ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.06.2016Справа №910/9004/16
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області"
про стягнення 5148,15 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
від позивача: Мельник В.В. за довіреністю № 24-93 від 18.04.2014
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" (відповідач) про стягнення з останнього 4290,12 грн. пені та 858,02 грн. 3% річних, а всього 5148,15 грн., за порушення зобов'язань за Договором купівлі - продажу природного газу № 13/3557-БО-41 від 28.12.2012 щодо строків оплати поставленого природного газу в січні - грудні 2013 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 порушено провадження у справі № 910/9004/16 та призначено розгляд справи на 06.06.2016 о 12:50 год.
31.05.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява, згідно якої відповідач повідомив про відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
03.06.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про зобов'язання позивача надати повний розрахунок пені, оскільки його не наведено у додатку до позову, що позбавляє відповідача можливості надати повний і обґрунтований відзив на позов.
03.06.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку відповідача.
В судове засідання, призначене на 06.06.2016, представник позивача з'явився.
В судове засідання, призначене на 06.06.2016, представник відповідача не з'явився, але подав 03.06.2016 через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку відповідача.
В судовому засіданні 06.06.2016 судом розглянуте клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно поданого клопотання, в якості підстави для відкладення розгляду справи зазначено неможливість забезпечити явку відповідача, натомість жодні причини, у зв'язку з якими неможливо забезпечити явку представника відповідача в судове засідання 06.06.2016, у клопотанні не вказані, а рівно до клопотання не додані жодні докази на підтвердження існування таких причин.
Крім того, за змістом статті 28 Господарського процесуального кодексу України право представляти інтереси сторони надано керівникам підприємств та організацій, іншим особам, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Отже, відповідач мав можливість здійснити своє представництво в суді як за участі представника на підставі довіреності, так і безпосередньо на рівні керівництва, враховуючи при цьому, що ухвалу суду про порушення провадження у справі № 910/9004/16 відповідач отримав 25.05.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103036661821, а отже відповідач мав достатньо часу, щоб підготуватись до розгляду справи та направити свого повноважного представника для участі в судовому засіданні, призначеному на 06.06.2016.
Отже, подане представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи вважається судом необґрунтованим та безпідставним, яке порушує інтереси та процесуальні права позивача, а тому підлягає відхиленню.
В судовому засіданні 06.06.2016 судом також розглянуте та відхилене як безпідставне клопотання відповідача про зобов'язання позивача надати повний розрахунок пені, оскільки такий розрахунок міститься у "Розрахунку штрафних санкцій, 3% річних…", який додано позивачем в якості додатку № 5 до позовної заяви.
Представник позивача в судовому засіданні 06.06.2016 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.06.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
28.12.2012 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений Договір купівлі - продажу природного газу № 13/3557-БО-41 (надалі - Договір або Договір № 13/3557-БО-41 від 28.12.2012).
Згідно п. 1.1 Договору продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах даного Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору узгоджено, що газ, який продається за даним Договором, використовується покупцем (відповідачем) виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.
Відповідно до п. 6.1. Договору сторони узгодили, що оплата за газ здійснюється покупцем (відповідачем) виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п. 7.2 Договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем (відповідачем) п. 6.1 даного Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю (позивачу), крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно п. 11.1 Договору, цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Матеріалами справи, а саме підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу за січень - грудень 2013 року, підтверджується, що в період січень - грудень 2013 року позивач виконав свої зобов'язання за Договором та поставив відповідачу природний газ в обсязі 291,987 тис. м. куб. на загальну суму 1 354 834,31 грн.
Водночас, як зазначив позивач при зверненні з позовом до суду, відповідач здійснював розрахунки за поставлений природний газ з порушенням п. 6.1 Договору, що є підставою для нарахування відповідачу пені та 3% річних.
Відповідно до п. 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Отже, з огляду на порушення відповідачем зобов'язання за Договором щодо строків оплати за поставлений природний газ в січні, лютому, березні 2013 року, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача пені в розмірі 4290,12 грн. та 3% річних у розмірі 858,02 грн.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач в судове засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, рівно як і контррозрахунок заявлених до стягнення сум, суду не подав та не надіслав.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Вищенаведені умови Договору купівлі - продажу природного газу № 13/3557-БО-41 від 28.12.2012 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи, а саме актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013, від 28.02.2013, від 31.03.2013, від 30.04.2013, від 31.10.2013, від 30.11.2013, від 31.12.2013, підтверджується факт поставки позивачем та прийняття відповідачем в 2013 році природного газу на умовах Договору в обсязі 291,987 тис. м. куб. на загальну суму 1 354 834,31 грн. Позивачем не заперечується здійснення відповідачем повної оплати поставленого позивачем в 2013 році природного газу, докази протилежного матеріали справи не містять.
Предметом спору в даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 4290,12 грн. пені та 858,02 грн. 3% річних, у зв'язку з простроченням відповідачем договірних зобов'язань щодо строків оплати поставленого природного газу в січні, лютому, березні 2013 року.
Наявні в матеріалах справи докази, зокрема, довідка щодо операцій по Державному підприємству "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 по Договору № 13/3557-БО-41 від 28.12.2012, підтверджують, що відповідач здійснив оплату поставленого природного газу в січні, лютому, березні 2013 року з порушенням строку оплати, встановленого пунктом 6.1 Договору.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем (відповідачем) п. 6.1 даного Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю (позивачу), крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Таким чином, умовами Договору передбачено сплату відповідачем пені у разі невиконання ним пункту 6.1 Договору, яким, в свою чергу, передбачено порядок і строк оплати за газ.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - постанова Пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14), сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом встановлено, що дії відповідача з прострочення оплати за природний газ, поставлений в січні, лютому, березні 2013 року, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статей 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, пункту 7.2 Договору.
Аналіз змісту пункту 6.1. Договору свідчить, що відповідач повинен був здійснювати оплату за газ грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, а остаточний розрахунок за фактично переданий газ повинен був здійснюватись до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Оскільки в наведеному пункті Договору відсутні уточнення стосовно робочих/банківських днів для здійснення остаточного розрахунку, то підставним є висновок, що йдеться про календарні дні місяця.
Крім того, оскільки в пункті 6.1 Договору вказано, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, тому останнім днем виконання такого зобов'язання вважається 13-те число місяця, наступного за місяцем поставки газу. При цьому судом були враховані роз'яснення, надані в абз. 2 п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України у постанові від 17.12.2013 № 14, в яких зазначено, зокрема, таке: якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.(п. 1.9).
Згідно з ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Також суд взяв до уваги, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження; день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.4, абз. 1 п. 1.9 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Відповідно до абз. 1 п. 1.9 наведеної постанови пленуму Вищого господарського суду України, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач не правильно визначив початок нарахування санкцій за прострочення оплати за поставлений в березні 2013 року природний газ з 14.04.2013, так як вказаний день був вихідним. Водночас, в даному випадку, оскільки останній день строку (14.04.2013) припадав на вихідний день, то днем закінчення строку (для оплати за поставлений природний газ) є перший за ним робочий день (15.04.2013), а отже прострочення оплати в даному випадку виникло тільки з 16.04.2013 (а не з 14.04.2013 - як вказав позивач у "Розрахунку санкцій та 3% річних, які нараховані за зобов'язаннями березня 2013" (додаток № 5 до позовної заяви).
Крім того, дослідивши наявну в матеріалах справи довідку щодо операцій по Державному підприємству "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 по Договору № 13/3557-БО-41 від 28.12.2012, врахувавши приписи п. 1.4, абз. 1 п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, суд дійшов висновку про те, що позивач при здійсненні розрахунку санкцій безпідставно включив день фактичної сплати відповідачем певної суми заборгованості в період часу, за який ним здійснювалось нарахування 3% річних та пені. Так, на суму боргу 6505,67 грн. (за зобов'язаннями січня 2013 року) пеня та 3% річних нараховувались позивачем за період з 02.03.2013 по 26.03.2013, тоді як 26.03.2013 - день фактичної оплати 6505,67 грн.; на суму боргу 76306,95 грн. (за зобов'язаннями лютого 2013 року) пеня та 3% річних нараховувались за період з 27.03.2013 по 05.04.2013, тоді як 05.04.2013 - день фактичної оплати 76306,95 грн.; на суму боргу 189194,95 грн. (за зобов'язаннями березня 2013 року) пеня та 3% річних нараховувались за період з 14.04.2013 по 24.04.2013, тоді як 14.04.2013 був вихідним, а 24.04.2013 - днем фактичної оплати 189194,95 грн.
Згідно з п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Отже, оскільки судом було встановлено обставини, пов'язані з неправильністю здійснення позивачем розрахунку пені та 3% річних, то суд здійснив перерахунок вказаних сум.
За перерахунком суду (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга"), сума пені за прострочення відповідачем оплати за природний газ на підставі Договору в січні - березні 2013 року, становить 4022,84 грн. (1932,24 грн. + 1468,59 грн. + 622,01 грн. = 4022,84 грн.) згідно наступного розрахунку:
За січень 2013 року (згідно Акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 вартість спожитого природного газу у січні 2013 року становить 372757,07 грн.):
Дата оплати/ виникнення заборгованостіФактична оплата (грн.)Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення (грн.)
до 14.02.2013 (п. 6.1 Договору)станом на 14.02.2013 оплачено 88654,29станом на 14.02.2013 не оплачено 284102,78
14.02.2013 284102,7814.02.2013- 01.03.2013167.5000 %0.041 %*1868,07
01.03.2013277597,116505,6702.03.2013- 25.03.2013247.5000 %0.041 %*64,17
26.03.20136505,670,00
1932,24
За лютий 2013 року (згідно Акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2013 вартість спожитого природного газу у лютому 2013 року становить 222061,80 грн.):
Дата оплати/ виникнення заборгованостіФактична оплата (грн.)Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення (грн.)
до 14.03.2013 (п. 6.1 Договору)станом на 14.03.2013 оплачено 0,00станом на 14.03.2013 не оплачено 222061,80
14.03.2013 222061,8014.03.2013-26.03.2013137.5000 %0.041 %*1186,36
26.03.2013145754,8576306,9527.03.2013- 04.04.201397.5000 %0.041 %*282,23
05.04.201376306,950,00
1468,59
За березень 2013 року (згідно Акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2013 вартість спожитого природного газу у березні 2013 року становить 245034,83 грн.):
Дата оплати/ виникнення заборгованостіФактична оплата (грн.) Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення (грн.)
до 16.04.2013 (п. 6.1 Договору, ч. 5 ст. 254 ЦК України)станом на 16.04.2013 оплачено 55839,88станом на 16.04.2013 не оплачено 189194,95
16.04.2013 189194,9516.04.2013- 23.04.201387.5000 %0.041 %*622,01
24.04.2013189194,950,00
622,01
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 4290,12 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 4022,84 грн., тоді як в іншій частині позовних вимог про стягнення пені (в розмірі 267,28 грн.) позивачу належить відмовити за вищевстановлених обставин, які стосуються періоду прострочення відповідачем грошового зобов'язання.
За перерахунком суду (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга"), сума 3% річних за прострочення відповідачем оплати за природний газ на підставі Договору в січні - березні 2013 року становить 804,56 грн. (386,44 грн. + 293,72 грн. + 124,40 грн. = 804,56 грн. ) згідно наступного розрахунку:
За січень 2013 року (згідно Акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 вартість спожитого природного газу у січні 2013 року становить 372757,07 грн.):
Дата оплати/ виникнення заборгованостіФактична оплата (грн.)Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів (грн.)
до 14.02.2013 (п. 6.1 Договору)станом на 14.02.2013 оплачено 88654,29станом на 14.02.2013 не оплачено 284102,78
14.02.2013 284102,7814.02.2013- 01.03.2013163 %373,61
01.03.2013277597,116505,6702.03.2013- 25.03.2013243 %12,83
26.03.20136505,670,00
386,44
За лютий 2013 року (згідно Акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2013 вартість спожитого природного газу у лютому 2013 року становить 222061,80 грн.):
Дата оплати/ виникнення заборгованостіФактична оплата (грн.)Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів (грн.)
до 14.03.2013 (п. 6.1 Договору)станом на 14.03.2013 оплачено 0,00станом на 14.03.2013 не оплачено 222061,80
14.03.2013 222061,8014.03.2013-26.03.2013133 %237,27
26.03.2013145754,8576306,9527.03.2013- 04.04.201393 %56,45
05.04.201376306,950,00
293,72
За березень 2013 року (згідно Акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2013 вартість спожитого природного газу у березні 2013 року становить 245034,83 грн.):
Дата оплати/ виникнення заборгованостіФактична оплата (грн.) Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів (грн.)
до 16.04.2013 (п. 6.1 Договору, ч. 5 ст. 254 ЦК України)станом на 16.04.2013 оплачено 55839,88станом на 16.04.2013 не оплачено 189194,95
16.04.2013 189194,9516.04.2013- 23.04.201383 %124,40
24.04.2013189194,950,00
124,40
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 858,02 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 804,56 грн., тоді як в іншій частині позовних вимог про стягнення 3% (в розмірі 53,46 грн.) позивачу належить відмовити за вищевстановлених обставин, які стосуються періоду прострочення відповідачем грошового зобов'язання.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми: 4022,84 грн. пені та 804,56 грн. 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1292,15 грн.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, будинок 10-А; ідентифікаційний код 24521985) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001 м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) 4022,84 грн. (чотири тисячі двадцять дві гривні 84 коп.) пені, 804,56 грн. (вісімсот чотири гривні 56 коп.) 3% річних, 1292,15 грн. (одну тисячу двісті дев'яносто дві гривні 15 коп.) судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 10.06.2016
Суддя Гумега О.В.