1[1]
27 травня2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 ОСОБА_5 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2016 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , судимого 13 лютого 2013 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
За вказаним вироком Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2016 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання 1 рік позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного ОСОБА_6 покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровськ від 13.02.2013 р. у виді позбавлення волі на строк 2 місяці. Призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на 1 рік 2 місяці.
22 січня 2016 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 8 ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в яких просить скасувати вирок Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2016 року в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді одного року позбавлення волі, і на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання приєднати частину невідбутого покарання за попереднім вироком та остаточно призначити покарання 4 роки 1 місяць позбавлення волі.
Такі вимоги обґрунтовує тим, що призначаючи покарання обвинуваченому за сукупністю вироків суд першої інстанції порушив вимоги ч. 4 ст. 71 КК України, призначив остаточне покарання менше від невідбутого за попереднім вироком, чим неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор підтримав подану апеляційну скаргу та просив скасувати вирок суду першої інстанції і постановити новий, обвинувачений заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив вирок суду залишити без зміни.
За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, за наступних обставин.
1 січня 2015 року приблизно о 12 годині 45 хвилин ОСОБА_6 знаходячись в приміщенні торгівельного залу магазину «Єва», що розташований по бульвару Вернадського, 79 вм. Києві, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає взяв з торгових полиць чуже майно, саме тональний крем «Колор Мі», в кількості 1 штука, вартістю 330 гривень, який сховав в кишеню куртки та не розрахувавшись на касі направився до виходу з торгівельного залу , однак довести до кінця кримінальне правопорушення не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками охорони магазину «Єва».
Розглянувши кримінальне провадження в межах поданої апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати вирок суду, ухвалити новий у зв'язку із істотним порушеннями вимог КПК, що були допущені при розгляді провадження; провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із положеннями ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст. 318 КПК України участь сторін кримінального провадження у судовому засіданні є обов'язковою, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 52 КПК України, участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, а також щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих фактів та обставин.
Проте зазначені вимоги закону, судом першої інстанції дотримані не були.
Так, як убачається із матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_6 з 21 жовтня 2015 року перебував на стаціонарному лікуванні в Комунальному закладі «Дніпропетровської клінічної психіатричної лікарні» з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок уживання кодтерпіну, синдром скасування неускладнений F11.30 (а.с. 83).
Вказані відомості медичний заклад надав суду першої інстанції на час розгляду справи, що зобов'язувало його у відповідності до вимог ст. 52 КПК України, за наявності відомостей, які викликають сумнів у здатності ОСОБА_6 повною мірою реалізувати свої права, перевірити ці обставини та залучити до участі у судовому провадженні захисника.
За таких обставин ОСОБА_6 як особа, що має певні психічні вади, не міг у повній мірі реалізовувати свої права і належним чином самостійно здійснювати захист у кримінальному провадженні, а тому суд першої інстанції був зобов'язаний забезпечити участь захисника під час судового розгляду, яка за законом була обов'язковою.
Крім того, захисник залучався ОСОБА_6 , однак суд не перевірив причин відмови від нього у подальшому.
Згідно із положеннями ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, серед інших є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які за ст. 412 КПК України визначаються як такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкоджали чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
За п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов'язковою.
При цьому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК України, у разі встановлення порушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції.
А тому, встановивши допущення судом першої інстанції істотних порушень вимог КПК України, які є безумовними підставами для скасування судового рішення, ухваленого у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора, підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції - скасуванню з призначенням нового розгляду судом першої інстанції.
За таких обставин вимоги апеляційної скарги про неправильність призначення ОСОБА_6 покарання не можуть бути предметом апеляційного розгляду та повинні бути перевірені судом першої інстанції при новому розгляді.
При новому розгляді суду першої інстанції здійснити судове провадження згідно з вимогами розділу 4 КПК України в іншому складі суду.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 8 ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 11 січня 2016 року щодо ОСОБА_6 скасувати, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2
Справа № 12015100080000020,
ЄУНС 759/10703/15-к
№ апеляційного провадження 11-кп/796/696/2016
Головуючий у суді 1 інстанції: ОСОБА_8 ,
Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_1