цінностей.
Допитаний в судовому засіданні бухгалтер ОСОБА_2 сільської ради ОСОБА_4, пояснив, що ним було нараховано заробітну плату ОСОБА_1 за листопад 2015 року, але голова сільської ради заборонив йому її виплачувати, та на прохання бухгалтера для обґрунтування заборони, головою сільської ради було видано розпорядження від 03.12.2015 року. На підставі офіційного розпорядження голови сільської ради про невиплату ОСОБА_1 заробітної плати за листопад 2015 року бухгалтером були повернуті нараховані кошти до казначейства.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, працює на посаді головним державним інспектором Головного управління держпраці у Запорізькій області, яка складала акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, період перевірки з 12.05.2016 року по 24.05.2016 року. Згідно вказаного акту та наданих в судовому засіданні пояснень свідок ОСОБА_5 пояснила, що в ході перевірки встановлено, що згідно розпорядження голови ОСОБА_2 сільської ради від 18.11.2015 року № 31 ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ОСОБА_2 сільського будинку культури за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули. ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці з 09.11.2015 року по 18.11.2015 року, про свідчать висновки створеної комісії та відповідні акти.
ОСОБА_1 відмовилась надати пояснення щодо відсутності на робочому місці, про що свідчить акт від 18.11.2015 року.
З наказом про звільнення від 18.11.2015 року № 31 ОСОБА_1 ознайомлена, але від підпису в ньому вона відмовилась, про що свідчить підпис ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у вищевказаному наказі.
За письмовими поясненнями сільського голови, провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 не є можливим в зв'язку з ненаданням будинком культури до сільської ради табелів обліку робочого часу. Враховуючи те, що відповідно до ст.. 30 Закону України «Про оплату праці» «роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому законом порядку». ОСОБА_1 як керівник будинку культури зобов'язана була надавати до централізованої бухгалтерії сільської ради табелі обліку робочого часу.
На підставі викладеного, інспектор Боровська Н.Ю. зазначила, що зробити висновок про наявність порушень процедури звільнення не є можливим. Крім того, з'ясувати суму нарахування та виплати заробітної плати не є можливим.
Суд, заслухавши сторони по справі, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів. Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 58 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом і обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В судових засіданнях встановлено, що відповідно до розпорядження № 18 від 30.08.2013 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ОСОБА_2 сільської ради на посаду художнього керівника ОСОБА_2 СБК.
Відповідно до розпорядження від 01.07.2015 року ОСОБА_1 була переведена на посаду директора ОСОБА_2 СБК. Разом з тим даний запис в трудову книжку внесений не був.
18 листопада 2015 року о 08-30 год. ОСОБА_1 надала свої пояснення щодо відгулу 10.11.2015 року, та відсутності на робочому місці 09.11.2015 року.
17 листопада 2015 року ОСОБА_1 власноручно написала заяву про звільнення її за власним бажанням з 18.11.2015 року, так як вона відмовляється працювати в умовах, які несуть загрозу її здоров'ю та суперечать Закону про охорону праці.
Також до матеріалів цивільної справи надано копію наказу від 18 листопада 2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ОСОБА_2 СБК з 18.11.2015 року згідно ч. 4 ст. 40 КЗпП України. Другим пунктом наказу вказано централізованій бухгалтерії провести розрахунок згідно законодавства. Підставою для розпорядження була заява ОСОБА_1 від 18.11.2015 року.
З наказом про звільнення від 18.11.2015 року № 31 ОСОБА_1 ознайомлена, але від підпису в ньому вона відмовилась, про що свідчить підпис ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у вищевказаному наказі.
03.12.2015 року головою сільської ради видано розпорядження №36 в якому зазначено, що зарплату ОСОБА_1 за листопад 2015 року не виплачувати до його особистого розпорядження з виявленням нестачі матеріальних цінностей по ОСОБА_2 СБК в результаті проведеної інвентаризації.
Згідно пояснень сільського голови, провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 не було можливим в зв'язку з ненаданням будинком культури до сільської ради табелів обліку робочого часу.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оплату праці» «роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому законом порядку». ОСОБА_1 як керівник будинку культури зобов'язана була надавати до централізованої бухгалтерії сільської ради табелі обліку робочого часу.
09.11.2015 року головою сільської ради Запорізького району Запорізької області видано наказ про створення спеціальної комісії, уповноваженої зафіксувати факт відсутності директора ОСОБА_2 СБК ОСОБА_1 на робочому місці.
Створеною комісією у складі: секретаря виконкому ОСОБА_9, бухгалтера ОСОБА_10, архіваріуса ОСОБА_6 складено акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 директора ОСОБА_2 СБК: № 1 від 09.11.2015 року, № 2 від 10.11.2015 року, № 3 від 11.11.2015 року, № 4 від 12.11.2015 року, № 5 від 13.11.2015 року, № 6 від 16.11.2015 року, № 7 від 17.11.2015 року, а також складені акти № 8 від 17.11.2015 року та № 9 від 18.11.2015 року про відмову від підпису про отримання повідомлення та відмову від підпису про ознайомлення з розпорядженням.
17.11.2015 року ОСОБА_1 надано повідомлення №1 про надання у строк 18.11.2015 року письмового пояснення щодо відсутності на роботі з 09 по 17 листопада 2015 року.
Згідно опису вкладення трудову книжку ОСОБА_1 направлено 15.12.2015 року, відповідно до її письмової заяви.
До матеріалів цивільної справи долучено Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, період перевірки з 12.05.2016 року по 24.05.2016 року, який проведений головним державним інспектором Головного управління держпраці у Запорізькій області ОСОБА_5
Згідно вказаного акту інспектор зазначила, що зробити висновок про наявність порушень процедури звільнення не є можливим. Крім того, з'ясувати суму нарахування та виплати заробітної плати не є можливим.
Суд вважає, що позовні вимоги в частині зміни формулювання причини і дати звільнення не підлягають задоволенню, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності, у зв'язку з наступним.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Розглядаючи трудові спори після їх попереднього розгляду в КТС, суд з'ясовує і обговорює додержання і причини пропуску як для десятиденного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, так і тримісячного строку звернення до КТС (ст.225 КЗпП), якщо останньою він не був поновлений. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Коли пропущений десятиденний строк не буде поновлено, заява відповідно до ст.85 ЦПК і ст.228 КЗпП залишається без розгляду. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов'язки сторін. При пропуску передбаченого ст.225 КЗпП десятиденного строку без поважних причин необхідності у з'ясуванні інших обставин справи не має.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 сільської ради на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період листопад 2015 року в розмірі 856,70 грн., середній заробіток за час затримки проведення розрахунку з 13 листопада 2015 року до дня винесення судом рішення у справі у розмірі 12079,47 грн., середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки з 13 листопада 2015 року до 17 грудня 2015 року в розмірі 2141,75 грн. суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з тим, що судом визнано, що позивачка була звільнена з 18 листопада 2015 року тому всі розрахунки необхідно проводити виходячи з цієї дати, з урахуванням прогулів.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Судом встановлено, що головою ОСОБА_2 сільської ради неправомірно видано розпорядження від 03.12.2015 року в якому зазначено, що зарплату ОСОБА_1 за листопад 2015 року не виплачувати до його особистого розпорядження з виявленням нестачі матеріальних цінностей по ОСОБА_2 СБК в результаті проведеної інвентаризації.
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, у випадках, крім нарахування відпустки, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно довідки, яка надана представником відповідача, нарахована заробітна плата складала: за липень 2015 року - 1551 грн., за серпень 2015 року - 1551 грн., за вересень 2015 року - 1551 грн., за жовтень 2015 року - 2133 грн.
Згідно виробничого календаря на 2015 рік кількість робочих днів у вересні - 22 дні, у жовтні - 21.
Таким чином, середньоденний заробіток складає 85,67 грн.
Виходячи з цього, ОСОБА_1 пропрацювала 8 робочих днів, отже за листопад заборгованість по заробітній платі розраховується наступним чином. Заробітна плата за листопад 8*85,67=685,36 грн.
Розрахунок середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку проводиться з 18 листопада 2015 року до дня винесення судом рішення у справі (07.06.2016 року).
Згідно виробничого календаря кількість робочих днів з 18 по 30 листопада 2015 року - 8, у грудні 2015 року - 23, у січні 2016 року - 19, у лютому 2016 року - 21, у березні 2016 року - 22, у квітні 2016 року - 21, у травні 2016 року - 19, в червні 2016 року станом на 7 число - 5, що в сумі становить 138 робочих днів, при множенні на середньоденний заробіток 85,67 отримуємо: 138*85,67=11822,46 грн.
Позовні вимоги щодо виплати середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки з 18 листопада по 17 грудня 2015 року, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачка не довела суду, що зверталась до ОСОБА_2 сільської ради Запорізького району із заявами про видачу трудової книжки, а за письмовою заявою її одразу отримала
Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
За змістом ч.ч. 5, 6 п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Згідно роз'яснення у п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.
Суд вважає можливим частково задовольнити позовну вимогу про стягнення моральної шкоди з відповідача у сумі 5000,00 грн., яка є розумною та достатньою.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 15, 60, 107, 109, 118-120, 212-215, 367, 368 ЦПК України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 47, 116, 117, 235, 237-1 КЗпП України, ст. 2 Закону України «Про оплату праці», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Запорізького району Запорізької області про зміну формулювання причини і дати звільнення, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 сільської ради Запорізького району Запорізької області (код ЄДРПОУ 25218533) на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі за вісім робочих днів в листопаді 2015 року в розмірі 685,36 (шістсот вісімдесят п'ять гривень 36 коп.) грн., допустити негайне виконання рішення суду в цій частині.
Стягнути з ОСОБА_2 сільської ради Запорізького району Запорізької області (код ЄДРПОУ 25218533) на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки проведення розрахунку з 18 листопада 2015 року до дня винесення судом рішення у справі 07 червня 2016 року у розмірі 11822,46 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять дві гривні 46 коп.) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 сільської ради Запорізького району Запорізької області (код ЄДРПОУ 25218533) на користь на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1) моральну шкоду в розмірі 5000,00 (п'ять тисяч гривень) грн.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 сільської ради Запорізького району Запорізької області (код ЄДРПОУ 25218533) судовий збір у розмірі 551,20 грн. в дохід держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Запорізький районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: П.П. Гончаренко