1[1]
13 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Києва апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року в справі за єдиним унікальним номером №761/8154/16-к ( провадження № 1-кс/761/4997/2016),
за участю представника апелянта - адвоката ОСОБА_6 , -
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року скарга ОСОБА_5 на бездіяльність прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 32015050000000009, щодо неповернення тимчасово вилученого під час обшуку майна, повернута особі, яка її подала.
Підставою для повернення скарги послужило те, що скарга ОСОБА_5 була подана слідчому судді 25 лютого 2016 року після закінчення строку, передбаченого ч.1 ст. 304 КПК України, на оскарження бездіяльності прокурора щодо неповернення тимчасово вилученого під час обшуку 20 травня 2015 року майна, а слідчим суддею не встановлено поважних причин для його поновлення.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, ОСОБА_5 в межах строку апеляційного оскарження, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді про повернення його скарги, поновити строк подання скарги на бездіяльність прокурора щодо не прийняття рішення з повернення тимчасово вилученого майна та постановити нову ухвалу, якою зобов'язати прокурора, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні № 32015050000000009, винести постанову про визнання безпідставним вилучення під час обшуку 20 травня 2015 року персонального комп'ютера марки «Dell» моделі «Vostro 2521» № 2521-8071 чорного кольору та грошових коштів у сумі 10 000 євро та повернення йому цього майна, як власнику, і зобов'язання старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу слідчого управління Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України ОСОБА_7 повернути вказане майно.
На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що впродовж часу, який пройшов з моменту проведення обшуку та вилучення речей, він та його захисник неодноразово звертались до слідчих органів, що проводять розслідування кримінального провадження № 32015050000000009, з проханням повернути належні йому речі, але отримували лише формальні відписки, а тому уважає, що строк оскарження бездіяльності прокурора, який здійснює процесуальне керівництво в цьому кримінальному провадженні, був пропущений ним та його представником з поважних причин, а тому просить його поновити.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника апелянта адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно до вимог ч.1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою ст. 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту вчинення бездіяльності.
Моментом вчинення бездіяльності, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 КПК України, є день терміну виконання дій, які слідчий чи прокурор зобов'язані були вчинити у визначений КПК строк.
В даному випадку це 21 травня 2015 року, а строк подання скарги на таку бездіяльність починався з наступного дня, тобто з 22 травня 2015 року, і закінчувався 01 червня 2015 року.
Як убачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_5 зі скаргою на бездіяльність прокурора щодо неповернення тимчасово вилученого майна звернувся лише 02 березня 2016 року, тобто через дев'ять місяців після закінчення строку оскарження, який встановлений ч.1 ст. 304 КПК України.
Заявляючи клопотання про поновлення строку оскарження бездіяльності прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 32015050000000009, ОСОБА_5 послався на те, що йому не було відомо про направлення вказаного кримінального провадження зі слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Донецькій області для подальшого розслідування до Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України, про що йому стало відомо нещодавно, а, крім того, він та його представник впродовж часу з моменту проведення обшуку і до моменту звернення зі скаргою до слідчого судді неодноразово зверталися до службових осіб Головного слідчого управління фінансових розслідувань фіскальної служби України та до Генеральної прокуратури України з проханням про повернення вилученого майна, але отримували формальні відписки. І лише, отримавши 09 лютого 2016 року відповідь з Генеральної прокуратури України з пропозицію звернутися до суду, він подав скаргу до слідчого судді.
Разом з тим, із доданих до апеляційної скарги матеріалів убачається, що ОСОБА_5 20 травня 2015 року був присутній при проведенні обшуку на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 квітня 2015 року в квартирі АДРЕСА_1 , проти обшуку не заперечував, копію ухвали слідчого судді від 20.05.2015 отримав і був обізнаний про те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні № 32015050000000009 від 25.02.2015 здійснюється слідчим з особливо важливих справ першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Донецькій області.
Таким чином, ОСОБА_5 мав можливість в межах встановленого законом строку звернутися до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність слідчого, прокурора в порядку і на підставах, передбачених ч.1 ст. 303 КПК України.
Крім того, із наданих суду апеляційної інстанції документів, убачається, що про перебування матеріалів кримінальної справи в провадженні слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань Державної фіскальної служби України, ОСОБА_5 дізнався після 23 липня 2015 року. Але і після цього не звертався до слідчого судді зі скаргою в порядку ч.1 ст. 303 КПК України.
Відповідно до положень п.3 ч.2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Обраний ОСОБА_5 спосіб захисту своїх прав не є поважною причиною пропуску строку, встановленого ч.1 ст. 304 КПК України, інших причин, які могли бути визнані поважними, ОСОБА_5 слідчому судді не повідомив, не повідомив про наявність таких причин і його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції, а тому рішення слідчого судді про повернення апелянту його скарги на бездіяльність слідчого, прокурора в порядку ч.1 ст. 303 КПК України в зв'язку з не встановленням поважних причин пропуску строку на таке оскарження відповідає вимогам КПК і колегія суддів не убачає підстав для його скасування, як про це просить у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_5 .
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року, якою скарга ОСОБА_5 на бездіяльність прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 32015050000000009, щодо неповернення тимчасово вилученого під час обшуку майна, повернута особі, яка її подала - залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11сс/796/741/2016, Категорія КПК: ст. 303
Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_8
Доповідач ОСОБА_1