АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 757/9046/15-ц Головуючий у суді першої інстанції: ОстапчукТ.В.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7392/16 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ВолошинаВ.М.
07 червня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.
при секретарі Крічфалуши С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради, Печерської районної у місті києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -
У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що його матір ОСОБА_6 працювала двірником в ЖЕО № 608 та їй з сім'єю була надана спірна квартира. З того часу він постійно мешкає в квартирі. Розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації № 1247 від 2.11.2007 квартира була виключена з числа службових та надана ОСОБА_6 на родину з 4-х осіб, в т.ч. і позивачу. На сьогоднішній день він продовжує проживати в квартирі, відкрито та добросовісно володіє нею, за власний рахунок проводить поточні ремонти , сплачує комунальні платежі, несе інші витрати по утриманню. Протягом всього безперервного строку володіння квартирою жодна особа не пред'явила вимог про її звільнення чи повернення. В 2015 році він вирішив приватизувати квартиру, але при оформленні документів виявилось, що розпорядженням органу приватизації житла Старокиївської районної у м. Києві державної адміністрації № 5417 від 12.05.1994 квартира була передана у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Вказаних осіб рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2010 визнано померлими. В зв'язку з тим, що на квартиру вже існує правовстановлюючий документ, а тому він не має можливості приватизувати спірну квартиру. З підстав добросовісного, відкритого, безперервного володіння квартирою, просив визнати за ним право власності на квартиру.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до Київської міської ради, Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не надав оцінку письмовим доказам позивача - це паспорти з відповідною реєстрацією в спірній квартирі, довідку ЖЕК, копію ордеру, копію рішення суду від 07.09.2010 та витяг з реєстру спадкових прав на підтвердження правових підстав для визнання права власності на спірне майно. Висновок суду про відсутність порушених прав позивача не відповідає вимогам статті 344 ЦК України, оскільки за цією нормою - власність на майно за набувальною давністю набувається виключно за рішенням суду, а тому наявність факту порушення прав позивача з боку третіх осіб не є обов'язковим. Також не погоджується з висновком суду, як підставу відмови в позові, щодо відсутності звернень позивача до відповідача Київської міської ради, як спадкоємця спірної квартири, для вирішення питання про оформлення права власності.
У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_10 підтримав доводи апеляційної скарги. Київська міська рада, Печерська районна у місті Києві державна адміністрації, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі розпорядження Печерської районної державної адміністрації від 21.12.2004 № 1777 було видано ордер № 1023 від 13.01.2005 на службову квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6 в складі сім'ї ОСОБА_11 - чоловік, ОСОБА_4 - син (а.с. 6).
Розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації № 1247 від 2.11.2007 квартира була виключена з числа службових та надана ОСОБА_6 на родину з 4-х осіб, в тому числі позивачу ОСОБА_4 (а.с. 17).
Згідно довідки по формі № 3 Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» від 26.02.2015 та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» від 24.03.2016 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6 - наймач та члени її сім'ї: ОСОБА_4 (позивач у справі), ОСОБА_7 (а.с. 19, 106).
Судом також встановлено, що розпорядженням органу приватизації житла Старокиївської районної у м. Києві державної адміністрації № 5417 від 12.05.1994 квартира була передана у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Вказаних осіб рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2010 визнано померлими (а.с. 18).
При розгляді справи в суді першої інстанції наймач ОСОБА_6 підтвердила, що при отриманні спірної квартири їй було відомо, що квартира була приватизована іншими особами.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Отже, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.
Встановивши у ході розгляду справи, що позивач, як член сім'ї наймача, вселився та користується квартирою АДРЕСА_1 на відповідній правовій підставі, що підтверджується ордером № 1023 від 13.01.2005 та розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації № 1247 від 2.11.2007, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстав для визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 за набувальною давністю, відповідно до ст.344 ЦК України, немає.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду в повній мірі відповідають фактичним обставинам справи, дослідженим в судовому засіданні доказам та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції не надав оцінку письмовим доказам - паспорту з відповідною реєстрацією в спірній квартирі, довідкам ЖЕК, копії ордеру, копії рішення суду від 07.09.2010 про визнання померлими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та витягу з реєстру спадкових прав на підтвердження правових підстав для визнання права власності на спірне майно, були предметом дослідження в суді першої інстанції, їм надана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Твердження позивача про те, що суд першої інстанції, як на підставу відмови у позові послався на відсутності звернень позивача до відповідача Київської міської ради, як спадкоємця спірної квартири, для вирішення питання про оформлення права власності є помилковим. Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегією суддів з'ясовано, що досліджуючи усі передбачені нормою матеріального права юридичні факти та застосовуючи норму матеріального права на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, суд першої інстанції виходив із того, що наявність у володільця певної правової підстави для володіння майном виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю, але не позбавляє особу можливості набути право власності на таке майно у визначеному позасудовому порядку.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2016 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий
Судді: