7 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Музичко С.Г.
при секретарі Клінчук О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про повернення депозиту та відшкодування збитків,
№ апеляційного провадження:22-ц/796/7444/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Бобровник О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.
встановила:
у травні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 130 865грн. 39коп.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, 8 жовтня 2013р. уклав з відповідачем договір на суму 85 000грн., а 2 квітня 2014р. договір на суму 3000 доларів США. Проте, відповідач свої зобов'язання за договорами не виконав та грошові кошти у повному обсязі не повернув, тому вклади та проценти за користування грошовими коштами у сумі 130 865,39грн. підлягають примусовому стягненню.
У грудні 2015р. позивач зменшив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача грошові кошти з нарахованими процентами за договором депозиту №2630/08/134797 від 8 жовтня 2013 року у сумі 85 445,39грн.
Заочним рішенням суду від 18 грудня 2015 року позов задоволено.
Ухвалою суду від 31 березня 2016р. у задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить заочне рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», так як з 20 листопада 2014р. у банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію, а постановою правління Національного банку України від 19 березня 2015р. відкликано банківську ліцензію у банку та прийнято рішення про ліквідацію банку.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення позивача, який просив залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 8 жовтня 2013р. між ПАТ
- 2 -
«Міський комерційний банк» та позивачем був укладений договір строкового банківського вкладу № 2630/08/134797 «Ваш святковий», відповідно до якого позивачем було внесено на депозит 70 000грн. строком до 335 днів зі сплатою 19,8% річних.
14 жовтня 2013р. рахунок був поповнений позивачем на 15 000грн.
8 вересня 2014р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої строк дії договору було продовжено до 8 серпня 2015р.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав зобов'язання за договором банківського вкладу, не повернув позивачу грошову суму та проценти за користування ними.
Проте, погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна з таких підстав.
Частиною 1 ст. 1058 ЦК України визначено, що за договоромбанківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладуукладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Разом з тим, матеріали справи не містять звернення позивача про повернення йому суми вкладу відповідно до договору, строк дії якого був продовжений до 8 серпня 2015р.
Крім того, постановою правління Національного банку України № 732 від 20 листопада 2014р. Публічне акціонерне товариство «Міський комерційний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 124 від 20 листопада 2014р. у банку запроваджено тимчасову адміністрації та розпочато з 21 листопада 2014р. процедуру виведення банку з ринку.
Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.
Оскільки на момент ухвалення рішення судом у банку введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом України у справі № 6-2001цс15.
Отже, розглядаючи даний спір, суд першої інстанції не врахував, що на момент
- 3 -
звернення позивача до суду була розпочата процедура виведення банку з ринку, а 19 березня 2015р. постановою правління Національного банку України № 187 було відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію ПАТ «Міський комерційний банк», а відтак правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів за банківським вкладом відповідно до норм ЦК України, суд не мав.
При цьому, позивачем не було надано суду доказів звернення до тимчасової адміністрації банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його уповноваженої особи з приводу повернення грошових коштів за договором строкового банківського вкладу № 2630/08/134797, а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не був притягнений до участі у розгляді даної справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим сторонами доказам, судом неправильно застосовані норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» задовольнити.
Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про повернення депозиту та відшкодування збитків відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: